Згідно вимог Фармакопейної статті (ФС 42-102-72), готова сировина складається з шкірястих цільнокраїх. Подовгуватих або обернено-яейцевидних, тупо загострених, біля основи клиновидних листків, довжиною до 10-25см, шириною 4-12см, з верхньої сторони гладких, блискучих блідо-зелених або бурувато-зелени, з нижньої сторони з більш або менш вираженим коричнево-бурим опушенням. Листки черешкові; черешки товсті, короткі, довжиною 3-5см. запах відсутній, смак злегка гірки. Числові показники: суми алкалоїдів в сировині (в перерахунку на абсолютно суху сировину) не менше 0,1%, вологи не більше 12%, золи загальної не більше 8%, золи, не розчинної в 10% розчині соляної кислоти, не більше 2%, листків темно-бурих з верхньої сторони і почорнівши не більше 7%, органічних домішок не більше 2%, мінеральних не більше 1%.

Готову сировину упаковуються в мішки по 10-15кг. зберігають в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін зберігання сировини 4 роки.

Хімічний склад сировини. У листі магнолій великоквіткової є алкалоїди (до 0,14;), рутин і інші флонові глікозиди (0,24%), ефірна олія (до 0,6%), що складу якої входять ефіри, спирти, феноли, цинеал, цитраль і суміш сусквіте??????.

Фармакологічні властивості і застосування. Голенові препарати магнолій великоквіткової мають виражені гіпотензивні властивості, пов’язані з наявністю в рослині алкалоїдів та ефірної олії. Зниження артеріального тиску супроводиться сповільненням ритму серця, зменшенням болі у ділянці, препарати ефективні при лікування гіпертонічної хвороби в початковій стадії. Внутрішнє застосування магнолій потребує обережності (рослина отруйна). Як зовнішній засіб настій листя магнолій використовують у народній медицині для миття голови при випаданні волосся.

Рідкий екстракт магнолій великоквіткової (Extractum feudi Magnodiflorae). Подрібнену сировину залити 60% розчино спирту у співвідношенні 1:1, настоювати 7 днів, процідити, вживати по 20-30 крапель 3 рази на день до їди. Курс лікування – 1 місяць. Повторний – через 1 місць. Випускають у флаконах по 50мл.

Rp.: Extracti foeli Magnoliae grandiflorae fluidi 50,0

D.S.: По 20-30 крапель на прийом 3 рази на день до їди.

Омела біла – Viscum alfum, родина амелові doranthaceae.

Рослина. Багаторічний напівпаразитичний вічнозелений кулястої форми кущик. Гілки голі, зеленувато-жовті, циліндричні, дерев’янисті, вилчасторозгалужені. У взлах потощені і дуже крихкі. Листки супротивні, шкіряні, кілокраї, еліптичновидовжені, сидячі, жовто-зелені. Квітки одностатеві (рослини дводольні), жовтій, сидячий, зібрані по 3-6 у головчасте суцвіття в прожилках гілок. Плоди ягодоподібні. Білі, кялсті або коротко овальні, з трохи водавленою верхівкою. Цвіте в берехні-кіткі.

Поширення. Опела біла паразитує на листяних (тополя, клен, береза. Верба, липа, дуб, в’яз, груша, яблуня) рідко хвойних породах, закріплюючись на них присосками, через які живиться за рахунок дерева на якому оселилася. Трапляється в лісостепових районах, на Поліссі, зрідка на півночі Степу та в Криму.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді гілки з листям (Stapites Visci cum follies). Заготовляють сировину пізно восени і взимку, використовуючи для цього секатори або гачки. Сушать сировину під наметами або в теплих провітрюваних приміщеннях, розстилаючи її тонким (3-5см завтовшки) шаром на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40-50оС. Сухої сировини виходить 37-39%. Зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці.

Хімічний склад сировини. Омела біла містить 0,03-0,10% вікотаксину (біла аморфна речовина, що складається з великої кількості амінокислот і цукрі) - і -віскол, похідні (аіе?????). міни (вікалін, віскальбін, тримамін), спирти (пініт, квебрахіт та ін..), флавомоїди (кварцетин, рамне тин, ізорамнентин, рамназит -3-глюкозид, флаволдринін А і В, галофлавоядринін В тощо), жирну олію, аскорбінову кислоту, каротин, смолисті речовини й мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і застосування. Галенові препарати омели мають гіпотензивні, ведитивні, в’яжучі, кровоспинні й глистогінні властивості. В науковій медицині настій трави амели дають пити при гіпертонічній хворобі 1-2-ї стадії, ???? кишок, при легеневих, носових і тривалих маткових кровотечах, особливо у хворих з артеріальною гіпертонією в клімактеричний період. В народній медицині амелу здавна використовують при шлунково-кишкових, менструальних кровотечах проти епілепсій. Час й амели рекомендують як загально зміцнюючий засіб для підвищення тонусу життя, ослабшим людям похилого віку та при запамороченні. Основний механізм гіпотензивної дії амели залежить головним чином від зниження збудливості судинорухового центру.

Rp.: Extracti Visci albi feledi 25,0

D.S: по 15-25 крапель 3 рази на день

Rp.: Vesculeni 15,0

D.S.: по 20 крапель 3 рази на день

Rp.: Infusi herbal Visci albi 15,0-200,0

D.S.: по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.

Rp.: Dеcocti Visci albi 6,0:200,0

D.S.: по одній столовій ложці 3 рази на день.

Раувальфафія зміїна. – Raufolfia serpentines, родина кутрові – Apocynacea. Коріння вигнуті з курперовими бічними корінцями. Поверхня бура, видовжено зморшкувата. Злам світлий, не волокнистий, кора вузька, еревина займає дві третини товщі зрізу. Листки розташовані по 3-5, щільні, голі, довгасто-еліптичні, загострені. Квітки в зонтикоподібних суцвіттях. Віночок білий або рожевий, трубчастий, п’ятилопатевий, лопаті накладені одна на одну. Квітконіжки і чашолистки яскраво-червоні. Плоди червоні, складають з двох соковитих кістянок, які напівзрослися.

Поширення. Раувальфія зміїна росте в Індії, Пакистані, Індокитаї, Таїланді, Індонезії, на Яві, Цейлоні; культивується в Індії. Великий ареал має раувальфія сіра; тропічні райони Південної Америки, Карибський район, Індія, Австралія. У тропічних районах Африки (Конго) росте раувальфія блювотна.

Хімічний склад сировини. В коренях і кореневищах заходиться до 20 індальних алкалоїдів в кількості 1-2%. Серед них резерпін – С33Н40О9N2; ресциналін - С35Н42О9N2; аймалін (раувальфін) С20Н26О2N2;аймоліцін (раубезин) С21Н24О3N2; ізоймалін (ізораувольфін)