Товста кишка

Товста кишка (intestinum ciassum) оточує всі петлі тонких кишок з боків і згори наче якимсь обідком і тому називається ще ободовою кишкою (colon). Починається вона в межах заглибини крила правої клубової кістки і йде вгору до самої печінки. В клубовій заглибині в неї впадає кінець тонкої кишки. Отвір, яким тонка кишка сполучається з товстою, обмежений згори і знизу високими складками слизової оболонки, які утворюють клубово-ободову, або баугінієву заслінку. В основі цієї заслінки є колові м’язові волокна, але справжнього сфінктера вони не утворюють, і отвір відкритий постійно, пропускаючи з тонкої кишки в товсту залишки неперетравленої їжі. Складки баугінієвої заслінки стуляються автоматично, коли на них натискує маса залишків їжі з боку товстої кишки. Чим більша ця маса. Тим щільніше вони стуляються і не пропускають її назад у тонку кишку. Частина ободової кишки, що лежить нижче від місця з’єднання тонкої кишки з товстою, називається сліпою кишкою (coecum). Сліпа кишка має довжину у середньому 7 см. З медіального боку її дна від неї відходить тоненький червоподібний виросток, або апендикс (appendix), довжиною 8-9 см, а діаметром не > 1см. Найчастіше він іде вниз і медіально, але може мати будь-який напрям по радіусах, які можна провести від точки його початку. Та частина ободової кишки, що піднімається догори, називається висхідною ободовою кишкою (colon ascendens). Вона доходить до лівої клубової заглибини і переходить безпосередньо в s-подібну сигмовидну кишку (colon sigmoideum), вигин якої нагадує часом вигин букви S. Вона займає всю клубову заглибину і частково розміщується в малому тазі. На рівні третього крижового хребця S-подібна кишка переходить у пряму (rectum), яка закінчується відхідником, що називається ще анальним отвором (anus). Стінка товстої кишки складається з таких самих оболонок, як і стінка тонкої, але має важливі особливості, що відрізняють її від тонкої кишки як зовні, так і з внутрішнього боку. Три особливості має товста кишка зовні. По-перше, поздовжній шар її м’язової оболонки не розташований рівномірно по всій стінці кишки, а зібраний у 3 пасма, що проходять на певній відстані одне від одного. Вони називаються м’язовими стрічками ободової кишки (tacnia coli). Переходячи на пряму кишку, ці стрічки поширюються, зближаються між собою і знову вкривають пряму кишку суцільним шаром. По-друге, оскільки м’язові стрічки коротші за кишку, вони збирають її на зразок кисета, і тому на поверхні кишки утворюються випини (haustra). Випини розділені між собою поперечними борознами, яким на слизовій оболонці відповідають півмісяцеві складки (plicae semilunares). По-третє, наявність жирових відростків (appendices epiploicae). Це часом досить довгі випини серозної оболонки, в яких міститься жир. В огрядних людей тут накопичується дуже багато жиру. Таких відростків на тонких кишках ніколи не буває. Слизова оболонка товстої кишки відрізняється насамперед відсутністю ворсинок. Тому вона має гладенький вигляд. Крім того, впадають в очі заглибини, що відповідають випинам на зовнішній поверхні кишки, розділені пів місяцевими складками, які йдуть не циркулярно, як складки тонкої кишки, а займають кожна приблизно третину внутрішньої поверхні між місцем проходження двох сусідніх м’язових стрічок. Епітелій, що вкриває слизову оболонку, одношаровий циліндричний, в ньому є велика кількість бокаловидних клітин, що зрозуміло, бо тут проходять більш густі, а вкінці і зовсім тверді маси. Маленьких трубчастих залоз багато. Що ж до захисних органів, то тут є в великій кількості окремі лімфоїдні вузлики, а пейєрових бляшок не буває.

Пряма кишка

Пряма кишка (rectum) лежить на передній поверхні крижової кістки і має вигин, який відповідає вигину цієї поверхні, і вигин, який відповідає положенню куприка, що обернений вперед. Над анусом на слизовій оболонці прямої кишки в складки у вигляді вертикальних валків – прямо кишкові колони. Між ними розташовані невеликі заглибини – пазухи, де можуть затримуватись сторонні тіла. Над вихідною частиною кишка поширена. Це поширення називається ампулою прямої кишки. Відхідникова *** прямої кишки має два сфінктери – внутрішній і зовнішній. Внутрішній, збудований із гладенької мускулатури, є потовщенням циркулярного м’язового шару кишки. Він розташований трохи вище від зовнішнього сфінктера, який збудований з поперечносмугастої мускулатури і є сфінктером вольовим. З кишковим трактом, а саме з дванадцятипалою кишкою, зв’язані найбільші залози організму людини – печінка і підшлункова залоза.

2.5. Будова печінки, жовчного міхура і підшлункової залози

Печінка

Печінка (hepar) є найбільшою залозою людського організму, яка важить приблизно 1,5 кілограма [Дод. 4]. клітини її виділяють жовч. Печінка лежить під правою половиною купола діафрагми, переходить частково за середню лінію тіла, займаючи над шлунком невелику частину лівої половини купола діафрагми.

Печінка має верхню, опуклу поверхню, що формою відповідає заглибленню купола діафрагми , і нижню, більш плоску поверхню, на якій є відбитки прилеглих до неї органів. У печінці розрізняють передній, гострий край, яким вона прилягає до передньої черевної стінки,