Анатомія системи органів травлення. Фізіологія органів травлення - для кожного кореня окремо. На верхівці кожного кореня є отвір, в який з боку щелепи...

Дипломна робота - Анатомія системи органів травлення. Фізіологія органів травлення

для кожного кореня окремо. На верхівці кожного кореня є отвір, в який з боку щелепи заходять судини і чутливі нерви, що обгорнуті пухкою сполучною тканиною і утворюють разом так звану пульпу зуба. Отвір веде в канал кореня. Корінь в межах шийки поширюється в порожнину зуба, заповнену пульпою. Порожнина зуба не заходить далеко в коронку, так що її оточують товсті стінки коронки, які захищають пульпу від зовнішніх механічних і хімічних впливів. Зуб збудований з дуже міцної тканини – дентину, що подібна до кістки і складається з органічної речовини, просякнутої неорганічними солями. Коронка зуба вкрита ще міцнішою речовиною – емаллю, яка за твердістю наближається до кварцу. Емаль складається з 2-4% органічних речовин і 98-96% неорганічних речовин, головним чином з фосфорнокислого Ca. Корінь зуба вкритий своєрідною кістковою тканиною – цементом, що разом з обгортаючою її сполучною тканиною щільно укріплює корінь в альвеолі. Усіх зубів у людини 32, по 16 у верхній і в нижні щелепах і по 8 з кожного боку від серединної лінії. Кожний з восьми зубів однієї сторони має окрему назву, однакову з назвою зубів протилежної сторони і другої щелепи. На кожній стороні, починаючи від серединної лінії, лежать два різці – медіальний і латеральний і за ними одне ікло. Це передні зуби. За іклом лежать задні зуби – два малих кутніх зуби – перший і другий, а за ними три великих кутніх зуби – перший, другий і третій. Третій великий кутній зуб називається зубом мудрості, що виростає значно пізніше за інші, іноді після 20р. Ці зуби втратили у людини своє значення у зв’язку з менш грубою їжею, перебувають у стані зворотної еволюції і мають зникнути зовсім. Іноді вони не виростають або з’являються в неповній кількості. Зуби розрізняють за формою коронки. Різці мають долотоподібну форму. Їх передня і задня поверхня сходяться, утворюючи вільний гострий ріжучий край, пристосований до відкушування їжі від великого шматка. Ікло має на ріжучому краї посередині виступ, який надає коронці вигляду неправильного конусу. Ікла і різці завжди мають лише по одному кореню. Малі кутні зуби відзначаються наявністю на коронці жувальної поверхні з двома горбочками. Коренів найчастіше теж буває по одному (іноді корінь має на кінці розщеплення на дві частини), а зрідка буває і два кореня. Два великих кутніх зуби мають коронки з трьома, чотирма або п’ятьма горбочками. Нижні великі кутні зуби мають по два кореня - передній і задній, а верхні – по три кореня, один язиковий і два щічних. Що ж до зубів мудрості, то форма коронки і кількість коренів буває різна, що показує регресивний стан цих зубів, нахил їх до повного зникнення у людини. У дітей на 7-8 місяці життя з’являються непостійні, так звані молочні зуби, які починаючи з 6-7 років, замінюються постійними. Молочних зубів усього 20, по 10 у кожній щелепі і по 5 з кожного боку. Це два різці, одне ікло і два кутніх зуби. Коли молочний зуб росте, то коронка його натискує на ясна, які поступово атрофуються й руйнуються, і вона з’являється на поверхні ясен, тобто зуб прорізується.

Найпершими прорізуються середні нижні різці, за ними – всі верхні, в 10-12 місяців є вже всі різці, а на кінець другого року життя є вже всі молочні зуби. Починаючи з 6 років, молочні зуби випадають і на їх місці виростають постійні зуби. Цей процес іде поступово, закінчується в 12-14 р. Лише зуби мудрості з’являються пізніше.

Раніше за інші постійні зуби прорізуються перші великі кутні зуби нижні, а потім верхні. Постійні різці, ікла і малі кутні зуби прорізуються між 7-13 роками життя. Другі великі кутні зуби з’являються близько 13 р., а треті великі кутні – зуби мудрості – між 17-25 роками життя.

Розвиток молочних зубів починається в кінці другого місяця внутріутробного життя. У цей час виникає епітеліальне вп’ячування, яке відділяє губи і щоки від ясен, утворюючи переддвер’я рота.

Уздовж краю альвеолярних відростків щелеп утворюються потовщення ротового епітелію – щелепові або зубні валки. Незабаром уздовж зубного валка на його поверхні з’являється неглибока первісна зубна борозенка, яка утворюється через вростання смужки епітеліальних клітин зубного валка в підлягаючу мезенхіму на всьому протязі альвеолярних відростків. Ця врощена в глибину смужка епітеліальних клітин утворює зубну пластинку. На вільному краю зубної пластинки, з боку обернутого до губи, на місцях, що відповідають майбутнім зубам, утворюються випини епітелію у формі ковпачка чи бокала, що називаються емалевими органами. Вони з’єднані з зубною пластинкою звуженими частинами-перешийками. Перешийок поступово видовжується, звужується і зникає, а емалевий орган зовсім відокремлюється від зубної пластинки, утворюючи перший зачаток зуба. Емалевий орган складається з внутрішніх і зовнішніх шарів більш щільних епітеліальних клітин. Клітини внутрішнього шару називаються адамантобластами – утворювачами емалі, бо внаслідок їх секреції виникає емаль зубної коронки. Проти кожного емалевого органу, в мезенхімі з’являється ущільнене скупчення клітин, яке росте йому назустріч. Це зубний сосочок, з якого походять дентин і пульпа зуба. Емалевий орган поступово обростає сосочок у вигляді шапки. Клітини зубного сосочка, які прилягають до внутрішніх клітин емалевого органу – адамантобластів, поступово перетворюються на утворювачів дентину – одонтобластів. Із решти клітин сосочка, в яких з’являються судини і нерви, утворюється зубна пульпа.

Постійні зуби розвиваються так само, як

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16