Як показали добова потреба в йоді складає 100 мкг, хоча ряд учених рекомендують більш високі дози - 150-200 мкг за добу. При цьому людина з повітрям одержує 1,5 мкг йоду, з водою - 1,5-5,0 мкг, з рослинною їжею 70-90 мкг, а з продуктами тваринного походження - 40-60 мкг. За даними деяких авторів, діти середнього шкільного віку в районах з йодною недостатністю повинні отримати не менше 168 мкг йоду за добу. Автори звертають увагу на значні втрати йоду в їжі в результаті її кулінарної обробки (30-40 %).

Аналогічні дані отримані Г. В. Новіковим (1976), який знайшов 231-267 мкг йоду в добовому харчовому раціоні (набір продуктів), а в готовій їжі 133-173 мкг; отже, втрати йоду при кулінарній обробці склали 35-42 %.

Широкі дослідження проведені Л. М. Ісаєвою та співавт. (1976) по вивченню вмісту йоду в харчових продуктах і визначенню його добової потреби. Так, добовий раціон оленярів містить весною 146 мкг, влітку - 166 мкг і восени - 173 мкг йоду. В той же час, полярники одержували 187 мкг йоду за добу.

Дослідженням П. В. Малежик (1969) встановлено, що вміст йоду у водах Прикарпаття в 20-50 разів нижчий, ніж в інших областях України. Його концентрація в питній воді гірських районів складала в середньому 0,2-1,4 мкг/л (в Україні 7-30 мкг/л), а в низовинних районах - 2-33 мкг/л.

За даними П. С. Савченко (1955), середній вміст йоду у водах гірських районів Прикарпаття складає 1 мкг/л і менше. Дещо більше йоду в Центрально-Карпатській і Внутрі-Карпатській западині - від 6 до 8 мкг/л, що значно менше, ніж в інших областях України. Середній вміст йоду в ґрунтах області складає 19-20 мкг/кг.

Рішення цих питань має першорядне значення для виявлення цілеспрямованої і диференційованої профілактики йодної недостатності і лікування різних форм тиреоїдної патології у людей і тварин. Частота виявлення гіперплазії щитовидної залози I-го ступеню серед жителів Івано-Франківської області в 1985 р. складала 78,7 на 100000, а зобу III-IV ступеня - 15,2 випадків на 100000 населення (Н. Н. Середюк і співавт., 1987). Як вже наголошувалося, тиреоїдна гіперплазія серед населення в гірській зоні Івано-Франківської області складає в середньому 28 % проти 11 % в низинній зоні. Причому гіперплазія, як і ендемічний зоб, має тенденцію до переходу в гіпотиреоїдну форму.

З приведених даних видно, що вивченню тиреоїдного статусу людей в умовах йодної недостатності приділяється чимала увага. В той же час, все ще недостатньо повно вивчені функціональні особливості щитовидної залози та обмін йоду у сільськогосподарських тварин, а також у представників фауни, і вплив на них різних екологічних й інших чинників. Виходячи з основної мети і завдань роботи, вивчався функціональний стан щитовидної залози, також екскреція йоду з сечею в фізіологічних умовах у людей гірських і низинних регіонів Прикарпаття.

2.2. Обмін йоду в природі.

У процесі еволюції Землі значна кількість йоду була змита з поверхні ґрунту льодовиками, снігом, дощем та занесена вітром і ріками в море. Йод випаровується з поверхні моря (океану) в атмосферу, концентрується і з опадами повертається знову в землю.Маємо, таким чином, замкнутий цикл. Однак, повернення йоду відбувається повільно і у відносно незначній, порівняно із втратою, кількості.

Йод знаходиться у ґрунті і морській воді у вигляді йодиду. Іони йодиду окислюються під впливом сонячного світла у леткий атомарний йод. Підраховано: щорічно до 400 000 тонн йоду звітрюється з поверхні моря.

Концентрація йодиду в морській воді складає 50-60 мкг/л, а у повітрі - близько0,7 мкг/м3. Дощова вода, з якою йод з атмосфери повертається в ґрунт, містить від 1,8 до 8,5 мкг/л йоду. Вміст йоду в ґрунті зазнає значних коливань (від 50 до 9 000 мкг/л), що пов'язано з рівнем промерзання ґрунту впродовж останнього льодовикового періоду. Під час танення льодовиків йод з ґрунту висолювався у нижчі від родючого шару рівні. Повторні змиви призвели до формування дефіциту йоду в ґрунті. Внаслідок цього всі рослини, що виростають на такому ґрунті, мають недостатній вміст йоду, а у людей і тварин, які повністю залежать від вирощеної на цьому ґрунті їжі, розвиваються йододефіцитні захворювання. Вміст йоду в рослинах, які виросли на збіднілих йодом ґрунтах, часто не перевищує 10 мкг/кг сухої ваги порівняно з 1000 мкг/кг у рослин, культивованих на ґрунтах без дефіциту йоду. Це зумовлює тяжку йодну недостатність серед значної кількості населення світу, яка живе за рахунок натурального чи напівнатурального господарства. Багато мешканців України також забезпечують свій прожитковий мінімум, збираючи врожаї з присадибної чи дачної ділянок, де ґрунт родючий, але містить мало йоду. У цьому полягає одна з основних причин розвитку йодного дефіциту.

Найбільш збіднілими йодом вважають гірські місцевості. Йодний дефіцит притаманний для всіх височин, які зазнають частих опадів із стіканням води в ріки. Проте, дефіцит йоду також спостерігається і в областях, розміщених нижче рівня