План:

I. Помилки, які виникають при діагностиці пульпітів:

а) при диференційній діагностиці від інших захворювань;

б) при встановленні хворого зуба;

II. Помилки при лікуванні пульпітів:

а) при виборі методу лікування;

б) при біологічних методах лікування;

в) при знеболенні;

г) при девітальних методах лікування;

д) при екстирпації пульпи.

III. Ускладнення, які виникають при виконанні лікувальних маніпуляцій:

а) нещасні випадки (попадання інструментів у дихальні шляхи і травний канал); б)перфорація стінок і дна каріозної порожнини та порожнини зуба, стінки кореня; в) відлом інструментів у кореневих каналах;

IV. Ускладнення, що виникають після лікування пульпітів:

а) біль після пломбування кореневих каналів;

б) розвиток гострого періодонтиту;

в) попадання пломбувального матеріалу в нижньощелеповий і канал;

г) загострення хронічного пародонтиту;

д) розвиток хронічного періодонтиту;

ж) випадіння пломби.

Найбільше помилок при лікуванні зубів припадає на пульпіти. Це пов'язано з недосконалістю діагностики і дифдіагностики різних форм пульпітів, із слабкими знаннями клініко-анатомічних особливостей будови порожнини різних груп зубів, із неправильним вибором методу лікування, з порушенням у виконанні певних правил під час лікування.

І. Помилки при діагностиці пульпітів пов'язані з неправильною оцінкою ознак і ступеня поширеності запале пульпи, із невикористанням у роботі чіткої клінік класифікації. Необхідно ретельно збирати анамнез, правильно оцінювати суб'єктивні дані, особливо больовий синдром, а також дані об'єктивного обстеження, чітко знати клінік класифікацію, здійснювати точну діагностику. Стан пульпи перевіряється за допомогою механічних, термічних, перкуторних, електричних та рентгенологічних методів.

А. Диференційна діагностика також попередить ускладнення. Дуже часто ранню форму хронічного фіброзне пульпіту, що перебігає безсимптомно (із закритою пульповою камерою) лікують як карієс. Це стається через неуважність лікаря і внаслідок неповного вилучення розм'якшеного дентину в проекції рогу пульпи, частіше в різцях і пpeмолярах верхньої щелепи (у молодому віці). Необхідно пам'ятати, що глибока каріозна порожнина завжди повинна насторожувати лікаря.

Ця помилка часто виникає при лікуванні зуба під анестезією. Випадкове відкриття рогу пульпи бором залишається непоміченим для лікаря, бо завдяки вазоконстриктору в анестетику пульпа не кровить. Щоб уникнути цієї помилки необхідно до анестезії визначитись із діагнозом, а якщо це не вдалось, то із дна розм'якшений дентин забирають гострим екскаватором (слід пам'ятати, що дном є поверхня каріозної порожнини, яка обернена до порожнини зуба), яким важко відкрити ріг пульпи.

Симптоматику, подібну до пульпітів, можуть ряд захворювань:

Диференційна діагностика із названими захворюваннями описана в лекції № 13.

Б. Визначення хворого зуба теж буває нелегкою справою. Больовий симптом при пульпітах характеризується іррадіацією болю по ходу нервових волокон трійчастого нерва, тому буває важко встановити хворий зуб. Біль частіше проявляється не у хворому зубі, а в сусідніх, або в зубах протилежної щелепи. У цьому випадку може допомогти тільки ретельне обстеження. Необхідно застосувати ЕОД-діагностику, рентгенобстеження (особливо при прихованій каріозній порожнині). Іноді треба проявити мужність, не піддаватись розчуленню і вичекати, поки хворий зуб „проявиться", адже навіть ЕОД депульпованого зуба може дати такі ж показники, що й ЕОД при нормальній пульпі у зв'язку з подразненням тканин, що оточують зуб.

Бувають випадки, коли недосвідчений лікар за вказівкою пацієнта депульпує зовсім інший зуб або й кілька зубів, у той час як хворий зуб „проявляється" пізніше виникненням перкуторної реакції.

II. Помилки при лікуванні пульпітів:

А. При виборі методу лікування пульпіту можливе необґрунтоване використання біологічного методу чи вітальної ампутації за відсутності достатніх показань (не врахований вік, резистентність організму, інтенсивність карієсу, наявність пародонтиту). При помилковому використанні консервативних методів ускладнення виникають як в найближчий час, так і у віддалений період. При використанні методу вітальної ампутації виникає біля 25% ускладнень у вигляді некрозу кореневої пульпи і розвитку періодонтиту, які зумовлені помилками в діагностиці і порушенням техніки здійснення самого методу лікування.

Однак, на жаль, найчастіше якраз відбувається навпаки: є всі показання до лікування пульпіту біологічними методами, але лікар відразу використовує екстирпаційні методи.

Помилкою буде накладання миш'яковистої пасти в зуб із гангренозною пульпою. Це може призвести миш'яковистого періодонтиту.

Б. Ускладнення, які виникають після використанння біологічних методів лікування пульпітів проявляються у збереженні болю від термічних подразників. Крім вищеназваних причин, ці ускладнення можуть бути зумовлені такими помилками:

а) недотриманням правил асептики і антисептики;

б) відсутністю герметизації;

в) неправильним вибором лікарських препаратів, їх концентрації, консистенції;

г) травматичним відкриттям пульпової камери, травматичною ампутацією.

Усуваються ці ускладнення екстирпаційним лікуванням. Віддаленні ускладнення біологічного лікування зумовлюють розвиток хронічного періодонтиту.

В. У зв'язку із застосуванням анестезії при лікуванні пульпітів можливі також різноманітні ускладнення.