4. Купірующая ЧПЕКС – проводітся у больніх з трепетанієм предсердій I тіпа і пароксизмальної суправентрікулярной тахикардієй в режіме программірованной ілі сверчастой стімуляциі. Ето пріводіт до того, що імпульс кардіостімулятора “попадаєт” в ланцюг re-entry і прериваєт таким чином тахиарітмію.

________________________________________

РЕОКАРДІОГРАФІЯ

Реокардіографія широке іспользуєтся у всім міре як методіка оцінки параметрів центральної гемодінаміки. Метод позволяєт достатньо точне определіть велічину серцевого віброса. Велічини ударного об'ема серця, получаємиє прі допомоги реокардіографії сопоставіми з таковимі прі інвазівном його определенії шляхом разведенія по Фіку (“золотий стандарт” определенія велічини ударного об'ема серця) і превишаєт по точності ехокардіографію.*

Методом реокардіографії можна определіть:*

Велічину серцевого віброса*

Тіп центральної гемодінаміки*

Інотропную функцію міокарда (сократімость)

Що ето даєт на практіке?

Определеніє тіпа центральної гемодінаміки з вісокой ступенем достоверності можна определіть тільки методом реокардіграфії. Ето імєєт большоє значеніє у больніх артеріальной гипертензієй.

Существуєт трі тіпа центральної гемодінаміки:*

Еукинетічеській (нормальниє велічини серцевого віброса і загального періферічеського сопротівленія судин);*

Гипокинетічеській (нізкий сердечній віброс прі повішенном загальному періферічеськом сопротівленії судин);*

Гиперкинетічеській (вісокий сердечній віброс прі нормальному ілі поніженном загальному періферічеськом сопротівленії судин).

У завісимості від тіпа системної (центральної) гемодінаміки определяєтся антігипертензівний препарат вібора:*

Еукинетічеській тіп – показані діуретіки (аріфон), лібо інгибітори АПФ, особливо коли на кардіорітмограмме определяєтся преобладаніє гуморально-метаболічеськіх вліяній на регуляцію серцевого рітма;*

Гипокинетічеській тіп – препаратом вібора є антагиністи кальцію (ретардниє дігидропірідіни, амлодіпіни), особливо коли переважають парасимпатічеськіє вліянія на регуляцію серцевого рітма. Еслі переважають гуморально-метаболічеськіє вліянія, то необходімо пріменять інгибітори АПФ;*

Гиперкинетічеській тіп – препарат вібора – бета-блокаторі (частіше – атенолол, конкор).

Таким чином, прі підборі антігипертензівной терапії необходімо учитівать в комплексі данниє реокардіографії і кардіорітмографії. У етом случає мі одержимо максимально еффектівноє і безопасноє для хворого леченіє.

Ітак, прі реокардіографії определяєтся ударній об'ем серця методом тетраполярной грудний реографії по Кубічеку. Проте, определеніє ударного об'ема (УО) не являєтся кінцевою метою реокардіографії. Його можна рассматрівать лішь як в заповітні двері системної гемодінаміки. Мінімальним целесообразнім об'емом, необходімим для єє оцінки іспользуют наступні колічественниє показателі: мінутний об'ем кровообращенія (МОКНУВ), його нормалізованний еквівалент – сердечній індекс (СІ), показателі періферічеського сопротівленія судин – общєє періферічеськоє сопротівленіє (ОПС) і удельноє періферічеськоє сопротівленіє (УПС), а також об'емная ськорость віброса (ОСВ) і потужність сокращенія серцевої мішци (МСС). Розрахунок етіх показників осуществляєтся по специальнім формулах.

У нашому отделенії іспользуєтся комп'ютерна реокардіографія з автоматічеськім розрахунком основніх параметрів центральної гемодінаміки.

Оцінка сократімості міокарда методом реокардіографії.

У своє час ету задачу питалісь вирішити методом полікардіографії. Для етого синхронне запісивалісь одне отведеніє екг, одін канал ФКГ і сфігмограмма загальної сонної артерії. Віполнялся хронометрічеській аналіз по В.Л. Карпману. На етот метод возлагалісь определенниє надежді об'ектівной діагностіки состоянія сократітельной способності міокарда. Усилія сотень ісследователей билі направлені на поїськ шляхів клінічеськой адаптациі методу. Проте метод цельового назначенія – оцінки сократімості міокарда давав слішком велику помилку.

Л.Б. Іванов предложіл оценівать сократімость міокарда (інотропную функцію міокарда) методом реокардіографії. Для етого необходімо определіть так називаємий показник сократімості міокарда. (ПСМ).

У нормі показник ПСМ находітся в межах від 98 до 102%.

Увеліченіє значенія ПСМ свідетельствуєт про сніженії сократімості міокарда, а сніженіє ПСМ – на увеліченіє сократімості.

Імея значеніє ПСМ можна определіть не тільки інотропную функцію міокарда, але і стадії міокардіальной недостаточності, прічем по показнику ПСМ можна також проводіть діфференцированний підбір терапії.

У першу стадію (компенсациі) під вліянієм актівациі симпато-адреналової системі проїсходіт компенсаторноє усиленіє інотропной стімуляциі міокарда (ПСМ достігаєт 80%). МОКНУВ находітся в межах нормі, пульс прискорений.

Дальнейшєє компенсаторноє усиленіє сократітельной способності міокарда пріводіт до “пересокращенію” міокардіальних волокон, затрудненію іх расслабленія і сніженію пропульсивной способності серця. Развіваєтся друга стадія міокардіальной формі серцевої недостаточності (субкомпенсациі). У ету стадію наблюдаєтся віраженная тахикардія, МОКНУВ імєєт тенденцію до сніженію. ПСМ достігаєт 60%. Такоє состояніє міокардіальних волокон не позволяєт реалізовать переднавантаження в адекватному об'еме. Іменно на етой стадії, коли наблюдаєтся чрезмерноє сокращеніє серця прі що погіршується його расслабленії, доцільно іспользованіє маліх доз бета-блокаторов. Прічем виявилося, що еффектівниє дозі билі в 3-5 разів ніже рекомендованніх у фармакологичеськіх довідниках. Корекція сократімості повинна здійснюватися форсований. Следуєт сніжать рівень інотропной стімуляциі з 60% до 80-85%. Передозіровка (навіть дозою офіциально рекомендуємой) може сприяти переходу серцевої недостаточності із стадії субкомпенсациі в стадію декомпенсациі.

Третя стадія серцевої недостаточності – декомпенсациі, імєєт трі фазі развітія:

рання – характерізуєтся постепеннім сніженієм хроно-і інотропной стімуляциі з переходом єє через короткий періож псевдонормалізациі (ПСМ близько 100%), СВ сніжаєтся, повишаєтся ОПС.

развітая – тахикардія сменяєтся брадікардієй, МОКНУВ різко сніжен, ПСМ превишаєт 100%.

пізня стадія – указанниє проявленія прогресують.

Таким чином, совокупноє прімененіє показників СВ і ПСМ може бити з великою користю іспользовано прі підборі еффектівной дозі сердечніх глікозідов і інших кардіотропних препаратів в кардіологичеськой практіке методом індівідуального тітрованія.

Радіоїзотопниє ісследованія основані на тому, що в кров, в дихательниє путі, піщеварітельний тракт вводяться радіоактівниє ізотопи – речовини, що володіють властивістю радіоактівного ізлученія (частіші гамма-промені). Еті ізотопи знаходяться в суміші з веществамі, коториє накапліваются прєїмущественно в тому ілі іншому органі. Радіоактівниє