Для характеристики розподілу випромінювання в опромінюваному об'ємі — дозном полі — застосовують ізодозові лінійки, ізодо-зографи і ін.

Враховуючи, що контур окремих ділянок тіла має складні форми і пучок випромінювання падає під різними кутами по відношенню до горизонтальної площини або поверхні тіла (ізодозові лінійки розраховуються при перпендикулярному падінні пучка випромінювання на плоску поверхню), окремі частини пучкаїзлученія проходять неоднакові РІП в повітрі і в тканинах організму.

З метою усунення можливих помилок в геометрії пучка випромінювання застосовують компенсуючі фільтри * — болюси. При використовуванні у-пучка болюси розташовуються на відстані 10— 15 см від шкіри, оскільки розміщення їх на шкірі привело б до зсуву максимальної тканинної дози на поверхні тіла. Виготовляють болюси з алюмінію, свинцю, латуні і інших матеріалів. Вирівнювання ізодоз має особливе значення при багатопільному опромінюванні для забезпечення рівномірного розподілу доз-ніг об поля.

Таким чином, існуючі способи опромінювання враховують форму і розмір тіла, локалізацію і поширеність вогнища.

Для пйргпрцрнія іигпкой рідгртюй пози, необхідної для регресії злоякісної пухлини, і якнайменшого пошкодження навколишніх здорових тканин в телегамматерапії в даний час застосовують наступні варіанти просторового розподілу дози: статичне багатопільне і. рідше, однопільне опромінювання, .а з рухомих — ротаційне, маятникове, .конвергент-

ноє і тангенціальне опромінювання. Статична однопільна дистанційна у-терапія застосовується украй рідко і виконується за допомогою звичних стандартних полів, фігурних полів і гратчастих діафрагм.

Стандартні поля формуються коліматорами діафрагми радіаційної головки. Фігурні поля одержують при розташуванні фігурних захисних блоків, виготовлених із сплавів свинцю, вольфраму і інших матеріалів, на спеціальних підставках, прикріплених до радіаційної головки у-аппаратов (мал. 85). Застосовують фігурні поля для опромінювання лімфатичних вузлів при лімфогранулематозе, для опромінювання області промежини, регіонарних лімфатичних вузлів тазу після внутрішньопорожнинного опромінювання.

Опромінювання через гратчасту діафрагму показане при необхідності підведення великих доз з одного поля, обпшрних полях опромінювання і повторному опромінюванні при лікуванні рецидивів. Грати виготовляють з товстих пластин свинцю (до 10 см) або вольфраму (до 3 см), в яких виконані круглі або квадратні отвори розміром від 0,5 до 1,5 см. Такі грати називаються позитивними. Отвори можуть займати 50% всієї площі (мал. 86). Негативна гратчаста діафрагма є металевою пластинкою з легкого матеріалу, на якій укріплені стрижні з важкого металу. При опромінюванні необхідно дотримувати точність розташування грат, що знаходяться від поверхні тіла на відстані не менше 15—20 см. При цент-рації пучка проміння повинне потрапляти на одні і ті ж ділянки шкіри, для чого використовують додаткові мітки. Доза на відкритих ділянках значно перевищує (у 3—4 рази) дозу під закритими, за рахунок чого швидшає регенерація нормальних тканин і коротшає період місцевих променевих реакцій, зберігаються підлягаючі тканині. Виражених явищ загальної променевої реакції не спостерігається, також не наголошуються пізні променеві реакції.

Нерівномірність опромінювання дозволяє підсумовувати дозу на

шкіру до 90—100 Гр при разовій щоденній — до 2,5 Гр. На глибині 10 см відмінність в дозі закритих і відкритих ділянок вирівнюється до 5%. Клінічні переваги опромінювання через грати відмічені багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними авторами, проте теоретичні обгрунтування їх застосування в у-терапії до теперішнього часу відсутні.

Розрахунок доз виробляється по спеціальних таблицях глибинних доз або ізодозових лінійках, що характеризують розподіл доз під відкритими і закритими ділянками грат.

Статична у-терапія — найпоширеніший метод, який виконується як двопільне, трипільне, чотирипільне опромінювання, а також як багатопільне — з клиновидними компенсуючими фільтрами і опромінювання через гратчасту діафрагму. Багатопільне опромінювання може проводитися як перехресне, стрічними полями з однією віссю центрациі або з декількома осями центрациі — похилими полями.

Кількість полів, їх розмір і розташування на тілі вибирають по індивідуально виготовленому топографо-анатомічному ескізу.

Різниця між максимальною дозою, визначуваною в пухлині на місці перекреста центрального проміння від кожного поля, і мінімальною дозою на периферії пухлини не повинна перевищувати 10— 15%.

Поля опромінювання слід підбирати в комбінаціях, що створюють дозноє поле з мінімумом біля поверхні і не включаючих життєво важливих здорових органів і тканин. Достатньо велика доза — 50—60%, одержувана на глибині 10 см, при лікуванні у-ізлученієм 60Со дозволяє створювати необхідні осередкові дози в глибоко розташованих вогнищах з 3—4 полів опромінювання. При цьому променеве навантаження на поверхню тіла не перевищує толерантності тканин. Із збільшенням кількості полів наростає інтегральна доза. Разом з тим основний принцип променевої терапії вимагає, щоб інтегральна доза була якомога менше при оптимальній осередковій дозі.

З метою отримання рівномірного дозного поля з високим градієнтом дози по його краях при ексцентрично розташованих по відношенню до осі симетрії тіла вогнищах і при опромінюванні викривлених ділянок тіла застосовують вирівнюючі клиновидні фільтри (мал. 87). Їх виготовляють з латуні, алюмінію, свинцю, вольфраму і ін. Розрізняють формою: ступінчастий, конусоподібний і клиновидний фільтр з плато. Відповідно до різного кута і форми вирівнюючого клиновидного фільтру виходить нерівномірне дозноє поле із зсувом глибинних доз до осі у-пучка. У міру зменшення товщини фільтру доза збільшується і досягає максимуму під тонким краєм. Дози розраховують по сумарній ізодозовій карті. Клиновидні фільтри кріпляться до радіаційної головки у-аппарата на відстані не менше 15—20 см від поверхні тіла.

Гратчасті діафрагми при багатопільній статичній у-тера-пії застосовуються за тими ж свідченнями, що і при однопільному опромінюванні.

Рухома Далекодистанційнау-терапія — переміщення джерела випромінювання навколо вогнища. Це розширює можливості вибору дозного поля з метою досягнення збільшення дози у області глибоко розташованого вогнища при зниженні дози на шкірі і