У разі вичерпання компенсаторних можливостей організму виникає гіпотиреоз.

Проте, можливим є розвиток тиреотоксикозу. Аденоми та вузли здатні до гіперфункції, і за умови достатнього йодного забезпечення ці автономні вузли починають виділяти надмірну кількість тиреоїдних гормонів, тому виникає клініка йодіндукованого тиреотоксикозу.

У 1980 р. з сироватки людей, які мали захворювання щитоподібної залози, було виділено окремі імуноглобуліни (класу С), які специфічно стимулю-ють ріст щитоподібної залози (рістстимулюючі антитіла) і не впливають на її функцію. У хворих на ендемічний зоб великих розмірів та з множин-ними вузлами рістстимулюючі антитіла виявляють у 60 % випадків[17].

У патогенезі клінічних проявів ендемічного зоба значне місце посідає пригнічення природного імунітету: зменшення фагоцитарної активності нейтрофілів, титрів комплементу та лізоциму; ослаблення здатності до продукції антитіл у відповідь на вакцинацію у дітей.

У патогенезі розладів з боку нервової системи лежить недорозвинен-ня завитки у випадку глухонімоти, неокортекса - у разі розумової відста-лості, смугастого тіла - у випадку рухових розладів.

Низькорослість у регіонах ендемічного зоба пояснюється зменшенням стимулювального впливу тиреоїдних гормонів на інсуліноподібний фактор росту хрящів і виділення соматотропіну передньою часткою гіпофіза[5,6,10].

Патоморфологія ендемічного зоба. Виділяють зоб дифузний, вузло-вий та змішаний. Патологічно зоб поділяють на колоїдний і паренхіма-тозний.

Колоїдний зоб складається з фолікулів різної величини, заповнених колоїдом. В одних випадках фолікули великі, кістоподібні, з приплюснутим епітелієм, що є ознакою макрофолікулярного колоїдного зоба; в інших -дрібні, що свідчить про мікрофолікулярний зоб. Можливе поєд-нання цих змін - мікро-макроколоідний зоб. Можливе також розростан-ня епітелію - проліферативний колоїдний зоб.

Паренхіматозному зобу властива проліферація епітелію фолікулів у вигляді солідних структур із формуванням утворень без колоїду чи з не-значною кількістю його[6].

На початкових стадіях зобу притаманне дифузне розростання паренхіми. З утворенням ділянок посиленої проліферації епітелію виникають поодинокі чи множинні вузли. Зі збільшенням кількості сполучної ткани-ни можливий фіброз зоба. У поодиноких вузлах виникають інволютивні зміни з кістозною дегенерацією.

Дифузний (ендемічний) зоб

Серед наступного підкласу хвороб найбільш поширеною, як відзнача-лося раніше, є дифузний (ендемічний) зоб. Згідно з сучасним уявленням, усяке збільшення щитовидної залози є зобом. Зміни в щитовидній залозі, що виникають при цьому, виражаються гіперплазією її паренхіми, яка, очевидно, дозволяє забезпечити підвищену потребу в тиреоїдних гор-монах. Збільшення щитовидної залози є компенсаторним процесом, спрямованим на збереження еутиреоїдного стану та функціональних ре-зервів в ендемічній щодо зоба місцевості.

Вважаємо також доречним навести сучасну класифікацію зоба (табл-3), рекомендовану ВООЗ для правильної оцінки ендемії ("Salt Іоdization fоr thе еlimination оf iodine dеfісіепсу", Іntеrnational Соuncil for Соntrol of Іоdіпе Dеfісіепсу Disorders,1995, Netherlands )

Таблиця 3.

Міжнародна класифікація зоба

1-ий ступінь | -щитовидна залоза візуально не збільшена

2-ий ступінь | - щитовидну залозу видно при звичайному положенні голови

3-ій ступінь | - щитовидна залоза візуалізуеться на відстані ("товста шия")

Слід зазначити, що при пальпаторному визначенні розмірів зоба мо-же спостерігатися певна кількість помилкових діагнозів: як невиявлення зоба, так і постановка діагнозу зоба там, де розміри щитовидної залози нормальні. Такі помилки можуть траплятися при значному жировому прошарку на шиї, коли щитовидна залоза погано пальпується, діагноз зоба може бути не поставлений при його наявності. У випадках відсут-ності жирового прошарку шиї і наявності лордозу в шийному відділі хреб-та, навпаки, може бути помилково поставлений діагноз зоба там, де йо-го немає, бо щитовидна залоза може чітко контурувати на поверхні шиї[13,16].

У цих випадках надзвичайно важливого значення набуває обстеження щитовидної залози та визначення її розмірів за допомогою ультразву-кового апарата зі спеціальним датчиком для щитовидної залози. За до-помогою УЗД визначають три розміри (довжину, ширину та товщину) кожної долі щитовидної залози, а далі, відповідно до формули, визнача-ють її об'єм. Об'єм щитовидної залози вимірюють відповідно до реко-мендацій Вruno, використовуючи лінійний датчик 7,5 МHz пропускання. Вимірюють глибину (d), ширину (w) і довжину (l) кожної долі. Об'єм долі вираховують за формулою:

V(ml) = 0,479 · d · w · l (cm),

де 0,479 - коефіцієнт поправки на еліпсоїдність. Об'єм щитовидної за-лози дорівнює сумі об'ємів двох доль. Об'єм перешийка не враховуєть-ся. При розрахунку об'єму щитовидної залози на поверхню тіла (BSA m2) користуються формулою:

ВSА = W(0,425) · Н(0,725) · 71, 84 · 10-4,

де W - вага в кілограмах і Н - ріст в сантиметрах.

Доведено, що об'єм щитовидної залози залежить від віку, статі, маси тіла. Нестача йоду суттєво впливає на цей показник. Для кожного віку і статі визначені максимальні розміри, перевищення котрих свідчить про наявність зоба і може братися до уваги для визначення ступеня йодного дефіциту[14].

Найчастіша ознака дефіциту йоду в навколишньому середовищі - наявність зобної ендемії. Зоб в умовах ендемії формується у людини будь-якого віку, найчастіше - в пубертатному. ВООЗ розробила нові критерії для визначення наявності і тяжкості зобної ендемії у досліджуваних регіонах. Поряд із занесенням до неї традиційних, проте суттєво перероблених, індикаторів із вилученням окремих параметрів, які застосовувалися раніше без ефекту, запропоновано зовсім нові маркери та їх критерії (табл. 4). Збільшення розмірів щитовидної залози у 5 % і більше дітей допубертатного віку свідчить про наявність у даному регіоні зобної ендемії. Зниження медіани йодурії нижче 100 мкг/л підтверджує йододефіцитний характер зобної ендемії[11,20]. Вважають, що при достовірних результатах перші два показники є найбільш важливими і їх досить для визначення ступеня важкості зобної ендемії.

Таблиця 4.

Індикатори та критерії тяжкості зобної ендемії (ВООЗ)

Індикатор | Референтна популяція | Ступінь тяжкості зобної ендемії

Легкий | Помірний | Тяжкий

Медіана йодурії, мкг/л | Діти |