СНІД — одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Річ не в тім, що наразі ВО ОЗ офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. І навіть не в тім, що ми вже звикли до того, що 1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом. А .в тім, що ми, як і багато років тому, не хочемо повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного.

Період часу між інфікуванням і розвитком антитіл може бути різним. У більшості антитіла до ВІЛ починають вироблятися приблизно через 45 днів після інфікування. Але іноді розвиток антитіл може тривати до шести і більше місяців. Це одна з причин, коли відсутність антитіл не завжди означає відсутність інфекції. Важливо мати на увазі, що тест на ВІЛ-антитіла не є тестом на СНІД. Це лише тест на один із наслідків ВІЛ-інфекції, тобто непряма вказівка на присутність вірусу в організмі людини. Приміром, наявність у слині антитіл до ВІЛ не означає, що там присутній і вірус. Тест також не може показати, чи розів'ється в людини СНІД.

Існують також деякі лабораторні тести, спрямовані на пошук самого вірусу або його частин, їх не слід плутати з тестом на ВІЛ-антитіла.

Антиген є тією частиною вірусу, що стимулює вироблення антитіл. Людина з негативною реакцією на антитіла і позитивною на антигени має вірус, але її організм ще не виробив антитіл.

Розвиток інфекції в організмі людини

Більшість людей, що інфікуються ВІЛ, упродовж певного часу не відчувають, що вони інфіковані. У цей період у них можуть бути нетривалі нездужання у вигляді болю в горлі чи лихоманки, висипання, проносу, але бувають і серйозніші форми. Цей період не має зовнішніх ознак і може тривати іноді багато місяців і навіть років.

У деяких випадках у безсимптомний період у людини збільшуються лімфатичні вузли, але звертаємо вашу увагу на те, що будь-яке збільшення лімфатичних вузлів зовсім не є ознакою інфікування, тому що лімфатичні вузли можуть збільшуватися при багатьох захворюваннях.

Статистичні дослідження серед людей, що живуть із ВІЛ, засвідчили, що чим більше проходить часу, тим більша вірогідність того, що імунна система буде дужче вражена і в більшості інфікованих розвинуться інфекційні захворювання або пухлини. Ця статистика відображає лише загальні тенденції: кожна людина має індивідуальну реакцію організму на ВІЛ, яка може або призвести до клінічних виявів захворювання, або ні.

Збудники інфекцій постійно присутні навколо нас, і з ними імунна система здорової людини зазвичай справляється без проблем. Вони стають проблемою лише тоді, коли імунна система не працює належним чином і інфекції, що раніше перебували під її контролем, активізуються. В організмі людини також є особливі клітини. Якщо імунна система ушкоджується, ні клітини можуть викликати опортуністичні пухлини, а іноді й рак.

ВІЛ також може вплинути безпосередньо на організм, приміром уразити імунні клітини мозку. Тоді порушується робота центральної і периферичної нервової системи. Захворювання внаслідок опортуністичних інфекцій чи пухлин свідчать про те що в людини клінічна ВІЛ-інфекція.

Важливо розуміти, що ознаки СНІД і клінічних ВІЛ-захворювань є симптомами, викликаними певними інфекціями і пухлинами, але не ВІЛ як таким. Не можна відповісти на запитання, які е симптоми СНІДу, тому що існує широкий спектр можливих симптомів. Певні симптоми асоціюються з відповідними опортуністичними інфекціями.

Перш ніж поставити діагноз — СНІД, лікарі вивчають велику кількість симптомів і проводять тестування. Немає єдиного тесту на СНІД. Лікарі шукатимуть одну з опортуністичних інфекцій або рак при імунній недостатності.