На екскрецію галактози з сечею впливає функція нирок. Тому достовірнішим методом оцінки глікогенсинтезуючої функції печінки є визначення в цьому випадку кількості цукру в крові. У здорових осіб максимальне підви-щення цукру в крові відзначається через 0,5-1 год після вживання галакто-зи і найвищий рівень не перевищує вихідний більше ніж у 1,5 разу. Нормалі-зація рівня цукру в крові відбувається через 2 год. Більш значне підвищення вмісту цукру в крові з наступним повільнішим зниженням його рівня свід-чить про порушення глікогенсинтезуючої функції печінки.

Глікогенолітичну функцію печінки визначають за допомогою адреналінової проби. У нормі після підшкірного введення 1 мл 0,1% розчину адрена-ліну гідрохлориду концентрація глюкози в крові підвищується в 1,5-2 ра-зи. У разі порушення глікогенолітичної функції печінки кількість глюкози не підвищується.

Печінка відіграє важливу роль у білковому обміні. У ній відбуваються такі процеси білкового обміну, як синтез білків та інших азотовмісних речовин (глютатіону, холіну, етаноламіну, таурину) з амінокислот, розщеплення амінокислот у реакціях дезамінування, трансамінування, декарбоксилювання, утворення сечовини. Про білковотвірну функцію печінки можна судити за дослідженням вмісту білків у плазмі або сироватці крові. У разі порушен-ня функції печінки змінюється переважно співвідношення білкових фрак-цій - виникає диспротеїнемія.

Диспротеїнемію виявляють за допомогою електрофорезу білків сироват-ки крові. Він ґрунтується на тому принципі, що різні білки залежно від роз-міру молекули та їх заряду з неоднаковою швидкістю рухаються до позитив-ного електрода. Унаслідок цього різні фракції білків концентруються на різ-них ділянках електрофоретичного паперу, де їх можна визначити завдяки забарвленню. Про величи-ну фракції судять за інтенсивніс-тю забарвлення кожної з 5 основ-них фракцій - альбуміни, б1-, б2-, в- і г-глобуліни (табл. 1).

Таблиця 1

Вміст білкових фракцій сироватки крові в нормі

Білкові франції | Коливання, % | Середні величини, %

Альбуміни

Глобуліни:

б1- глобуліни

б2- глобуліни

в- глобуліни

г- глобуліни

А/Г коефіціент | 56-67

33-34

3-6

7-11

7-13

13-20

1,2-2 | 61,5

38,5

4,5

9

10

16,5

1,6

За наявності захворювань пе-чінки найчастіше порушується син-тез альбумінів, їх вміст у плазмі крові зменшується, що призводить до відповідного зменшення альбуміно-глобулінового коефіцієнта

Збільшення в крові рівня б1-глобулінів може свідчити про розвиток гострого запального процесу, а в-глобулінів - про хронічний запальний процес.

Для цирозу печінки є характерним зниження загального вмісту білка в сироватці. В основному зниження відбувається за рахунок альбумінів. Разом з тим за рахунок запального процесу зростає рівень - г-глобулінів.

Щоб визначити кількість фібриногену в крові за одним з методів, його осаджують у плазмі шляхом додавання кальцію хлориду; потім осад промивають, висушують і визначають його масу. У хворих на тяжкі захворювання печінки кількість фібриногену в плазмі крові знижується і може порушува-тись здатність крові до згортання. У разі гострих запальних процесів рівень фібриногену зростає.

Дослідження загальної кількості білків можна проводити за допомогою різних хімічних методів або рефрактометрично.

Співвідношення білкових фракцій, крім електрофорезу, можна визначити методом імуноелектрофорезу чи ультрацентрифугуванням.

Існують ще прості проби, які дають змогу встановити наявність диспро-теїнемії. Сюди відносяться білкові осадові проби. Суть їх полягає в тому, що за наявності диспротеїнемії, особливо в разі зменшення кількості альбумі-нів, порушується стійкість колоїдної системи крові. Цю нестійкість легко виявити, якщо до сироватки додати електроліт. Добирається така концент-рація електроліту, яка не спричинює змін нормальної сироватки, а в разі диспротеїнемії спостерігається помутніння або випадання флокулатів (флокуляційні проби). До таких проб належать проби з сулемою (реакція Таката-Ара), цинку сульфатом, кальцію хлоридом (проба Вельтмана) тощо. В основі тимолової проби лежить визначення ступеня помутніння тимо-лового реактиву внаслідок додавання до нього сироватки у співвідношенні 1:60. Позитивна тимолова проба може бути зумовлена такими чинника-ми, як підвищення концентрації г-глобулінів і в-ліпопротеїдів у сироватці крові, зменшення вмісту альбумінів. У хворих на вірусний гепатит, а також із дифузними ураженнями печінки тимолова проба буває позитивною, за наявності механічної жовтяниці - негативною. Показники проби визначаються в одиницях світлопоглинання. Норма - до 5 од.

Необхідно мати на увазі, що осадові проби можуть давати позитивні ре-зультати не тільки в разі розвитку уражень печінки, а й за наявності інших захворювань, тобто ці проби неспецифічні.

Діагностичне значення має визначення в крові таких продуктів розщеплення білка, як амінокислоти, аміак, а також визначення рівня сечовини. Порушення печінкою дезамінування і синтезу сечовини виникає лише за наявності тяжких її уражень. Збільшення в крові кількості аміаку зі зниженням рівня сечовини може свідчити про тяжке ураження печінки і порушення здатності печінки синтезувати сечовину. Збільшення кількості аміаку в крові впливає токсично на організм, особливо на ЦНС, що може призвести навіть до розвитку печінкової коми.

Печінка відіграє важливу роль у процесі ліпідного обміну. Вона здійснює синтез і розщеплення жирів, фосфоліпідів і холестерину. У печінці від-бувається процес етерифікації холестерину - зв'язування його з жирними кислотами, а також виділення його.

У хворих на тяжкі захворювання печінки (гострий та хронічний гепатити, цироз) у разі розвитку печінкової недостатності вміст холестерину в крові знижується (у нормі в сироватці його рівень становить 3,9-5,2 ммоль/л). Розвиток механічної жовтяниці, навпаки, супроводиться збільшенням вмісту холестерину в крові. За наявності ураження печінки активність ферменту естерази може знижуватись, що призводить до порушення процесу естерифікації і відповідного зниження