заглиблюється в напрямі до сліпого кінця кишкової трубки. Воно відділене від кишкової трубки лише тонкою глотковою перетинкою, що складається з вп’яченого ектобласта і ентобласта кишки. В кінці третього тижня ця перетинка розривається. Утворюється вистелена ектобластом ротова западина і передній відділ кишкової трубки – майбутня глотка. На початку другого місяця розвитку в глотці розвиваються вісцеральні або зяброві дуги, з яких походять щелепи, під’язикова кістка і хрящі гортані. Пізніше в щелепах розвиваються зуби, в межах ротової порожнини – слинні залози, язик. Першими із залоз розвиваються привушні слинні залози. На шостому тижні розвитку епітелій на внутрішній поверхні щоки починає вростати в підлеглу мезенхіму.
Це розрощення епітелію швидко видовжується в напрямі до вуха. Дійшовши до гілки нижньої щелепи, він поділяється на первинні клітинні тяжі, з яких потім утворюються розгалужені протоки самої залози і кінцеві альвеоли. Приблизно так протягом шостого і сьомого тижня розвиваються підщелепні і під’язикові залози.
Середній відділ травної трубки. Верхня частина середнього відділу травної трубки спочатку незначно поширюється. Це закладка шлунка. Вона стоїть в сагітальній площині, обернута вгнутим краєм вперед, а опуклим – назад. Шлунок починає повертатись навколо своєї поздовжньої осі, зліва направо, сильно розростається і з видовженням стравоходу спускається донизу. Внаслідок повороту ліва поверхня шлунка стає передньою, а права – задньою, опуклий край – лівим, а вгнутий – правим. Внаслідок опущення шлунка і повороту його навколо сагітальної осі мала кривизна піднімається трохи догори, а велика спускається донизу. Кишкова трубка нижче шлунка утворює верхній вигин – пупочну петлю, від верхівки якої відходить жовточна протока, що з’єднує кишку з жовточним міхуром. На каудальному відрізку цієї петлі вже на сьомому тижні розвитку виникає невелике вип’ячення – зачаток сліпої кишки, а далі від нього – закладка всієї товстої кишки. Відділ від шлунка до вигину петлі дає дванадцятипалу кишку, а відділ від вигину петлі до зачатка сліпої кишки – порожню і клубову кишку. Кінцевий відділ сліпої кишки на ранніх стадіях розвитку відстає в рості і дає початок червоподібному відростку.
В області каудального сліпого кінця кишки зовні є невелике вп’ячування ектобласта, дно якого відділене від заднього кінця кишкової трубки тонкою перетинкою. В кінці третього тижня розвитку вона розривається. Утворюється вихідний отвір – анус.
Печінка починає розвиватись на четвертому тижні ембріонального розвитку у вигляді клітинного виросту ентодерми кишки в тому місці, де пізніше утворюється дванадцятипала кишка. Цей виріст називається печінковим дивертикулом. Кінець дивертикула потовщується і з нього утворюється жовчний міхур з міхуровою протокою. З цієї закладки на деякій відстані від майбутнього жовчного міхура виростає цілий лабіринт розгалужених клітинних тяжів, які сполучаються між собою. Із дистальних відділів цих тяжів виникають секреторні відділи печінки – печінкові балки, а з проксимальних - печінкові протоки.
Підшлункова залоза утворюється з двох закладок, спочатку незалежних одна від одної, які пізніше зростаються. Вони називаються дорзальною і вентральною підшлунковими залозами. Перша виникає з дорзальної стінки дванадцятипалої кишки. Вентральна підшлункова залоза являє собою виріст, що відходить від самого початку печінкового дивертикула. З ростом дивертикула вентральна підшлункова залоза переміщується далі по його протоці. Пізніше внаслідок повертання кишки обидві підшлункові залози розташовуються рядом і зростаються. З дорзальної підшлункової залози утворюється тіло і хвіст, а з вентральної – її головка. Щодо протоки, то у людини залишається тільки вентральна, яка сполучається з жовчною протокою. Дорзальна протока частково атрофується, частково з’єднується з вентральною протокою за допомогою анастомозу.
Мезодерма утворює вздовж хорди сегментарно розташовані потовщення – соміти. Соміти становлять дорзальну мезодерму. По обох боках від неї тягнуться пласти латеральної мезодерми, які незабаром розподіляються на два листки з порожниною між ними, яка називається це ломом (coelom). Зовнішній листок тісно пов’язаний у своєму дальшому розвитку з ектодермою і називається соматоплеврою. Внутрішній шар бере участь в утворенні стінок кишки і називається спланхноплеврою. Соматоплевра, підстеляючи стінки зародка зсередини, дає початок парієтальному листку серозної оболонки – очеревини, який безпосередньо переходить у вісцеральний листок, що утворюється за рахунок спланхноплеври.
Спочатку целом суцільний для всього зародка. З утворенням діафрагми каудальна частина відділяється від краніальної, утворюючи одну серозну порожнину очеревини, а в краніальному відділі в зв’язку з розвитком легенів, серця і органів середостіння утворюються три серозних порожнини – дві плевральні і одна серцевої сумки.
Розділ 3. Анатомія системи органів травлення
Органи травлення складаються з травної трубки, травних залоз і деяких допоміжних органів, як, наприклад, зуби і язик. [Дод. 1]
Травна трубка починається на голові ротовою щілиною і тягнеться вздовж усього хребта до самого куприка, де закінчується відхідниковим отвором. На всьому протязі вона має великі поширення (наприклад, шлунок), вузькі і більш широкі частини і різні згини. Стінки цієї трубки складаються з м’яких тканин, крім початкового її поширення – ротової порожнини, в складі стінок якої є кістки. Стінка травної трубки складається із слизової оболонки, підслизової, м’язової і зовнішньої сполучнотканинної, або серозної оболонки.
У будові кожної з цих оболонок є відміни, що характеризують різні відділи травної трубки. Слизова оболонка внутрішня, обернута до порожнини трубки, складається з сполучнотканинної основи, вкритої на поверхні епітелієм. Епітелій буває різної форми в різних відділах трубки. Серед клітин епітелію розкидані одноклітинні слизові залози, які виділяють на поверхню епітелію слиз, звідки й назва слизової оболонки. Над слизовою оболонкою міститься підслизова оболонка – шар пухкої сполучної тканини, що легко розтягається і дає