ротову порожнину. Така загальна схема будови слинних залоз. Будова привушної слинної залози цілком відповідає цій схемі. Це залоза альвеолярна. Кінцеві відділи її складаються з клітин конічної форми, що виділяють білковий секрет. Вони розташовані на сполучнотканинній базольній мембрані. Цитоплазма їх зерниста через наявність секреторних гранул, то більших, то дрібніших, залежно від фази секреції. Характерним для цих клітин є розташування ядер, що лежать близько від основи клітин, мають округлу форму і досить багато хроматину. Просвіт кінцевих відділів залози незначний. Назовні від секреторних клітин лежать теж на базальній мембрані інші епітеальні елементи, які мають відростки, що охоплюють кінцеві відділи. Вони називаються корзинчастими клітинами. У їх цитоплазмі є фібрили, здатні до скорочення. Через це їх вважають міоепітеальними елементами. Вставні відділи привушної залози тоненькі, вистелені кубічним або плоским несекреторним епітелієм. Ще всередині часточок вставні відділи переходять у ширші слинні трубки, вистелені високим циліндричним епітелієм. У ньому є характерна згергеність, властива секреторним клітинам, проте характеру секреції досі не виявлено. Слинні трубки переходять у вивідні протоки, що поступово зливаються, утворюючи, зрештою, єдину загальну стенонову протоку.
Підщелепна залоза має трубчасто-альвеолярну будову. Головна відмінність у будові цієї залози стосується її кінцевих секреторних відділів. Деякі з них мало відрізняються від структур привушної залози. Це її білкові відділи. Інші відділи мішані. Вони утворюються через те, що деякі клітини вставних відділів, які прилягають до білкових клітин кінцевих відділів, набувають нових властивостей.
Вони починають виробляти муцин і стають слизовими. Слизові клітини трохи крупніші і їх більше, ніж білкових. Білкові клітини розташовуються групами у вигляді півмісяців на слизових кінцях вставних відділів. У під’язиковій залозі значно більше розвинені слизові частини кінцевих відділів, вставні відділи короткі, слинні трубочки малорозвинені і в окремих часточках їх навіть немає.
З дрібних слинних залоз деякі чисто слизові інші – мішані.
2.3. Язик, зуби, м’яке піднебіння, піднебінні мигдалики як елементи ротової порожнини
Язик (linqua glossa) є м’який м’язовий орган, м’язи якого частково починаються на кістках, а частково належать лише язику, не маючи ніякого прикріплення до кісток. Язик має плоску довгасту форму, звужену наперед. Це звуження утворює кінчик, або верхівку язика, що торкається передніх зубів. Середня частина язика – це його тіло, а задня – корінь язика. Язик має верхню поверхню, або спинку язика, обернуту до твердого піднебіння, нижню поверхню і два латеральні краї.
На спинці язика видно середину поздовжню борозну – типону борозну язика. Тіло язика відділяється на спинці від його кореня пограничною борозною. На спинці язика є особливі утвори слизової оболонки, які називаються сосочками язика. У них містяться смакові клітини і починаються смакові нерви. За формою розрізняють сосочки нитковидні, грибовидні, обволовані і листовидні.
Нитковидні сосочки є на всій поверхні спинки язика, вони посаджені густо і для неозброєного ока мають вигляд загальної шорсткості. У товщі цих сосочків немає смакових луковиць.
Грибовидні сосочки розкидані теж по всій поверхні спинки язика, проте їх значно менше, але вони більші, їх добре видно, так що можна їх навіть перелічити. За зовнішнім виглядом вони подібні до гриба, ніжка якого прикріплена до спинки язика, а шапка обернута у ротову порожнину.
Обваловані сосочки (в кількості від 8 до 15) найбільші від усіх інших, вони містяться на межі між тілом і коренем язика спереду від пограничної лінії, утворюючи разом кут, що відкривається наперед. Кожний такий сосочок оточений глибокою коловою борозною, навкруги якої йде коловий валок.
Листовидні сосочки містяться на латеральних краях язика в задніх їх відділах і мають вигляд плоских складок, які лежать одна за одною (в кількості від 4 до 8 штук), розділені борозенками.
У грибовидних, обвалованих і листовидних сосочках є смаокві луковиці, і тому вони є органами смаку. На верхній поверхні кореня язика міститься скупчення лімфоїдних вузликів, які всі разом утворюють один непарний орган – язиковий мигдалик.
Зуби – це дуже міцні утвори, укріплені в альвеолах щелеп, функція яких полягає в подрібненні твердої їжі. Зуб має три частини: коронку, яка обернута в ротову порожнину, виступаючи над яснами; корінь, заглиблений в альвеолу щелепи, і шийку – малопомітне звуження між коронкою і коренем, охоплене яснами. Кожний зуб має один або кілька коренів. Альвеола зуба з кількома коренями поділяється невисокими перегородками на менші ямки для кожного кореня окремо. На верхівці кожного кореня є отвір, в який з боку щелепи заходять судини і чутливі нерви, що обгорнуті пухкою сполучною тканиною і утворюють разом так звану пульпу зуба. Отвір веде в канал кореня. Корінь в межах шийки поширюється в порожнину зуба, заповнену пульпою. Порожнина зуба не заходить далеко в коронку, так що її оточують товсті стінки коронки, які захищають пульпу від зовнішніх механічних і хімічних впливів. Зуб збудований з дуже міцної тканини – дентину, що подібна до кістки і складається з органічної речовини, просякнутої неорганічними солями. Коронка зуба вкрита ще міцнішою речовиною – емаллю, яка за твердістю наближається до кварцу. Емаль складається з 2-4% органічних речовин і 98-96% неорганічних речовин, головним чином з фосфорнокислого Ca. Корінь зуба вкритий своєрідною кістковою тканиною – цементом, що разом з обгортаючою її сполучною тканиною щільно укріплює корінь в альвеолі. Усіх зубів у людини 32, по 16 у верхній і в нижні щелепах і по 8 з кожного боку від серединної лінії. Кожний з восьми зубів однієї сторони має