„Медицина Стародавньої Індії”

План.

Введення.

Школа Стародавньої Індії.

Медицина Індо-Тибету.

Лікар був зобов'язаний знати всі науки.

Стародавні медики.

Стародавньо-медичні трактати Індії.

Медицина Индо-Тибету в практиці сучасного лікаря.

Розвиток анатомії в Стародавній Індії.

Аюрведа – наука про довголіття.

Висновок.

Література.

Введення.

Чудовим досягненням стародавніх і середньовічних медичних знань народів Азії є традиційна система медицини Индо-Тибету, яка впродовж довгих століть формувалася на основі кращих традицій народної медицини багатьох країн цього регіону. (Власне медицина Тибету складалася впродовж століть на основі стародавньої індійської медицини і зберегла багато її рис до останнього часу. Основний твір медицини Тибету "Чжуд-Ши" є перекладом стародавньої санскритської медичної книги, що нині не збереглася. І тому цілком правомірно говорити не про чисту медицину Тибету, а про традиційну систему Индо-Тибету.)

Медицина Индо-Тибету мала в своєму розпорядженні своєрідні методи лікування, власну систему теоретичних поглядів і особливі філософські концепції, втім, вельми подібними філософським побудовам лікарює інших держав старовини.

1. Школи Стародавньої Індії.

Зміст навіть найраніших індійських трактатів свідчить про вельми високий рівень медичних знань в глибокій старовині. Вже близько 1 тисячоліття до н.е., коли більшість філософських і наукових шкіл Стародавньої Індії досягла щонайвищого ступеня розвитку, в зеніті розквіту знаходилася і медицина.

Наприклад, медичні знання знайшли своє віддзеркалення в такому шанобливому на Сході "Астрологічному календарі тварин", що має величезне медичне значення при діагностиці захворювань і визначенні індивідуальних особливостей пацієнтів.

2. Медицина Индо-Тибету.

Найважливіша з природних наук, медицина була поставлена на цілком раціональну основу. Головним принципом медицини Индо-Тибету у всі часи було положення про єдність і цілісність людського організму. Тому і будь-яке захворювання розглядалося стародавніми медиками Індії і Тибету як хвороба всього організму. Лікуванню піддавалася не хвороба, але сам конкретний пацієнт зі всіма його особливостями і індивідуальними предрасположенностямі, розпізнавання яких стародавніми діагностами було розвинене до досконалості.

Відношення лікарює Стародавньої Індії і Тибету до лікування виражалося таким чином: тільки весь комплекс фізичних, психічних і розумових станів людини визначає його хворобу або здоров'я. Медицина Индо-Тибету ніколи не впадала в "вузький фізіологизм", такий типовий для ряду лікувальних шкіл античної Еллади і відродився в багатьох пізніших формах західної медичної науки Нового Часу.

3. Лікар був зобов'язаний знати всі науки.

Лікар в Індії і Тибеті зобов'язаний досконально знати психологію, ботаніку, біологію, фармакологію, хімію і інші науки.

Характерний, що лікування хвороби не припинялося з одужанням. Лікар зобов'язаний продовжувати спостереження за пацієнтом і далі, щоб надійно забезпечити повне відновлення функцій організму, гарантуюче здоров'я і активне довголіття.

Основи стародавньої традиційної медицини Индо-Тибету передавалися від вчителя до учня в усній традиції. І лише набагато пізніше досвід медичної думки був узагальнений і записаний під загальною назвою "Аюр-Веда", що в перекладі із стародавньої індійської мови - санскриту - означає "Книга Життя".

У "Аюр-Веде" описуються властивості більш ніж 1000 лікарських рослин, приводяться найрізноманітніші методи і прийоми лікування - від психотерапії до хірургічного втручання, міститься обширний теоретичний матеріал, вивчення якого свідчить про серйозні спроби стародавніх індійських медиків осмислити спостережувані ними явища, побудувати загальну медичну теорію.

4. Стародавні медики.

Стародавні медики Індії і Тибету вважали, що в основі людського організму лежать три головних Первоелемента, якими і визначаються всі функції організму: Вітер - Вата, Жовч - Пітта і Флегма - Капха. У Тибеті і Індії ці Первоелементи ототожнювали відповідно з принципами Руху, Вогню і Розм'якшення.

Відповідно до загальноприйнятої в ті далекі часи концепції принципової і нерозривної єдності організму людини і неосяжного Космосу три Первоелемента мають як би власне організмений (психофізичний) і загальнокосмічний аспекти прояву.

Вітер в природі - носій світла, прохолоди, що розповсюджується в просторі звуку, потоків, що швидко мчать. Усередині тіла людини Вітер завідує кровообігом, травленням, виділенням і навіть обміном речовин, передбачаючим активний рух складних молекулярних біохімічних комплексів. Прискорення ж або уповільнення "руху соків і речовин" за допомогою Вітру порушує нормальну життєдіяльність організму.

Жовч представлена в Природі Вогнем, а в організмі вона обуславліваєт "природне тепло", підтримує температуру тіла і забезпечує діяльність травних органів і активність серцевого м'яза.

Флегма в Космосі і людині асоціювалася зі всілякими "м'якими" речовинами. Її порівнювали із змащувальним маслом, що покриває всі тверді і шорсткі субстанції і сприяючим їх руху і взаємодії.

При яких-небудь порушеннях у дії Вітру, Жовчі і Слизу наступає захворювання. Воно тим більше небезпечне і важке, чим глибше порушена гармонія між трьома Первоелементамі.

5. Стародавньо-медичні трактати Індії.

Згідно стародавнім медичним трактатам Індії і Тибету, дійсно гармонійне поєднання трьох Первоелементов спостерігається лише у небагатьох людей. У більшості ж переважає один з складаючих організм Первоелементов. Саме по собі це не сприяє розвитку захворювання, але якщо в результаті недотримання правильного режиму, поганого живлення, несприятливих життєвих обставин, невідповідного клімату і тому подібного один з Первоелементов досягає надмірного розвитку, наступає стан хвороби. І лікар повертає здоров'я, приводячи всі три Первоелемента в необхідну рівновагу за допомогою строго наказаних лікувальних вказівок.

Хоча фізіологічні концепції Стародавньої Індії і Середньовічного Тибету знаходилися під впливом, здавалося б, наївних уявлень, це не перешкодило лікарям на їх основі розробити і апробувати безліч важливих і дивно дієвих діагностичних і лікувальних прийомів.

Помітимо, що інтерес до теорій і практики медицини Индо-Тибету тим більше естествен і обгрунтований тому, що, за твердженням видного фахівця у області традиційної медицини Індії доктора Ананда Кумара Кесвані, "...Аюр-Веда і до цього дня залишається живою наукою, оскільки мільйони людей в Індії