Зміст: ст.

1.

2.

2.1. Вміст йоду в навколишньому середовищі і шляхи

поступлення в організм людини

2.2. Обмін йоду в природі

2.3. Обмін йоду в організмі людини

2.3.1. Анатомія і фізіологія щитовидної залози

2.3.2. Механізм адаптації людини до дефіциту йоду

2.4. Ендемічний зоб та йододефіцитні стани

2.4.1. Клінічні прояви йододефіцитних захворювань

2.5Профілактика йододефіцитних захворювань

2.5.1. Регіональна програма профілактики ЙДЗ

3. Об’єкт і методи дослідження

4.

5.

6.

7.

Вступ.

Актуальність теми.Ендемічний зоб - основний наслідок нестачі йоду в довкіллі. Тому впродовж тривалого часу зоб вважався єдиним проявом такого стану. На сьогодні доведено, що, крім зоба, дефіцит йоду має також інший негативний вплив на здоров'я людини. У літературі введено терміни «йододефіцитні захворювання» (ЙДЗ), або «розлади, спричинені нестачею йоду» (іоdіпе defісіепсу dіsогdегs - IDD), які використовуються для позначення всіх патологічних станів, що розвиваються у популяції внаслідок йодного дефіциту і яких можна уникнути шляхом нормалізації споживання йоду. Ці захворювання зумовлені зниженням функціональної активності щитоподібної залози у відповідь на дефіцит йоду. Очевидно, що найбільш несприятливі наслідки виникають на ранніх етапах формування організму, розпочинаючи з внутрішньоутробного періоду (викидні,мертвонароджувальність,вроджені аномалії,підвищену перинатальну і дитячу смертність)і завершуючи віком статевого дозрівання(кретинізм,зоб,гіпотериоз). Основний етіологічний чинник цієї патології - недостатність йоду в біосфері - практично незмінний, тому профілактика ЙДЗ і контроль за йодною забезпеченістю населення в регіонах з йододефіцитом є постійною медико-соціальною проблемою. Важливість цих питань настільки велика, що в 1985 році створено Міжнародну раду з контролю за йододефіцитними захворюваннями (IССIDD),основним завданням якої є ліквідація захворювань зпричинених нестачею йоду,що є глобальною і соціальною проблемою.Ліквідація спричинених нестачею йоду захворювань означає вирішення однієї з глобальних і соціально значущих проблем людства.

В Україні проблема ЙДЗ упродовж останніх років значно загострилася. Це пов'язано як з ліквідацією попередньої системи профілактики ЙДЗ, що ґрунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. Дослідження останніх років, що здійснюються Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України, спільно із спеціалістами з різних регіонів країни, встановили значний ріст поширеності ендемічного зоба і значне зменшення споживання йоду населенням.В Україні також розроблена відповідна програма, при Кабінеті Міністрів створено коорди-наційну раду з ліквідації ЙДЗ.У всіх обстежених на сьогодні регіонах країни встановлений дефіцит йоду в харчуванні. Йодний дефіцит притаманний також областям України, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС і де питання йодної профілактики повинне вирішуватися, враховуючи комбінований характер впливу на щитовидну залозу ізотопів радіойоду та йодного дефіциту.

. Нестача йоду зумовила підвищене нагромадження радіоактивного йоду в щитоподібній залозі у значного числа мешканців (особливо у дітей) і вважається чинником підвищеного ризику розвитку онкологічних захворювань.

На сьогодні проводяться всебічні дослідження йодного дефіциту в північних регіонах України, що зазнали впливу факторів Чорнобильської аварії.і де питання йодної профілактики повинне вирішуватися, враховуючи комбінований характер впливу на щитовидну залозу ізотопів радіойоду та йодного дефіциту.

Поширеність регіонів з нестачею йоду в біосфері досить значна. Хоча йодна недостатність і ліквідована повністю у багатьох розвинутих країнах, вона все ще відзначається у різних ступенях (від легкого до тяжкого) у різних регіонах світу, навіть у країнах Західної Європи. Народження розумово неповноцінних дітей - найфатальніший наслідок дефіциту йоду. Доведено: якщо у 10-15% населення збільшена щитоподібна залоза, відповідно знижуються індекси, що характеризують інтелект особи. У цьому зв'язку, медико-соціальне та економічне значення нестачі йоду в Україні (а більша частина її території є йододефіцитною) полягає в істотній втраті інтелектуального, освітнього і професійного потенціалу нації.

Проблема йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) далеко не нова, однак щойно за останні 10-15 років відбулось певне переосмислення їх суті, механізмів формування, критеріїв оцінки, медичного та соціального значення і, відповідно, ролі профілактичних заходів.

Таким чином, проблема ЙДЗ визнана актуальною у цілому світі, адже вона визначає не лише стан здоров’я населення, а й інтелектуальний рівень суспільства.

Мета і задачі дослідження.

Оцінити тяжкість йодного дефіціту в Прикарпатському регіоні.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

1.Уточнити стан зобної ендемії на тереторії досліджуваного регіону.

2.Визначити частоту дифузного зобу серед населення Прикарпаття.

Розділ 1

Огляд літератури

2.1. Вміст йоду в навколишньому середовищі і шляхи його поступлення в організм людини.

Провідне місце в розвитку ендемічного зобу і тиреоїдної гіперплазії належить дефіциту йоду в навколишньому середовищі.

При цьому в кожному біотехнічному регіоні дисфункції щитовидної залози мають свої характерні особливості, оскільки кожна місцевість відрізняється різним вмістом і співвідношенням йоду і інших елементів в ґрунті, воді і харчових продуктах.

Дослідження багатьох авторів присвячені вивченню вмісту йоду в навколишньому середовищі і його надходження (потреби) в організм людини і тварин у вогнищах з недостатністю йоду, а також в місцевостях з достатньою йодною забезпеченістю як в Україні, так і закордоном.

Ще в 1961 г. М. Г. Коломійцева показала, що до того як щитовидна залоза почне змінюватися морфологічно (I - II ст.), в організмі відбуваються зміни як у відповідь реакції на дефіцит йоду в зовнішньому середовищі. Початковий ступінь збільшення щитовидної залози в цьому випадку служить показником змін, що наступили, в організмі.

Ряд авторів указують на дефіцит йоду в ґрунті, воді і харчових продуктах у вогнищах з екологічно обумовленою йодною недостатністю. Так, П.С.Савченко (1955) показав, що найбільша захворюваність ендемічним зобом має місце при вмісті йоду у воді до 1-2 мкг/л, помірна - до 2-3 мкг/л, слаба - до 3-4 мкг/л. Ф.