Дванадцятипала кишка (duоdenum) відійшовши від шлунка на рівні першого поперекового хребця, йде спочатку горизонтально, потім згинається, переходячи у низхідну частину, що тягнеться до рівня третього поперекового хребця. Тут вона переходить у нижню горизонтальну частину. Піднімаючись трохи догори, кишка на рівні другого поперекового хребця робить новий вигин і переходить у порожню кишку. Циркулярні складки слизової оболонки дванадцятипалої кишки високі і густо розміщені одна біля одної. Крім циркулярних складок, на задній стінці низхідної частини кишки є одна поздовжня складка, утворена проходженням тут під слизовою оболонкою двох проток – печінки і підшлункової залози. Складка закінчується сосочком на поверхні якого і відкриваються ці протоки спільним отвором. Основною функцією дванадцятипалої кишки є перетравлювання їжі, хоч тут уже починається і всмоктування наявними в ній ворсинками. Жовч, яку печінка виділяє в дванадцятипалу кишку, допомагає перетравлювати жири, а сік підшлункової залози впливає на білки, на жири, вуглеводи. Головний фермент, який перетравлює білки, - це трипсиноген, який у кишці перетворюється на трипсин. 2/5 частини решти тонкої кишки займає порожня кишка, а 3/5 клубова. Порожня кишка так називається тому, що на трупі вона найчастіше виявляється порожньою. ЇЇ вміст встигає перейти в клубову кишку, а з клубової часом і в товсту кишку. Порожня і клубова кишки, що підвішені до задньої черевної стінки складкою очеревини, яка називається оточиною або брижою, складаються в численні петлі, які займають серединне положення в черевній порожнині. Закінчується клубова кишка в заглибині крила правої клубової кістки, переходячи в товсту кишку.

Товста кишка (intestinum crassum) оточує всі петлі тонких кишок і тому називається ще ободовою кишкою (colon). Починається вона в межах заглибини крила правої клубової кістки і йде вгору до самої печінки. В клубовій заглибині в неї впадає кінець тонкої кишки. Отвір, яким тонка кишка сполучається з товстою, обмежений згори і знизу високими складками слизової оболонки, які утворюють клубово-ободову, або баугінієву заслінку. В основі цієї заслінки є колові м’язові волокна, але справжнього сфінктера вони не утворюють, і отвір відкритий постійно, пропускаючи з тонкої кишки в товсту залишки неперетравленої їжі. Складки баугінієвої заслінки стуляються автоматично, коли на них натискує маса залишків їжі з боку товстої кишки. Чим більша ця маса, тим щільніше вони стуляються і не пропускають її назад у тонку кишку. Частина ободової кишки, що лежить нижче від місця з’єднання тонкої кишки з товстою, називається сліпою кишкою (coecum). Сліпа кишка має довжину у середньому 7 см. З медіального боку її дна від неї відходить тоненький червоподібний виросток, або апендикс (appendix), довжиною приблизно 8-9 см, а діаметром не більше 1см. Найчастіше він іде вниз і медіально, але може мати будь-який напрям по радіусах, які можна провести від точки його початку. Та частина ободової кишки, що піднімається догори, називається висхідною ободовою кишкою (colon ascendens). Дійшовши до печінки, вона робить вигин і йде впоперек з правого боку до лівого, оточуючи петлі тонких кишок згори. Це поперечна ободова кишка (colon transversum). Дійшовши до селезінки і торкаючись її. Поперечна ободова кишка робить новий вигин і йде донизу. Це низхідна ободова кишка (colon descendens). Вона доходить до лівої клубової заглибини і переходить безпосередньо в s-подібну сигмовидну кишку (colon sigmoideum), вигин якої нагадує часом вигин букви S. Вона займає всю клубову заглибину і частково розміщується в малому тазі. На рівні третього крижового хребця S-подібна кишка переходить у пряму (rectum), яка закінчується відхідником, що називається ще анальним отвором (anus). Стінка товстої кишки складається з таких самих оболонок, як і стінка тонкої, але має важливі особливості, що відрізняють її від тонкої кишки як зовні, так і з внутрішнього боку. Три особливості має товста кишка зовні. По-перше, поздовжній шар її м’язової оболонки не розташований рівномірно по всій стінці кишки, а зібраний у 3 пасма, що проходять на певній відстані одне від одного. Вони називаються м’язовими стрічками ободової кишки (taеnia coli). Переходячи на пряму кишку, ці стрічки поширюються, зближаються між собою і знову вкривають пряму кишку суцільним шаром. По-друге, оскільки м’язові стрічки коротші за кишку, вони збирають її на зразок кисета, і тому на поверхні кишки утворюються випини (haustra). Випини розділені між собою поперечними борознами, яким на слизовій оболонці відповідають півмісяцеві складки (plicae semilunares). По-третє, наявність жирових відростків (appendices epiploicae). Це часом досить довгі випини серозної оболонки, в яких міститься жир. В огрядних людей тут накопичується дуже багато жиру. Таких відростків на тонких кишках ніколи не буває. Слизова оболонка товстої кишки відрізняється насамперед відсутністю ворсинок. Тому вона має гладенький вигляд. Крім того, впадають в очі заглибини, що відповідають випинам на зовнішній поверхні кишки, розділені пів місяцевими складками, які йдуть не циркулярно, як складки тонкої кишки, а займають кожна приблизно третину внутрішньої поверхні між місцем проходження двох сусідніх м’язових стрічок. Епітелій, що вкриває слизову оболонку, одношаровий циліндричний, в ньому є велика кількість бокаловидних клітин, що зрозуміло, бо тут проходять більш густі, а вкінці і зовсім тверді маси. Маленьких трубчастих залоз багато. Що ж до захисних органів, то тут є в великій кількості окремі лімфоїдні вузлики, а пейєрових бляшок не буває.

Пряма кишка