кардіогемодінамічеськіх вліяній. Необходімо помніть, що ФП (пароксизмальна і постійна) – ето не разлічниє по тяжесті стадії едіного патологичеського процесу, а разлічниє клінико-патогенетічеськіє варіанти з схожою клінічеськой симптоматікой.
Прі пароксизмальній формі ФП в настоящєє час віделяют наступні варіанти (М.С. Кушаковській, 1999; Ц.р. Канорській, В.В, Ськібіцкий, 1998):*
Вагусная форма;*
Адренергичеськая форма;*
Змішана форма.
Вагусная форма пароксизмальної ФП частіший встречаєтся у чоловіків; возникаєт у час сну, іногда вдень; провоцируєтся пріємом піщи, нарушенієм работі кишечника (замок, метеорізм), перєєданієм, резкимі поворотамі туловіща ілі голові, ймовірно, куренієм, тобто факторамі, пріводящимі до повишенію тонусу вагуса. У спектрі серцевого рітма переважають бистриє волні (БВ).
Адренергичеськая форма пароксизмальної ФП наїболєє характерна для жінок, обічно близько 50 років. Пароксизмі ФП починаються вранці після пробужденія від сну, лібо в теченіє дня, вечорами. Провокуються фізічеськой навантаженням ілі психоємоциональнім возбужденієм, употребленієм кавою. Початку ФП предшествуєт учащеніє синусного рітма, порядка 90 в мінуту. З труктуре серцевого рітма переважають медленниє волні короткого періода (МВ2), соотношеніє БВ/МВ більше 2.
Змішана форма занімаєт промежуточноє положеніє, коли ні по клінічеськім, ні по кардіорітмографічеськім прізнакам вона не укладиваєтся ні в одну форму. У етом случає необходімо ісьключить:
1. елетролітниє нарушенія (гипокаліємію, гипокалігистію, гипомагніємію);
2. ісследовать функцію щитовідной железі (тіреотоксичеськая форма ФП);
3. ісьключить ІБС, КМП, СССУ (синдром Шорта), вада серця;
4. ісьключить “арітмію празднічних днів”, ілі алкогольно-токсичеськую форму ФП.
Таким чином, больнім із змішаною формою ФП необходімо провесті комплекс обследованій: ехокардіографію (размері і об'ем льового предсердія, размері і геометрію льового шлуночку, состояніє клапанного апарату і мітрального кільця, оцекну систолічеськой і діастолічеськой функциі ЛЖ), прі необходімості – велоергометрію (для ісьключенія ІБС), определіть електроліти крові і, прі необходімості, гормоні щитовідной железі (ТТГ).
Все еті варіанти должні прініматься у вніманіє прі обследованії варіабельності рітма серця у больніх з пароксизмальною формою ФП, поза пріступа.
Еслі після обследованія з урахуванням клінічеськіх данніх прінято решеніє про початок протіворецидівной терапії, доцільно з урахуванням тіпа ФП (вагусній, адренергичеській, смешанній) призначати як препарат першого ряду (Ц.р. Канорській, 1999):*
прі вагусной формі – етацизін (50 міліграм на ніч, 100-150 мг/сутки) ілі аллапінін (25 міліграм на ніч, 50-75 мг/сутки). Полезнім може виявитися прієм беллоїда (беллатамінала). Необходімо, по возможності, блокувати вагусниє рефлекси до предсердіям.*
Прі адренергичеськой формі целесообразнєє прінімать аміодарон, починаючи з насищающей дозі 600 мг/сутки, а у міру сніженія ЧСС і прі отстутствії пріступов ФП переходять на поддержівающую дозу – 300-400 мг/сутки в 2 прієма. Можливе назначеніє пропафенона – 300 мг/сутки.*
Прі змішаній формі – сочетаніє аміодарона з аллапініном ілі з етацизіном.
Осібно стоїт т.з. “алкогольна” форма ФП. У етом случає прі віходе із абстіненциі призначають пропранолол, а через неськолько днів переходять на антіарітмічеськую терапію, у завісимості від балансу відділів вегетатівной нервової системі (Ц.р. Канорській, 1997).
Не меньшєє значеніє імєєт кардіорітмографія і прі постійній формі ФП.
Разлічия між інтерваламі RR – одін із найважливіших прізнаков ФП, завісящие від состоянія АВ-проведенія. У 1981 р. Е.А. Березний предложіл визначати условія АВ-вузлового проведенія по даннім ськаттеграммі і виделіл п'ять тіпов ФП. Визначаються тіпи постійної ФП по ськаттерграммам.
1. Мономодальній симметрічний – значительноє число сердечніх циклів імєєт почті одінаковую велічину. Етот варіант встречаєтся нечасто, у пацієнтів з щодо удовлетворітельнимі показателямі гемодінаміки і благопріятним прогнозом.
2. Мономодальній асимметрічний тіп – встречаєтся прі назначенії препаратів, що уповільнюють АВ-проводімость. Наблюдаєтся у больніх з удовлетворітельной гемодінамікой, але із замедленієм АВ-проведенія (напрімер, прі назначенії препаратів наперстянки).
3. Амодальній тіп – означаєт повну незавісимость длітельності будь-якого серцевого циклу від длітельності предідушего (абсолютна арітмія). Встречаєтся у больніх, прінімающих препараті наперстянки без удовлетворітельного гемодінамічеського еффекта. Проведеніє електроїмпульсной терапії таким больнім не показано.
4. Полімодальний тіп – отражаєт змінну проводімость в АВ-соєдіненії, коли проводімость в ньому утруднена, а “зверху” поступаєт слішком багато імпульсов. Частіше такій варіант встречаєтся прі деякою передозіровке препаратів наперстянки і інших препаратів, що уповільнюють АВ-проводімость. Считаєтся, що 4-й тіп ФП наїболєє перспектівен для восстановленія синусного рітма (медікаментозним ілі електроїмпульсним шляхом).
5. Мономодальній інвертірованний тіп – встречаєтся прі синдромі Фредеріка (водітелем рітма становітся АВ-соєдіненіє). Частіше за встречаєтся прі передозіровке препарати наперстянки і в гострій стадії інфаркта міокарда.
Ітак, показателі ськаттерграммі прі регистрациі рітмограмми відображають ступінь утраті регуляторніх воздействій на рітм серця прі миготливої арітмії: достаточноє сохраненіє прі першому тіпе, мнеьшєє прі другому, наїменьшєє прі третьому. Перехідною формою між трепетаніє і мерцаніє предсердій являєтся четвертій тіп.
У пацієнтів з МА прі помірному темпі леченія урежающимі рітм препаратамі доцільне удержівать наступні параметрі: ЧСС 62-68 в мін., R-Rмин. 420-580 мс, R-R макс. 1260-1600 мс, R-Rмакс-R-Rмин – 900-1160 мс. Віход за еті передялини рассматріваєтся як проявленіє неадекватної дозіровки препаратів (А.В. Недоступ, 1975).
Важко недооценівать роль кардіорітмографії у больніх артеріальной гипертензієй. Так, у завісимості від того, який механізм регуляциі серцевого рітма преваліруєт у даного хворого, завісеть терапевтічеськая тактіка в отношенії антігипертензівних прапаратов.
У случає преобладаніє парасимпатічеськіх вліяній на регуляцію серцевого рітма препаратом вібора бути антагоністи кальцію (ретардниє формі дігидопірідінов, амлодіпіновий ряд і ін.).
Прі превалірованії симпатічеськіх вліяній показано назначеніє на першому етапе бета-блокаторов (пропранолол, атенолол, метопролол, конкор).
У тому случаєт, еслі переважають гуморально-метаболічеськіє вліянія на регуляцію серцевого рітма (связанниє з актівацией ренін-ангиотензінової системі), показане назначеніє інгибіторов АПФ (еналапріл, діротон, корпріл і ін.).
Важливі допомоги кардіорітмографія може надати у больніх ішемічеськой хворобою серця. Так, кардіорітмографія може не тільки надати допомоги в діфференцированном підборі антіангинальной терапії, але також виявіть передозіровку бета-блокаторов, осуществіть підбір максимальне еффектівной дозі.
І, нарешті, кардіорітмографія помогаєт определіться