Останніми роками дослідження вмісту йоду в об’єктах зовнішнього середовища області не проводилося. За останній час в області різко змінились екологічні та соціальні умови: значно збільшилася кількість населення, зросла промисловість, широке застосування добрив в сільському господарстві, що поряд з іншими факторами могло значно змінити мінеральний склад ґрунту. При аналізі концентрації йоду у воді річок та озер (мал..3),та грунтах різних районів(мал..4) видно, що найвищі показники серед районів низинної зони мають місце в Рогатині, Калуші, Івано-Франківську, дещо нижчі вони в Надвірнянському, Коломийському районах і ще нижчі - в Косівському та Верховинському районах. В передгірській зоні рівень йоду у воді відкритих водойм нижчий, ніж в низинній зоні.

Звідси, проведені дослідження показали, що в 14 районах області (мал..3) відмічається різний вміст йоду в водних джерелах.

При цьому виявлена певна закономірність зміни його концентрації в різних біогеохімічних зонах: вона відносно висока в водах низинних районів, нижча в передгірських районах і ще нижча у водах гірських районів. Причому, в колодязях його рівень нижчий, ніж в поверхневих водоймах.

Також метою дослідження було оцінити тяжкість йодного дефіциту в Карпатському регіоні за результатами комплексного обстеження населення різних вікових категорій та соціальних груп.

Тяжкість йодного дефіциту оцінювали у різних клімато-географічних ярусах Українських Карпат: високогірному (Верховинський, Косівський, Надвірнянський райони), середньогірському (Богородчанський, Коломий-ський і частина Надвірнянського районів області) і низинному (Калуський, Галицький, Рогатинський райони, м. Івано-Фраківськ).

У дослідженні використано офіційні матеріали держав-них щорічних статистичних звітів по ендокринологічній захворюваності населення в регіональному розрізі,результати нарад обласних ендокринологів, які проводяться щороку за даними поглибленого вивчення стану ендо-кринологічної служби .Статистична обробка даних здійснювалася за загальноприйнятою методикою із застосуванням варіаційного і кореляційною аналізів. Достовірність відмінностей визначали за t-критсрієм Стьюдента.

Розділ 4 Результати дослідження.

Останніми роками дослідження вмісту йоду в об’єктах зовнішнього середовища області не проводилося. За останній час в області різко змінились екологічні та соціальні умови: значно збільшилася кількість населення, зросла промисловість, широке застосування добрив в сільському господарстві, що поряд з іншими факторами могло значно змінити мінеральний склад ґрунту. При аналізі концентрації йоду у воді річок та озер (мал..2),та грунтах різних районів(мал..3) видно, що найвищі показники серед районів низинної зони мають місце в Рогатині, Калуші, Івано-Франківську, дещо нижчі вони в Надвірнянському, Коломийському районах і ще нижчі - в Косівському та Верховинському районах. В передгірській зоні рівень йоду у воді відкритих водойм нижчий, ніж в низинній зоні.

Звідси, проведені дослідження показали, що в 14 районах області (мал..3) відмічається різний вміст йоду в водних джерелах.

При цьому виявлена певна закономірність зміни його концентрації в різних біогеохімічних зонах: вона відносно висока в водах низинних районів, нижча в передгірських районах і ще нижча у водах гірських районів. Причому, в колодязях його рівень нижчий, ніж в поверхневих водоймах.

Також метою дослідження було оцінити тяжкість йодного дефіциту в Карпатському регіоні за результатами комплексного обстеження населення різних вікових категорій та соціальних груп.Тяжкість йодного дефіциту оцінювали у різних клімато-географічних ярусах Українських Карпат: високогірному (Верховинський, Косівський, Надвірнянський райони), середньогірському (Богородчанський, Коломий-ський і частина Надвірнянського районів області) і низинному (Калуський, Галицький, Рогатинський райони, м. Івано-Фраківськ).

Усі дані щодо ендокринологічної захворюваності на-селення (переважно дітей) були згруповані за регіональ-ними ознаками йоддефіциту з розрахунком інтенсивних та екстенсивних показників і вірогідності. У дослідженні використано сучасні епідеміологічні та статистичні мето-ди, експертні й аналітичні підходи в оцінці результатів.

Результати дослідження проводилися по оцінці тяжкості йодного дифіциту і вони показали,щоструктура ен-докринологічної захворюваності в 68 % представлена тиреопатологією.

Питома вага тиреопатології серед населення західних, йоддефіцитних, регіонів, сягає 79 %, у східних регіонах - 50,5 %.Висока питома вага тиреопатології в структурі ендокринологічної захворю-ваності населення західних регіонів порівняно зі східними виз-начає різницю і в інтенсивних загальних показниках.

Найвищі загальні показники поширеності тиреопатології серед людей,які мешкають на Прикарпатті із вираженим йоддефіцитом,зареєстрованіький в Львівській(14807),Івано-Франківській(12033),Тернопільській(5671),Чернівецькій(4905)(мал.4.).

Мал. 4 Особливості поширення тиреопатологій серед окремих областей Карпатського регіону

У більшості регіонів із незначним йоддефіцитом та достатньою йодзабеапеченістю загальні показ-ники поширеності ендемічного зобу серед населення ста-новлять 500,0-1,1 тис. випадків на 100 тис. населення.

У структурі тиреопатології, незалежно від регіонального рівня йоддефіциту, до 95 % припадає на дифузний нетоксичний зоб 1 ступеня. Його поширеність серед населення найбільш чітко відображає регіональні відмінності за йоддефіцитом у навколишньому середо-вищі, а також впливає і на величини загальних показників захворюваності.

У проведеному дослідженні щодо оцінки стану тяжкості йодної недостатності у Карпатському регіоні зроблено аналіз та оцінку тяжкості йодного дефіциту і представлено дані відповідно до кри-теріїв, запропонованих ВООЗ: частота зобу за даними пальпаторного обсте-ження і тиреомегалії за даними УЗД, медіана екскреції йоду із сечею.

Методом пальпації визначено збільшення щитоподібної залози в серед-ньому по регіону у 71,4 % населення. При оцінці розмірів щитоподібної залози у школярів, що проживають в умовах високогір'я Карпат, наявність ендемічного зобу встановлено у 77,6 %. Серед школярів середньогірського ярусу частота ендемічного зобу становила 68,5 %, а серед школярів низин - 42,3 %(мал.5.).

Мал. 5 Особливості поширення ендемічного зобу в Прикарпатському регіоні (методом пальпації)

За даними УЗД проаналізовано всі випадки, при яких об'єм щитоподібної залози перевищив нормативне значення при відсутності вогнищевих структур-них змін, що дозволило діагностувати дифузний зоб (тиреомегалію).Частота тиреомегалії становила в середньому 63,7 %. Випадки зобу відзначалися достовірно частіше