Вислуховування (аускультацію) легень у дітей проводять стетоскопом у сидячому, стоячому або лежачому положенні. Стетоскоп прикладають до симетричних місць грудної клітки над обома легенями. Особливу увагу слід звертати на пахвову ділянку, підлопаткові і ділянки біля хребта.

У здорових дітей чути везикулярне дихання, коли видих майже на 1/3 коротший від вдиху і звучить, як літера «ф». Його різновид — пуерильне дихання (тобто добре чутне, голосне везикулярне) епостер і гається у дітей з тонкою стінкою грудної клітки (при пониженому харчуванні, в періоди інтенсивного росту). Ослаблене везикулярне дихання спостерігається при звуженні або закритті верхніх дихальних шляхів (секретом, стороннім тілом, збільшеними лімфатичними вузлами), при емфіземі. Якщо у плевральній порожнині скупчується повітря або рідина! то дихання зовсім не прослуховується.

Жорстке, або тверде, дихання буває при інфільтрації стінки бронхіол (звужується їхній просвіт); воно характеризується однаковою тривалістю вдиху та видиху, за звучанням нагадує літеру «х».

Бронхіальне дихання — це дихання, при якому видих довший від вдиху і нагадує звук «х». Спостерігається при ущільненні легеневої тканини запальним інфільтратом (пневмонія), а також при абсцесі, бронхоектазах.

Патологічні процеси в легенях супроводяться хрипами різного характеру.

Сухі хрипи нагадують свист, дзижчання, хурчання, гудіння. Вислуховуються під час вдиху і видиху. Спостерігаються при звуженні просвіту бронхів (запальний процес при бронхіті, спазми — при бронхіальній астмі), а також тоді, коли у бронхах є нитки густого секрету. Астматичні хрипи відзначаються особливою музикальністю. Часто їх чути навіть на відстані.

Вологі хрипи (дрібно-, середню- і грубопухирчасті) бувають при бронхіті (середні і грубі) та пневмонії і набряку легень (дрібні, дзвінкі). Хрипи, які утворюються в альвеолах, чути на висоті глибокого вдиху. Вони дістали назву крепітації (нагадують звук тертя волосся між пальцями). До них подібний шум тертя плеври, який виникає через тертя легеневого і реберного листків плеври при запальному процесі (сухий плеврит, плевропневмонія). Цей звук чути під час вдиху і на видиху. У недоношених і ослаблених дітей перших місяців життя, для яких характерне поверхневе дихання, хрипи можна почути під час крику, який супроводиться максимальним вдихом.

Для дослідження функції дихання застосовують такі методи:

1) підрахунок кількості дихань у спокої і після фізичного навантаження;

2) визначення окружності грудної клітки при вдиху і на видиху;

3) визначення життєвої ємності легень (ЖЄЛ) — спірометрія. У разі патології органів дихання для уточнення локалізації і поширеності змін використовується рентгенологічне дослідження. Якщо воно показане, то його роблять дітям будь-якого віку. Рентгеноскопію виконують у випадках, коли є підозра на стороннє тіло, плеврит. При іншій легеневій патології краще вдаватися до рентгенографії.

Бронхологічним дослідженням є бронхоскопія та бронхографія. Першу виконує спеціально підготовлений лікар, коли потрібно усунути стороннє тіло з бронхів, для діагностики хронічного бронхіту. Бронхографія —це рентгенологічне дослідження, при якому попередньо вводять у просвіт бронхів контрастну речовину. Застосовується для діагностики хронічного бронхіту.

Мокротиння і секрет з дихальних шляхів досліджують за допомогою мікроскопії та бактеріологічне. Діти віком до шести років звичайно заковтують мокротиння. Тому для дослідження його збирають тампоном із горла. При цьому від подразнення слизової оболонки тампоном з'являються кашлеві поштовхи, і мокротиння потрапляє на тампон.

Останнім часом застосовується ультразвуковий та інші методи дослідження легень.