лікар намагається механічно розширити погано прохідний чи вигнутий кореневий канал. При цьому вісь ендодонтичного розширювального інструмента не співпадає з віссю кореневого каналу. Найчастіше це стається при роботі машинними ендодонтичним інструментами.
Ознаки перфорації стінки кореневого каналу:
гострий біль (відчуття уколу в ясна);
яскравий колір крові;
вперта кровотеча.
Для усунення цього ускладнення необхідно:
зупинити кровотечу (див. лекцію № 16);
в ідеалі необхідно запломбувати отвір срібною амальгамою, а канал - твердіючим пломбувальним матеріалом;
якщо перфорація недалеко від устя - її закривають ватною кулькою, а кореневий канал пломбують. Потім кульку видаляють і устєву частину каналу з перфорацією пломбують амальгамою.
4) тепер найчастіше канал і перфорацію пломбують одним тим же кореневим пломбувальним матеріалом без виведенням його в тканини періодонту.
В. Відлом ендодонтичного інструмента в кореневих каналах виникає через:
погано розкриті кореневі канали, що спричиняє вигин ендодонтичного інструмента;
внаслідок викривлення кореневих каналів інструмент заклинюється і обламується;
товщина інструмента не відповідає просвіту кореневого канапу;
4) пацієнт неспокійно поводиться;
5) через неодноразову стерилізацію ендодонтичних інструментів;
6) через лише поступальні рухи інструмента.
Для попередження відлому інструмента у вузьких кореневих каналах необхідно:
використовувати якісні гострі інструменти із нержавіючої або вуглеводистої сталі, краще імпортні, бо зроблені вони із пластичної сталі;
не варто використовувати інструменти, що неодноразового стерилізувались; допустиме використання пульпоекстракторів - 1-2 рази, кореневих буравів і дрильборів - 2-5 разів, кореневих рашпілів і розверток – 5-6 разів, але найкраще - одноразове використання;
рухи інструмента не лише поступальні, а й зворотні;
при виникненні відчуття заклинювання інструмента зробити декілька поворотів у зворотному напрямку;
при подальшій роботі працювати інструментом меншого діметру (і обов'язково новим);
вміло дозувати зусилля, не тиснути на інструмент;
7) обережно працювати у вологому середовищі використанням спеціальних речовини, що полегшують ковзання, - змащувачів-лубрикантів;
8) дотримуватись правил роботи з ендодонтичними
інструментами: . кут повороту дрильбора — на 90°, за типом накручування
годинника;
дрильбори, рашпілі та інший інструментарій використовувати у суворій послідовності за номерами, без „перескакування" через розмір;
устя каналу повинно бути достатньо розширеним;
при роботі у викривлених каналах; дрильбор попередньо зігнути;
не застосовувати інструменти з вигином під гострим кутом;
- роботу здійснювати, обробляючи канали препаратами, що містять ЕДТА.
Тактика лікаря у разі відлому інструмента: необхідно зробити спробу вибрати його таким чином:
1. Якщо інструмент виступає із устя, його захоплюють пінцетом, затискувачем чи дзьобоподібними щипцями і виймають.
2. Якщо кінець відломка знаходиться нижче устя кореневого каналу, то його захоплюють щипцями з, вузькими губками, цанговими щипцями або за допомогою борів-трепанів.
Якщо це можливо, то навколо поламаного інструмента висвердлюють дентин, а тоді кінець відломка захоплюють цанговими щипцями.
Відломок вибирають за допомогою ін'єкційної голки із вкрученим у неї дрильбором. Це робиться так: зрізану ін'єкційну голку одягають на кінець відломка і вкручують у неї дрильбор. Невеличким зусиллям дрильбор притискує кінець відломка до стінки голки, міцно заклинює його, і таким чином виймається голка з відломком.
5. Якщо інструмент зламаний у глибині, каналу, його намагаються обійти іншим дрильбором абр буравом із використанням ЕДТА. Робота здійснюється пристінково, дрильбор потрібно обертати у зворотному напрямку і смикати „на себе", міцно притискуючи інструмент відломка, щоб викрутити його.
Спробувати „пройти" дрильбором до верхівки кореня поруч із відломком, намагаючись розширити і запломбувати кореневий канал.
Заповнити кореневий канал кристалічним йодом і закрити під пов'язку на 24 —48 год. За цей проміжок часу відбудеться корозія металу і можна знову спробувати вибрати відломок.
Якщо спроби безуспішні, то призначають 1-2 процедури внутрішньоканального електрофорезу із 2% розчином йодиду калію (у фронтальних зубах для попередження їх зафарбування) або 5% розчином йоду (у жувальних зубах) при силі струму 2-3 мкА по 20 сек.
Далі для дезінфекції і муміфікації залишків пульпи канал у міру прохідності пломбують пастами, що містять резорцин-формалін. Зуб вважається умовно вилікуваним, і в подальшому за необхідності планується резекція верхівки кореня.
10. Якщо на рентгенограмі виявиться, що ендодонтичний інструмент вийшов за межі верхівки кореня, то для попередження фізичного опіку періодонту внутрішньоканальний електрофорез не використовують, а за показаннями роблять одну із наступних операцій: резекцію верхівки кореня, гемісекцію, ампутацію кореня в багатокореневому зубі або видалення зуба.
За даними літератури, найчастіше ламаютьсся розширювачі – у 92% випадків (особливо при роботі машиною), потім - наповнювачі - 6% і найрідше пульпоекстракторй - 2%.
IV. До ускладнень, які виникають після лікування пульпітів, належать:
а) біль після пломбування кореневих каналів;
б) розвиток гострого періодонтиту;
в) виведення пломбувального матеріалу в нижньощелеповий канал;
г) загострення хронічного пародонтиту;
д) розвиток хронічного періодонтиту.
А. Біль після пломбування кореневих каналів може виникнути:
як індивідуальна реакція на пломбувальний матеріал;
через виведення шіомбувального матеріалу в пері апікальні тканини;
- через травму періодонту при екстирпації чи під час діатермокоагуляції;
через недопломбування кореневих каналів;
через порушення правил асептики і антисептики;
унаслідок застосування подразнюючих лікарських речовин для обробки кореневих каналів.
Б. При розвитку гострого періодонтиту для усунення запалення в періодонті і болю необхідно :
за необхідності допломбовують кореневий канал;
в інших випадках застосовують фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, мікрохвильова терапія, ультрафонофорез із гідрокортизоном, діадинамометрія, гелій-неоновий лазер по 1 хв. в проекцію верхівки кореня (5-7 сеансів), дарсонвалізація (3-5 разів по 15 хв.) або ін'єкції кортикостероїдів чи новокаїну в ділянку перехідної складки;
при недбалому лікуванні пломбувальна