йоду доцільно призначати дітям дошкільного і шкільного віку.
Методика проведення:
1
дошкільнятам - з розрахунку 100 мкг/д йоду
2
школярам і дорослим - 150-200 мкг/д або 1-1,5 мг 1 раз на тиждень (наприклад, антиструмін чи тиройод-депо).
На жаль, в Україні захворюваність на ендемічний зоб, починаючи вже з 70-х років, неухильно зростала, що пов’язане спочатку з послабленням уваги до цієї важливої медико-соціальної проблеми, а згодом - з відвертим нехтуванням системою запобіжних заходів[25].
У таблиці 4 представлено добову потребу організму в йоді. Як бачимо, вона вкрай невелика, а за все життя людина споживає 3-5 г йоду, що менше однієї чайної ложки. Свою норму йоду слід одержувати щоденно, з року в рік. Досить забути про це, як дефіцит йоду нагадає про себе. За даними проведених досліджень, реальне споживання йоду в Україні становить всього 40-60 мкг на день, що вдвічі-втричі нижче рекомендованого рівня. Недостатнє споживання йоду створює серйозну загрозу здоров'ю населення і вимагає здійснення заходів щодо масової та групової профілактики.
Таблиця 4
Добова потреба організму в йоді (рекомендації ВООЗ, 2000)
Вікові групи | Потреба в йоді (мкг/ добу)
Діти грудного віку (до 1 року) | 90
Діти дошкільного віку (до 6 років) | 90
Школярі (до 12 років) | 120
Підлітки від 1 2 років і дорослі | 150
Вагітні та годувальниці | 200
Люди похилого віку | 100
2.5.1. Регіональна програма профілактики йододефіцитних захворювань.
Метою програми профілактики ЙДЗ в Україні є ліквідація передумов для розвитку цієї патології на всій території впродовж найближчих років. Досягнення мети можливе за умов взаємодії органів охорони здоров'я на державному і місцевому рівнях із законодавчими і виконавчими органами влади, санітарно-епідеміологічною службою, харчовою промисловістю шляхом здійснення широкомасштабних профілактичних заходів, санітарно-освітиьоі роботи через засоби масової інформації[29]
Регіональна програма профілактики йододефіцитних захворювань
Епідеміологічний аналіз ЙДЗ методом популяційного дослідження.
Етап 1. Планування збору матеріалу:
1
визначення мінімальної географічної одиниці, на території якої планується здійснити дослідження (область, район, населений пункт); вибір населених пунктів для дослідження (місто, село);
2
ідентифікація популяції для здійснення дослідження (наприклад, дослідження на базі школи); вибір закладів для здійснення досліджень (школа, інтернат).
Етап 2. Вибір показників для визначення тяжкості і поширеності ЙДЗ:
2
оптимальним вважають визначення екскреції йоду з сечею і розмірів щитоподібної залози за даними УЗД і пальпації. Мінімальний розмір вибірки: 40 осіб для визначення папьпаторного розміру щитоподібної залози і ЗО осіб для визначення йодурії та ультразвукових розмірів залози;
3
при наявності в районі неонатального скринінгу можливе використання його результатів для оцінки ЙДЗ у регіоні.
Етап 3. Здійснення досліджень.
Етап 4. Аналіз ситуації і підготовка звіту про результати здійсненого дослідження.
Розробка плану заходів по ліквідації ЙДЗ у регіоні; розробка програми невідкладних заходів довгострокова програма заходів по масовій і груповій профілактиці та лікуванню ЙДЗ; лікування діагностованих ЙДЗ; впровадження програми; оцінка реалізації програми - ремоніторинг ЙДЗ[7,22,28,29].
Розділ 3 Об’єкт і методи дослідження
Здійснено оцінку тяжкості йодного дефіциту у Карпатському регіоні із врахуванням критерїїв, запропонованих ВООЗ. Дослідження проводили у трьох клімато-географічних ярусах Українських Карпат - високо-, середньо- та низькогірському.
Значна частина території України відзначається природною неста-чею йоду в довкіллі. За таких умов зростає ймовірність розвитку захворювань, спричинених дефіцитом йоду в організмі. На сьогодні спостерігається стійка тенденція до зростання частоти патології щитоподібної залози. До основних причин цього слід віднести, насамперед, йодну недостатність у навколишньому середовищі (у воді, ґрунті, продуктах харчування), дисбаланс мікроелементів, високий фон алергізації населення, ріст автоімунних розладів. Погіршення екологічної ситуації посилює нестачу йоду, і таким чином, створює умови для зростання поширеності тиреоїдної патології .
Українські Карпати належать до територій із значною йодною недостатністю за географічним положенням і біогеохімічними особливостями довкілля. Впро-довж останнього десятиліття контроль за станом зобної ендемії на території регіону був епізодичним, хоча за даними статистичних звітів реєструвався ріст тиреоїдної патології. Оцінка тяжкості йодного дефіциту не здійснювалася.
Подібний стан справ став основою для вивчення цієї проблеми.Враховуючи, що в Україні відсутні дані динамічного спостереження за регіональними медіанами йодурії се-ред населення різних вікових груп, а окремі спорадичні дослідження йодурії виконані в різні періоди з відхилен-ням від установлених методичних підходів до таких досліджень, автори використали дані геохімічних досліджень вмісту йоду у воді, ґрунті та продуктах і роз-роблену на їх основі картограму йоддефіциту по регіонах (мал. 1).
Картограма йоддефіциту розподіляє територію Ук-раїни на 4 зони: регіони з вираженим йоддефіцитом (Во-линська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Чернігівська області), регіони з частково вираженим йоддефіцитом (Київська, Житомирська, Хмельницька області та АР Крим), регіони з помірним йоддефщитом (Вінницька, Черкаська, Полтавська, Сумська, Дніпропетровська, Лу-ганська області) та регіони з незначним йоддефіцитом і достатньою йодзабезпеченістю (Одеська, Миколаївська, Кіровоградська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Харківська області).
Вміст йоду в воді, ґрунтах, кормах та продуктах харчування вивчався у всіх високогірських, середньогірських та низинних районах регіону. Визначення йоду проводилося в воді річок, озер і колодязів, а також в найважливіших кормах, продуктах харчування гірської та низинної зон: сіно, трави, силос кукурудзяний, картопля, капуста, квасоля і молоко.
Для вирішення питання про вплив екологічно зумовленого дефіциту йоду в навколишньому середовищі на формування тиреоїдного статусу організму вивчені його показники у людей гірських та низинних районів Прикарпаття.
Вивчався стан та виявлення патології щитовидної залози у дітей прикарпатської ендемічної зони [23]. Протягом 1991-1993 р р. помічено великий ріст захворювань щитовидної залози у дітей та підлітків Прикарпатського регіону, про що свідчать дані проведеного аналізу захворювань щитовидної залози 560 дітей, а також оцінено вікову структуру даної патології.
Тяжкість йодного дефіциту оцінювали