Велике значення мають екзогенні фактори – професія, умови биту і виробництва, макро- і мікротравматизму, метереологічним умовам. Вторинними патогенними механізмами є алергічні і параалергічні реакції.

Отже, резюмуючи написане, можна прийти до висновку, що в більшості випадків ведуча роль в розвитку фурункулеза належить патогенним і вірулентним властивостям стафілокока, що при позитивних умовах (наявність „вхідних воріт”) є причиною формування фурункула; текучість же захворювання залежить від стану захисних, імунобіологічних сил макроорганізму.

Характеристика лікарських форм для зовнішнього застосування.

Профілактика гнійничкових захворювань шкіри, і в особливості, фурункулів і фурункульозів в нас приділяється велика увага.

До засобів індивідуального захисту відносяться мазі і пасти, емульсії і інші речовини. Використовуються такі пасти як: Пастп ХІОТ-6, Захисна мазь А.Б. Семського, Цинк-стеаринова гідрофобна мазь А.Б. Семського, 10% силіконовий крем, мильно-ланолінова паста, очищувач шкіри В.А. Рахманова, очищувальна паста О.П. Міхайлишина.

Використовуються також такі дезинфікаційні розчини як 70о етиловий спирт, 1-2% розчин саліцилової кислоти в 70о етиловому спирті, 3% розчин перекису водню, 2-4% водний розчин борної кислоти, 0,1% водний розчин перманганату калію. За допомогою них шкіру дезінфікують навколо вогнищ ураження. З цією ціллю двічі на день стерильною ватою протирають декілька раз шкіру від периферії до центру в радіусі 4-5 см. При відсутності відкритих фурункулів призначають кожний день протягом неділі, а потім 2-3 рази в неділю протягом 3-4 тижнів теплий душ з борно-тимоловим чи звичайним милом. Замість душа можна призначати загальні теплі ванни з 0,01% розчином перманганату калію.

Далі використовують мазі та аерозолі: –

мазь тетрациклінова

(містить в 1г. 0,03г. (30 Од) тетрацикліну гідрохлориду) –

мазь еритроміцинові

(містить 0,01г (10 Од) антибіотика в 1г. мазевої основи) –

гіоксизон і оксізон

(містить 3% окситетрацикліна і 1% гідрокортизон ацетата).

З антибіотиків інших груп використовується: –

синтоміцин 1,5 – 10% –

кортікоцин

(містить 1% неоміцина сульфата і 1% кортизон-ацетата). –

геліоміцинова

(містить 4% антибіотика, що продукується променистим грибом ??? ???).

Широке використання м’яких лікарських форм, а саме мазей, паст, пілюль, лініментів зумовлене:–

лікарські речовини з лініментів легко всмоктуються шкірою (біологічна доступність);–

порівняно з мазями вони легко наносяться на шкіру;–

менше залишають слідів на шкірі і одязі хворого.

Лініменти – густі рідини чи драглеподібні маси, що плавляться при температурі тіла.

Мазь – м’яка ЛФ, що наноситься на шкіру, рани чи слизові оболонки. До позитивних властивостей належать:–

в’яжуча здатність (структурно-механічні, консистентні властивості);–

добре сприймають ЛР, тобто мають адсорбуючу здатність;–

не змінюються під дією повітря, світла, коливань температури і не реагують з ЛР, що вводяться в неї, тобто мають хімічну стійкість;–

не піддаються ??? м/о;–

не забруднюють одяг, не надто липкі, легко змиваються за допомогою мила і без нього.

Розчини також широко застосовуються в лікувальній терапії через:–

деякі лікарські речовини: магнію окис, кальцію карбонат, вугілля, біла глина, віалуту нітрат основний – найкраще проявляють адсорбційну дію у вигляді тонких суспензій;–

найповніше виявляються такі дії як пом’якшувальна і обволікаюча;–

при прийманні всередину вони всмоктуються і діють швидше, ніж тверді ЛФ (порошки, таблетки), дія яких проявляється після розчинення їх в організмі;–

можливість маскування неприємного запаху і смаку;–

простота і зручність застосування, особливо в педіатричній і геріатричній практиці (для осіб похилого віку);–

зниження подразнювальних властивостей деяких ЛР (бромідів, йодидів);–

різноманітність способів призначення.

Саме рідкі ЛФ посідають значне місце в рецептурі аптек і становлять 60% і більше від загальної кількості всіх лікарських препаратів, приготовлених в аптеках.

Також використовуються косметичні засоби – креми. Наприклад такий як 10% силіконовий крем; очищувач шкіри В.А. Рахманова, що складається з зеленого чи господарського мила (0,5л), глини (1,5л), річкового піску (0,25л), керосину (0,25л), води (1л), сірчаної кислоти (???) чи 92-93% купоросного масла (50мл). Цю пасту застосовують замість мила після роботи.

Дані засоби відносяться до сучасної косметології – удосконалення методів діагностики, профілактики, лікуванні косметичних вад і захворювань шкіри, розвиток косметичної геріатрії, дитячої косметичної хірургії, косметичної реабілітації.

Клінічна (лікарська) косметологія звичайно має справу з окремими випадками, що нерідко вимагають глибокого вивчення лікарем-косметологам фізіологічного стану пацієнта у зв’язку з чим існує необхідність індивідуального підходу до рецептури деяких косметичних препаратів.

Отже, основна риса сучасного промислого виробництва косметики – наближення до фармацевтичної промисловості, бо обмежений асортимент косметичної сировини нещодавно значно поповнився номенклатурою ВАР, що мають фармакологічну дію.

Тому приготування косметичних препаратів здійснюється як косметичними фабриками, так і аптечними установами і косметичними кабінетами.

Усе це викликає необхідність підготовки висококваліфікованих спеціалістів-технологів-косметологів, що мають фармацевтичну освіту.

3. Лікарські субстанції, що використовуються для лікування фурункульозу.

Першою з речовин, що використовується для місцевого лікування фурункулів є чистий іхтіол, що є водночас і засобом лікування і субстанцією.

Чистий іхтіол володіє бактерицидними, кератопластичними і місцевознеболюючими властивостями, а через звуження судин має і протизапальні властивості. Іхтіолом густо змазують фурункул і покривають тонким шаром розрихленою ватою. При підсиханні створюється іхтіолова „лепешка”, що легко видаляється теплою водою. Перев’язки треба робити кожний день, а краще двічі на день, покриваючи мазь 2-3 шарами стерильної марлі і фіксуючи декількома оборотами бинта чи лейкопластиру.

Метод цього лікування є досить простим, зручним і достатньо ефективним при правильному його застосуванні.

Застосування антибіотиків дозволило значуще скоротити середні строки лікування фурункулів. До препаратів пеніциліну відносяться бензилпеніцилійна натрієва сіль, бензилпеніцилійна калієва сіль, бензилпеніцилійна новокаїнова сіль, біцилін-1, біцилін-3, біцилін-5, феноксиметилпеніцилін, метициліна натрієва сіль, оксациліна натрієва сіль, ампіцилін.

Пеніцилін також вводять і окремо. Курсова доза при гострих формах – до 1 млн. – 3 млн. Од, при хронічних формах – до 6