Концентрація йоду в місцевій питній воді відображує вміст цього мікроелемента в ґрунті. В йододефіцитних регіонах концентрація йоду в ґрунті не перевищує 2 мкг/л. Вода, зазвичай, не вважається вагомим джерелом надходження йоду в організм людини.

Оскільки у питній воді міститься мало йоду, основну його кількість ми споживаємо з їжею. Найвища концентрація йоду відзначається в продуктах моря (від 800 до 1000 мкг/кг), особливо багаті на йод морські водорості (морська капуста). Досить незначний вміст йоду у фруктах і овочах. Загалом, вміст йоду в продуктах харчування значно відрізняється залежно від регіону, сезону (особливо це стосується молочних продуктів), способів приготування їжі.

2.3. Обмін йоду в організмі людини.

Йод - необхідний елемент для нормального росту і розвитку тварин і людини. Цей леткий галоген за кольором його пари назвали грецькою мовою іогіез, тобто фіолетовий. В організмі людини він присутній у невеликій кількості (15-20 мг), а його кількість, необхідна для нормального розвитку, становить всього 100-150 мкг на добу.

Внаслідок цього йод належить до мікроелементів. Йод має досить високу відносну атомну масу. Основне біологічне значення йоду полягає у тому, що він входить до складу молекул гормонів щитоподібної залози: тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3).

Недостатність надходження йоду в організм призводить до розгортання ланцюжка послідовних пристосувальних процесів, здатних підтримувати нормальний синтез тиреоїдних гормонів. Однак, за умов тривалого дефіциту тиреоїдних гормонів відбувається порушення механізмів адаптації з подальшим зниженням синтезу цих гормонів і розвитком захворювань, спричинених нестачею йоду.

Із загальної кількості йоду, що міститься в організмі здорової людини, 70-80% знаходиться у щитоподібній залозі.

2.3.1. Анатомія і фізіологія щитоподібної залози.

Щитоподібна залоза - найбільший орган внутрішньої секреції організму людини. Маса щитоподібної залози здорової дорослої людини становить 15-20 г. У здорової дорослої людини об'єм щитоподібної залози становить від 9 до 18 мл (у жінок) і до 25 мл (у чоловіків), що визначається при ультразвуковому дослідженні (УЗД).

Щитоподібна залоза складається з двох часток і перешийка. У третини людей трапляється додаткова пірамідальна частка, що відходить від перешийка. Бокові частки розміщуються в ділянці нижньої половини латеральної поверхні щитоподібного хряща, перснеподібного хряща і трахеї. Нижній полюс опускається до 5-6 кілець трахеї. Перешийок розміщений на рівні 2-4 кілець трахеї. Бокові частки покривають спільну сонну артерію, яремну вену, поворотний гортанний нерв, прищитоподібні залози і прилягають позаду до стравоходу. Уявлення про топографію щитоподібної залози допомагає пояснити порушення з боку сусідніх органів внаслідок їх стискання зобом.

За допомогою зв'язок капсула фіксує щитоподібну залозу до перснеподібного хряща і трахеї, що зумовлює зміщення залози при ковтанні разом з гортанню і трахеєю. Це полегшує розпізнавання при пальпації навіть невеликих вузлів у щитоподібній залозі і дозволяє диференціювати нетиреоїдні утвори шиї.

Для тканини залози притаманний досить високий темп кровопостачання, що досягає 5 мл/г/хв. За кількістю крові, що протікає через залозу впродовж хвилини, вона поступається лише нирці (навіть не серцю і не головному мозку). Гістологічно щитоподібна залоза складається з фолікулів і сполучнотканинної строми, сформованої з колагенових і еластичних волокон. Структурною одиницею щитоподібної залози є фолікул - замкнений утвір округлої форми розмірами від 20 до 300 мкм. У порожнині фолікулів знаходиться речовина - колоїд, що продукується епітеліальними, або А-клітинами. Стінка фолікула сформована А-клітинами (тиреоцитами), які представляють собою одношаровий кубічний епітелій. Апікальна частина тиреоцитів повернута до просвіту фолікула, заповненого колоїдом. Основний компонент колоїду - тиреоглобулін (тиреоспецифічний йодований глікопротеїд), який є основою для синтезу тиреоїдних гормонів та їх депонування. Т4, Т3 і тиреоглобулін (ТГ) - синтезуються А-клітинами щитоподібної залози.

При різних захворюваннях у щитоподібній залозі з'являються В-клітини (клітини Гюртле-Ашкеназі, оксифільні клітини, онкоцити). Ці клітини ніколи не трапляються у нормальній тканині щитоподібної залози і притаманні аутоімунному тиреоїдиту, дифузному токсичному зобу, а також пухлинам з В-клітин.

А-клітинами у тканині незміненої щитоподібної залози є і клітини (парафолікулярні клітини), які розміщуються поміж фолікулами. С-клітини відрізняються від А-клітин як за ембріогенезом, так і за функцією. Ці клітини продукують кальцитонін - основний гормональний чинник обміну кальцію і фосфору в організмі.

Основною функцією тиреоїдних гормонів вважають підтриманння основного обміну і регуляцію тканинного дихання. Стимуляція рецепторів тиреоїдних гормонів зумовлює зміни експресії генів з відповідними метаболічними ефектами, основним з яких є стимуляція основного обміну. Без гормонів щитоподібної залози або при їх нестачі неможливий нормальний розвиток жодної функціональної системи організму. Гормони регулюють клітинний цикл і проліферацію тканин, їх фізіологічну і посттравматичну репарацію; регулюючи експресію генів, тиреоїдні гормони забезпечують реалізацію генотипу в фенотип, тобто в конкретний людський образ (при відсутності щитоподібної залози без замісної терапії розвивається кретинізм, що підкреслює значення гормонів для фенотипу). Якою б геніальною спадковою інформацією, одержаною від предків, не володіла дитина, за відсутності тиреоїдних гормонів вона не буде реалізована. Гормони підсилюють окислювальні процеси, контролюють теплопродукцію, підвищують споживання кисню та швидкість реакцій обміну, впливають на психічний стан організму та опірність його до несприятливих факторів довкілля, впливають на фізичний та психічний розвиток, диференціювання та формування тканин. На внутрішньоутробному етапі розвитку головне значення гормонів щитоподібної залози полягає у диференціюванні тканин, насамперед нервової, серцево-судинної та опорно-рухової систем. Для розвитку головного мозку гормони щитоподібної залози мають особливо важливе значення, особливо впродовж перших трьох років життя. Під їх впливом відбувається розвиток мозкових структур,