Підгострий гемоторакс (середній або тотальний). Підгострим називають гемоторакс, що виник більше 48 ч тому. Звично кров, що вилилася в плевральну порожнину, не згортається. Тому, якщо гемоторакс не збільшується, але супроводжується клінічною симптоматикою, спочатку намагаються видалити кров за допомогою плевральної пункції. Якщо це не вдається, а кров займає більше 1/3 легеневого поля, показана установка дренажу. Якщо кров займає менше 1/3 легеневого поля (наприклад, при ізольованому переломі ребра), гемоторакс може розсмоктатися самостійно, звичне протягом 6 нед.; при появі клінічної симптоматики вдаються до плевральної пункції. Установка дренажу з профілактичною метою не показана. Виняток становлять важкі пошкодження грудної клітки (наприклад, окончатий перелом ребер) і необхідність ІВЛ у відсутність доступу до плевральної порожнини (хірургічне втручання в будь-якому положенні хворого, окрім положення на спині, ортопедичні втручання). Рішення про установку дренажу в цих випадках ухвалюють індивідуально.

Використовують пасивне дренування з водяним затвором або аспірационноє дренування. Дренування припиняють, коли по дренажах відділяється менше 50 мл рідини в добу, виділення повітря повністю припинилося, а хворий переведений на самостійне дихання. Під час дренування плевральної порожнини профілактична антібіотікотерапія необов'язкова.

Л і т е р а т у р а.

Александровській Б.П., Барнебойм А.М.. Диференціальна діагностика в пульмонології. – Київ: Здоров'я, 1983 р.

Клінічна хірургія. /Под ред. Р. Кондена, Л. Найхуса. – М.: Практика, 2000 р.

Кутушев Ф.Х., Гвоздев М.П., Філін В.І., Лібов А.С. Невідкладна хірургія грудей і живота. – Л.: Медицина, 1984.

Довідник по клінічній хірургії. /Под ред. В.И. Стручкова. – М.: Медицина, 1978 р.

Хірургія, керівництво для лікарів і студентів. /Под ред. Ю.М. Лопухина, В.С. Савельева – М.: Геоетар, 1997 р.

Приватна хірургія. Т. 1 /Под ред. Ю.Л. Шевченко. – СПб.: Спеціальна література, 1998 р.