При виникненні негативної реакції рекомендується перевести хворих в палату. Крім того, ослаблених хворих з підвищеною чутливістю до холоду і змін погоди рекомендується переводити в палату в дні з вираз несприятливою погодою і провести їм метеопрофілактику. Причинами виникнення негативних реакцій може бути призначення на аеротерапію непоказаних хворих і порушення методики проведення цілодобової аеротерапії: передчасний переклад хворого на веранду в період незакінченої адаптації до нових кліматичних умов, в дні з несприятливою погодою; недостатнє проведення попереднього гартування і нерегулярне виконання гартуючих процедур в процесі аеротерапії, порушення принципу безперервності при проведенні аеротерапії. Після відповідного лікування і ліквідації негативної реакції хворого можна знову перевести на веранду і обов'язково проводити водні гартуючі процедури. Цілодобова аеротерапія в холодну пору року (при температурі до 0°С) може проводитися більшості хворих, за винятком тих, у кого підвищена чутливість до охолоджування, хто страждає на захворювання, при яких холодовий чинник може викликати загострення (ревматизм, захворювання суглобів, радикуліт, хвороби нирок, бронхіальна астма з частими нападами), а також хворого з гострими захворюваннями (грип, ангіна). Протипоказана аеротерапія в холодну пору року хворим з серцево-судинною і серцево-легеневою недостатністю II—III ступеня, гіпертонічною хворобою II—III стадії.

Хворим у фазі ремісії, достатньо загартованим, таким, що не має виражених функціональних порушень, цілодобова аеротерапія може призначатися при нижчих температурах повітря (до —10—15 °С). При цьому необхідно звертати особливу увагу на дотримання всіх методичних установок, вказаних вище.

До методів аеротерапії відноситься перебування і сон на березі моря, проте особливості чинників, що впливають на людину, що знаходиться безпосередньо на березі моря, дозволяють розглядати цей вид аеротерапії як самостійний метод кліматичного лікування. Запилена повітря біля моря значно менша, ніж на суші. Частинки солей натрію, що містяться в морському повітрі, кальцію, магнію і ін. діють на рецепторний апарат слизистих оболонок верхніх дихальних шляхів. Негативні аероіони роблять вплив на дихальні ферменти, зокрема цитохромоксидазу, а дію позитивних аероіонів пов'язують з підвищенням біологічно активної речовини — серотоніна, що веде до зміни нейрогуморальної регуляції. Негативні аероіони сприятливо впливають на нервову систему (седативна дія), серцево-судинну, дихательні системи, обмін речовин, викликають гіпосенсибілізуючий ефект.

Нічний сон організовується в спеціальних кліматичних павільйонах. За кожним хворим в павільйоні закріплюється місце для сну (ліжко). Якщо ліжко на день забирається, то необхідно мати індивідуальні мішки з щільної матерії з номерами для зберігання постільного приладдя.

Під повітряними ваннами розуміється дозована дія свіжим повітрям на повністю або частково голу людину в цілях лікування і гартування.

Інтенсивність фізіологічних зрушень залежить від реактивності організму і здатності повітря, що охолоджує. Остання визначається величиной ЕЕТ. Залежно від величини ЕЕТ повітряні ванни можна розділити на холодні (1— 8°С), помірно холодні (9—16°С), прохолодні (17—20 °С), індиферентні (21—22°С) і теплі (23°С і вище).

Теплі повітряні ванни володіють м'якою, щадною дією на організм. Вони викликають не різко виражені реакції, тому легко переносяться ослабленими, схильними до мерзлякуватості хворими і тим легше, чим менше різниця між температурою шкіри і повітря. У жаркий період повітряні ванни є процедурою, що в значній мірі оберігає організм від можливості перегрівання.

Холодні і прохолодні повітряні ванни володіють дратівливою дією, викликаючи значне підвищення всіх життєвих функцій організму. Щоб запобігти переохолодженню організму, необхідно збільшити вироблення тепла під час повітряних ванн. Це досягається поєднанням ванн з фізичними вправами. Необхідно, щоб вправи не були дуже інтенсивними, а лише підтримували тепловий баланс організму. Фізичні вправи слід вводити у весь час дії холоду окремими комплексами різної інтенсивності залежно від стану зовнішнього середовища. Гімнастика при холодних повітряних ваннах проводиться до і під час прийому ванн, при помірно холодних — під час прийому ванн, при прохолодних — перед закінченням прийому ванн.

Повітряні ванни дозуються по величині холодного навантаження. Тривалість визначається по дозиметричній таблиці (див. табл. 3). За відсутності руху повітря і постійної вологості 50-60 % (у приміщенні) повітряні ванни можна дозувати за свідченнями кімнатного термометра. В цьому випадку ЕЕТ зазвичай нижче за кімнатну температуру на 2-3 °С. При призначенні повітряної ванни лікар указує її початкову дозу (у ккал/м2), швидкість зростання по днях, кінцеву дозу і ЕЕТ, при якій процедуру можна приймати.

Повітряні ванни до 25 ккал/м2 (105 кДж/м2, слабке холодове навантаження) показано хворим із захворюваннями серцево-судинної системи: гіпертонічною хворобою ПБ стадії (при ЕЕТ не нижче 19 °С), ішемічною хворобою серця з нерізким сердечно-больовим синдромом (при ЕЕТ не нижче 17— 18 °С); при ревматичних пороках серця у фазі ремісії або мінімальної активності процесу (при ЕЕТ не нижче 20°С); при недостатності кровообігу I—II ступеня; з хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання (хронічна пневмонія і хронічний бронхіт II стадії, пневмосклероз, емфізема, обмежені бронхоектази) у фазі ремісії або тривалого загострення (при ЕЕТ не нижче 16 °С); при дихальній (легочно-серцевою) недостатності I—II ступеня; бронхіальній астмі середньої тяжкості (при ЕЕТ не нижче 18°С); із захворюваннями нервової системи: неврозами при порушенні компенсації II ступеня,