Гуморальною регуляцією називають біологічну регуляцію, за якої передавання інформації здійснюється за допомогою біологічно активних хімічних речовин (реагентів - реактантів), що поширюються в організмі током крові, лімфи або шляхом дифузії в міжклітинній рідині. Засобами транспорту' гуморалышх агентів с кров, лімфа й міжклітинна рідина. Транспортуються ці фактори у вільному стані, зв'язаному з білками, і в комплексі з формовими елементами крові (глюкокортикоїди - з транскортином, тіреоідні гормони - з ти-роксинзв'язувальними глобулінами, преальбумінами і альбумінами). У зв'язаному стані гормони неактивні. Тому їхня ефективність визначається концентрацією вільного гормону. Тривалість дії: нейро-медіатори - мілісекунди, пептиди - секунди-хвилини, білки й гліко-протещи - хвилини-години, стероїди - години, йодтиронін - доба.

Відмінності гуморальної регуляції від нервової такі: а) за гуморальної носієм інформації є хімічна речовина, за нервової - потенціал дії; б) характер передавання інформації в гуморальній - внутрішнє середовище організму, а точніше, кровоносні й лімфатичні судини та міжклітинні простори, у нервовій - нервові волокна; в) у гуморальній способом передавання інформації є тік крові, лімфи та дифузія; у нервовій - це поширення потенціалу дії нервовими волокнами.

Гуморальний спосіб передавання інформації має такі особливості: а) гуморальний сигнал в організмі поширюється з невеликою швидкістю, відповідно до швидкості руху крові або лімфи та дифузії гуморальних чинників у міжклітинній рідині; потенціал дії поширюється швидко; б) гуморальний сигнал можна менш точно дозувати за силою і тривалістю, ніж збудження, що пояснюється повільним зростанням концентрації гуморального агента, причому не до суворо визначеної певної величини, і так само його поступовим зменшенням; в) гуморальна регуляція використовується в організмі для забезпечення реакцій, які не потребують терміновості й точності. Такі реакції є вегетативними функціями організму, причому лише ті, що не зв'язані тісно з навколишнім середовищем.

Гуморальна регуляція, як і нервова, характеризується певною направленістю за принципом "усім, усім, хто відізветься". При цьому направленість гуморальної регуляції обумовлена тим (здійснюється "за точною адресою"), що лише певні клітини, "органи-мішені", чутливі до якого-небудь гуморального фактора, які мають відповідні рецептори. Це можна зрозуміти на прикладі, коли радіопередачі транслюються за допомогою радіохвиль в ефір для всіх. Водночас приймають їх лише радіоприймачі, налаштовані на хвилю відповідної довжини. У нервовій системі збудження передається нервовими волокнами "за точною адресою" і без спотворення ("передача телеграфними проводами").

Гуморальна регуляція, як і нервова, завжди здійснюється замкнутими контурами. Однак у таких контурах функції керуючого пристрою виконує сама секреторна клітина. Обов'язковими ланками контуру гуморальної регуляції є: а) пристосовний результат або регульований параметр; б) виконавчі механізми або органи; в) канали прямого і зворотного зв'язку. Що ж до такої ланки, як "пристрій стеження", то в контурах гуморальної регуляції вона відсутня. Функцію цієї ланки, як правило, виконує секреторна клітина. Крім того, в секреторній клітині містяться додаткові рецептори, які контролюють концентрацію самого гуморального фактора по каналу нерезультативного зворотного зв'язку. Це потрібно для припинення безконтрольного синтезу гормону в тому разі, коли секреторна клітина виробляє неповноцінний гуморальний фактор або відсутні (заблоковані) рецептори, через які останній діє.

Регуляція може здійснюватися за довгим і коротким каналами зворотного зв'язку ("плюс-мінус-взаємодія") та негативним (підвищення концентрації одного гормону -» пригнічує секрецію і звільнення іншого) і позитивним (підвищення виділення одного гормону спричиняє зростання концентрації іншого) характерами.

Як приклад контуру гуморальної регуляції можна розглянути контур, що забезпечує підтримання потрібної концентрації глюкози в крові за допомогою гормону - інсуліну. Підвищена концентрація глюкози активує рецептори інкреторних клітин підшлункової залози, це супроводжується посиленням секреції інсуліну, останній підвищує проникність мембран клітин печінки та активує ферменти для переведення глюкози в глікоген. У результаті концентрація глюкози в крові нормалізується (регуляція коротким каналом). У разі сильного зв'язку з білками крові або генетично обумовленої неповноцінності інсуліну, наявності антитіл до інсуліну та його рецепторів, зниження їх кількості й афінності, руйнування інсуліну протеолітичними ферментами, зв'язування інсуліну з імунними комплексами та секреція конт-рінсулярних гормонів - виникають інсулінорезистентні форми цукрового діабету. У цьому випадку висока концентрація інсуліну через канал нерезультативного зворотного зв'язку обмежує синтез такого неефективного гормону. Регуляція за довгим каналом: знижується концентрація глюкокортикощів -* реагують рецептори гіпоталамуса виділяються АКТГ-ліберини -* гіпофіз -* АКТГ -* надниркові залози -* глюкокортикощи.

"Довгий" зворотний зв'язок - взаємодія периферичного гормону з його залежними гіпоталамічними центрами, супрагіпоталамічними й навіть окремими ділянками ЦНС. "Короткий" - підвищення гіпофі-зарного тропного гормону (наприклад, адренокортикотропного -АКТГ) модулює секрецію і звільнення гіпоталамічного гормону (кор-тиколіберини). "Ультракороткий" ланцюг - взаємодія в межах гіпоталамуса і звільнення одного гормону модулює звільнення іншого гіпоталамічного гормону. Довгий і короткий ланцюги зворотного зв'язку функціонують як системи "закритого" (саморегулювального) типу.

Факторами гуморальної регуляції (первинними месенджерами, або посередниками) є: а) гормони; б) гормоно'щи (тканинні або місцеві гормони); в) деякі метаболіти й іони (виділяють справжні метаболіти й фактори пошкодження). За своєю будовою вони можуть бути стероїдами (ліпідами - глюко- та мшералокортикощи, чоловічі та жіночі статеві гормони і похідні вітаміну D), похідними амінокислоти (гормони щитоподібної залози, катехоламіни, нейромедіатори з властивостями гістогормонів - серотонін, дофамін, гістамін; мелатонін), білково-пептидними сполуками (синтезуються в апараті Гольджі -гастроінтестинальні гормони, гормони паращитоподібної і острівко-вої частин підшлункової залози та ін.) й біорегуляторами (похідні арахідонової кислоти - ейкозанощи: простагландини, простациклі-ни, тромбоксани і