Цінне діагностичне значення в разі захворювань печінки має досліджен-ня в сироватці крові активності деяких ферментів. Так, про гепатоцитоліз (руйнування печінкових клітин) свідчить підвищення активності в крові фруктозо-1-фосфатальдолази, хініноксидази, сорбітоддегідрогенази, орнітинкарбамілтрансферази, п'ятої фракції ізоферментів лактатдегідрогенази, аланінамінотрансферази.

Про затримку виділення жовчі (холестаз) свідчить підвищення активності в крові лужної фосфатази, лейцинамінопептидази, г-глютамілтранспептидази, 5-нуклеотидази.

Дослідження знешкоджувальної функції. Печінка виконує бар'єрну роль щодо низки токсичних речовин, які надходять до неї з травного каналу або ззовні. В основі цієї функції лежать хімічні процеси, які відбуваються в пе-чінкових клітинах. Найважливіші з них такі: ацетилювання, окиснення, метилювання, утворення парних сполук.

Для визначення знешкоджувальної функції печінки існує проба з наван-таженням натрію бензоатом (проба Квіка-Пителя). Принцип методу поля-гає в тому, що натрію бензоат, який дається хворому перорально, у печінко-вих клітинах з'єднується з гліцином; при цьому утворюється гіпурова кисло-та, яка виводиться із сечею. За кількістю виділеної із сечею гіпурової кислоти оцінюють знешкоджувальну функцію печінки. Порушення синтезу гіпурової кислоти і відповідно затримка її виділення з сечею характерні для уражен-ня печінкової тканини. Одним з недоліків цієї проби є її неспецифічність, оскільки вона буває позитивною не тільки в разі розвитку захворювань пе-чінки.

З метою діагностики визначають ще видільну функцію печінки. Печінка виводить з організму нерозчинні у воді отруйні речовини, попередньо роз-чинивши їх шляхом кон'югації з іншими речовинами і зменшивши тим са-мим їх токсичність. Захворювання печінки, які супроводяться змінами в її паренхімі, помітно зменшують її видільну здатність. Для визначення виділь-ної і детоксикаційної функції печінки застосовують пробу з бромсульфале-їном, який уводять хворому внутрішньовенно (5 мг/кг). Максимальне нако-пичення препарату в крові відзначається через 3 хв. Кров у хворих забира-ють двічі - через 3 і 45 хв після введення. В обох порціях сироватки крові визначають концентрацію бромсульфалеїну колориметрично з додаванням основи, від якої реактив набуває червоно-фіолетового забарвлення. У нормі в крові на 45-й хвилині залишається не більше ніж 5% бромсульфалеїну від концентрації на 3-й хвилині.

Є ще більш чутлива проба - із зеленим індоціаном, яка ґрунтується на тому самому принципі, що й бромсульфалеїнова.

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Гістофізіологія печінки у ссавців в нормі

Печінка – найбільша залоза організму (у дорослої людини її маса становить 1,5 -2 кг).

Печінка розташована в черевній порожнині справа під діафрагмою у правій підребровій ділянці, regio hypo chondriaca dextra. Вона займає більшу частину верхнього поверху черевної порожнини. Ліва частка досягає лівої підребрової ділянки, regio hypo chondrica dextra sinistra. З верху печінка прилягає до діафрагми.

Скелелотопія. Розрізняють верхню, нижню, ліву і праву границі печінки, які проектуються на передню стінку тулуба.

Верхня границя. Справа печінка розташована на рівні V ребрового хряща і відповідає куполу діафрагми; по передній серединній лінії тіла рівень верхньої границі печінки проходить між тілом груднини corpus stem і мечоподібним відростком pro cessus xiphoiders, зліва верхній край лівої частки печінки відповідає VІ ребровому хрящу.

Нижня границя. Зліва печінка відповідає ребровій дузі, areus costalis, спрямовуючись вліво, вона виходить з-під ребрової дуги на місці сполучення хрящів VІІ і Х ребер. Пересікаючи серединну площину нижня границя печінки проходить між верхньою і середньою третинами відстані від мечоподібного відростка до пупка; зліва печінка заходить під ліву реброву дугу на місці сполучення хрящів VІІ і VІІІ лівих ребер.

Ліва границя. Ліва границя печінки визначається по середині між грудниною лінією, lineastemalis та ліваю пригруднинною лінією, lin eap arastem alis sinistra.

Права границя. Права границя печінки проходить по середній пахвовій лінії, linea axilaris media, вгорі відповідає VІІ ребру, а внизу проходить на рівні ХІ ребра ззаду, в ділянці спини верхня границя печінки проектується на рівні нижнього краю ІХ грудного хребця, а нижня границя – посередині ХІ грудного хребця. Під час дихання печінка зміщується вгору й униз. Так при видиху печінка може підніматися на 3 см. В окремих випадках можливе коливання границь щодо скелета.

Симтопія. Верхню поверхню печінки покриває купол діафрагми. До нижньої поверхні прилягає ряд органів, від яких лишаються втиснення. У межах правої частки печінки є три втиснення: impression colika від поперечної ободової кишки, за ним знаходиться ниркове втиснення, impression renalis, від верхнього полюса правої нирки, а більш назад і вище знаходиться втиснення від gl. suprarenalis – impression suprarenalis. До нижньої поверхні лівої частки печінки прилягає передня стінка шлунка, внаслідок чого утворюється шлункове втиснення, impressio gastrica, а ззаду на невеликій ділянці черевна частина стравоходу утворює стравохідне втиснення – impressio o esophagea. До квадратної частки прилягає воротар, pylorus, а ззаду біля воріт печінки розташована верхня горизонтальна частина дванадцятипалої кишки, яка по боках від жовчного міхура на квадратній і правій частках печінки утворює дванадцятипале втиснення, impressio duodenalis.

Таким чином до нижньої поверхні печінки прилягають такі органи (colon trans versum, ren dexter, gl. suprarenalis, gaster, pylorus et duodenum).

Печінка належить до паренхіматозних органів, вона має червонувато-коричневий колір, м’яку консистенцію, її вага в дорослої людини становить 1,5-2 кг. Розрізняють дві поверхні печінки: верхню діафрагмальну, facies diaphragmatica, і нижню віецеративну, facies visceralis, які відокремлюються одна від одної нижнім краєм, magro in ferior. Діафрагмальна поверхня опукла та розділяється серпоподібною зв’язкою lig. falcifore formehepatis, на дві частки – праву та ліву, lobus hepatic dexter et sinister.

Нижня поверхня печінки нерівна, на ній знаходиться кілька ямок та борозен від