проявляються. Широке трактування проблеми йодного дефіциту спонукає до поглиблених досліджень захворювань, спричинених нестачею йоду, не лише з боку ендокринологів, але й лікарів інших спеціальностей, спеціалістів в галузі харчування, а також громадськості.
Клінічні прояви нестачі йоду
Найчастішим проявом нестачі йоду є поступове дифузне збільшення в розмірах щитоподібної залози. Залоза мо-же бути незначно збільшеною або досягати великих розмірів. Зазвичай за-лоза збільшена рівномірно, хоча можливі вузлові та дифузно-вузлові фор-ми зоба. За легкого та середнього ступеня йодної недостатності зростання розмірів залози відбувається поступово впродовж 10-15 років та більше. Зоб великих розмірів може зумовлювати симпто-ми стиснення органів шиї.Наявність зоба - це лише косметичний дефект. Клінічні прояви захворювання зумовлює наявний гіпотиреоз, із чим пов'язані підвищена втомлюваність, сповільнення психічних реакцій, дисменорея, галакторея, порушення репродуктивної здатності жінок. У дітей провідною ознакою є сповільнення росту, відставання кісткового віку від хронологічного. Зі зростанням тяжкості гіпотиреозу виявляють характерні його ознаки: закрепи, фізична та розумова млявісгь, сонливість, мерзлякуватість, зростання маси тіла.
Діти з ендемічним зобом та легкими проявами гіпотиреозу гірше нав-чаються в школі, частіше хворіють, у них часто діагностують анемію[14,19].
Інші прояви нестачі йоду
Найчастішим проявом тяжкого ступеня нестачі йоду є ендемічний кретинізм. Його розвиток зумовлений пору-шеннями у формуванні й діяльності нервової системи через нестачу йоду та гіпотиреоз матері. У виникненні та розвитку кретинізму важливими є вплив нестачі йоду на всіх етапах розвитку ембріона, плода та дитини. Гіпотироксинемія у матері в І триместрі вагітності сповільнює розвиток мозку та нервової системи плода. Після сформування щитоподібної зало-зи плода (12-й тиждень) за нестачі йоду порушується закладка синапсів. Формування мозку завершується впродовж 3 років життя дитини. Якщо в даний період життя є нестача йоду та тиреоїдних гормонів, то виникають незворотні порушення в мозку, які не можна буде усунути призначенням тиреоїдних гормонів у подальшому.
Клінічно виділяють неврологічний і мікседематозний варіанти ен-демічного кретинізму. Неврологічному варіанту, який виникає за нестачі йоду та легкого гіпотиреозу у матері, властивий нормальний зріст, наяв-ність зоба, глухонімоти, косоокість, спастичні паралічі, атаксія, розумова неповноцінність.
Мікседематозному варіанту притаманний низький зріст, значне від-ставання у фізичному, розумовому та статевому розвитку, тяжкий гіпоти-реоз. Даному варіанту не властива глухота. Часто спостерігається атрофія щитоподібної залози[14,22].
2.5. Профілактика йододефіцитних захворювань.
Незважаючи на широку розповсюдженість, ЙДЗ підлягають ефективній первинній профілактиці. Вона, певна річ, скерована на “нейтралізацію” головного етіологічного чинника - йодної недостатності. При цьому враховують рекомендацію Міжнародної ради з контролю за ЙДЗ підтримувати мінімальне щоденне надходження йоду в організм на рівні 90-200 мкг (залежно від віку)[28,30].
Доцільно розрізняти такі форми (рівні) йодної профілактики:
1. Загальна (масова, універсальна) - розрахована на всіх жителів ендемічного регіону, повинна здійснюватися постійно. З цією метою найкраще себе зарекомендувала домішка йодиду до кухонної солі, запроваджена 1922 року в Швейцарії. Масова йодна профілактика вважається не лише найефективнішим, а й найекономічнішим методом, і досягається шляхом додавання солей йоду (йодиду або йодату калію) до найпоширеніших продуктів харчування (кухонної солі, хліба, води). Вона розрахована на всіх жителів певного ендемічного регіону,при проведенні масової йодної профілактики підвищується ризик йодіндукованого тиреотоксикозу, особливо у людей похилого віку і в осіб з субклінічним перебігом дифузного токсичного зоба. Число осіб з ризиком розвитку йодіндукованого тиреотоксикозу прямо пропорційне числу пацієнтів з вузловим зобом. Однак, користь від корекції йодної недостатності значно перевищує ризик розвитку йодіндукованих захворювань.
2. Індивідуальна - додаткове введення йоду певним контингентам населення, насамперед:
1
дітям та підліткам,
2
вагітним та годувальницям,
крім того:
3
при позитивному родинному анамнезі (зоб),
4
особам, які тимчасово проживають у йододефіцитному регіоні,
5
пацієнтам, які завершили курс лікування ендемічного зоба.
Індивідуальна йодна профілактика складається як зі споживання продуктів з підвищеним вмістом йоду (морської риби і морепродуктів)[2,27,28]. При неможливості регулярного харчування морською рибою і морепродуктами слід використовувати для профілактики препарати йоду.
3. Групова - йодна профілактика передбачає призначення препаратів йоду під контролем спеціалістів у групах найбільшого ризику розвитку ЙДЗ (діти, підлітки, вагітні і матері, які годують груддю), особливо в організованих колективах (дитячі садки, школи, інтернати)[2,11]. Здійснюється шляхом регулярного тривалого вживання медикаментозних препаратів, що містять фіксовану фізіологічну дозу йоду:
·
для дітей віком до 12 років: від 50 до 100 мкг на день;
·
для підлітків і дорослих: 100-200 мкг на день;
> при вагітності та під час годування грудьми: 200 мкг на день.
З цією метою рекомендується призначення препарату "Йодомарин", одна таблетка якого (100 або 200 мкг) містить добову фізіологічну дозу йодиду калію.
Йодна профілактика - це безальтернативний, надійний, простий та загалом безпечний шлях, який дає змогу запобігти розвиткові ЙДЗ, а також певною мірою протидіяти радіаційному ураженню ЩЗ на випадок можливих техногенних катастроф[19].
У зв’язку з цим на сучасному етапі постають такі завдання:
1) визначення географії йододефіцитних регіонів;
2) організація періодичних масових обстежень населення, особливо дітей, на наявність зоба та порушень функцій ЦНС з використанням загальновизнаних критеріїв;
3) відродження системи йодної профілактики (масової та індивідуальної);
4) налагодження інформаційного забезпечення - як для широкого кола медичних працівників, так і для населення - стосовно йодного дефіциту та його наслідків.
Виконання окреслених завдань передбачає зростання ролі ендокринологічних диспансерів та кафедр ендокринології медичних вищих навчальних закладів, які мають стати організаційно-методичними та науковими центрами з вирішення даної проблеми.Проте категорично забороняється використання для профілактики зоба крапель спиртового розчину йоду або розчину Люголя. Навіть в одній краплі розчину Люголя міститься йоду у 100 разів більше, ніж потрібно організму на день. Надлишок йоду може призвести до небажаних наслідків[22,28].
Використання таблетованих препаратів йоду гарантує регулярне надходження в організм визначеної дози мікроелемента. Препарати