Весна продовжується з початку березня до кінця квітня і проходить в умовах сильної біологічної активності сонячної радіації. Розвивається антициклональна малохмарна погода, в окремі дні жарка і суха. Зрідка можливі похмура і дощова погода, а також заморозки. Безморозний період встановлюється в середині березня і продовжується 260—280 днів. Проте зростання температур весною сповільнене із-за впливу, що охолоджує, морить, у зв'язку з чим весна холодніше осяй. Погодний режим стійкий. Переважають прохолодні умови тепловідчуттів людини. Для організації кліматолікування необхідні коригуючі пристрої.

Літо характеризується великою кількістю тепла, середня місячна температура липня 22—24 °С. Починається воно в першій половині травня. Основна відмінність літнього періоду вологих субтропіків — велика кількість і інтенсивність опадів (600—1200 мм за важ період при 200 мм за окремі дні). Протягом 6—8 днів в місяць можливі грози. У липні — серпні відносна вологість досягає 80%, абсолютна 23 мбар, що у поєднанні з високими температурами повітря сприяє формуванню дуже жарінням і дуже вологої погоди — 10—20 днів за місяць. Для помірно вологих субтропіків також характерне дуже тепле, але посушливе літо. Опадів випадає близько 120 мм. Відносна вологість близько 40%. Літо характеризується стійким погодним режимом і незначною мінливістю метеорологічних елементів. Швидкості вітру мінімальні (1-3 м/с), що служить негативним чинником при проведенні кліматотерапії в жаркі, сонячні дні. Літо можна рахувати відносно сприятливим періодом для перебування в цій зоні жителів інших кліматичних регіонів. Необхідно враховувати, що у вологих субтропіках досить часто виникають умови духоти, які можуть значно знижувати ефективність лікування і відпочинку. Чинниками риски тут є також значна біологічна активність сонячної радіації і можливе перегрівання організму. Їх слід коректувати, переносячи сонячні ванни на уранішній годинник і в надводні аеросолярії з більш згладженим термічним режимом.

Осінь в даній зоні, також як в районах з середземноморським типом клімату, за всіма медико-кліматичними показниками сприятлива для лікування і відпочинку. Проте тут ще в більшому ступені зберігається вірогідність утруднення реакліматизації при поверненні в райони північних і помірних широт.

В умовах вологих субтропіків при поєднанні з бальнеолікуванням успішно лікуються захворювання серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, ендокринної і нервової системи. Підвищена вологість у поєднанні з високою температурою створюють менш сприятливі, чим в Криму, умови для лікування легеневих хворих. У жарку пору року сюди не рекомендується направляти хворих з вираженим атеросклерозом, порушенням коронарного і мозкового кровообігу, клімактеричним неврозом, гіпертиреозом, захворюваннями нирок [8,9].

ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ

КЛІМАТУ НА ОРГАНІЗМ

Вплив клімату на організм людини складається з різноманітних дій чинників зовнішнього середовища, складових вельми складний кліматичний комплекс. На організм людини роблять вплив метеорологічні (атмосферні), радіаційні (космічні) і земні (телуричні) чинники. Організм реагує як безпосередньо на окремі переважаючі елементи перерахованих груп чинників, так і на їх поєднання, створюючі різні варіанти погодних ситуацій. Погода розглядається як цілісне утворення природи, що характеризується комплексом взаємозв'язаних і взаємообумовлених метеорологічних і інших елементів і явищ. Клімат, як багаторічний режим погоди в даній місцевості, робить вплив на організм саме через погодні чинники. На організм людини впливають добові і сезонні зміни, з якими пов'язані певні біологічні ритми; впливає зміна кліматичних районів при дальніх поїздках. Мають значення мікрокліматичні умови, що створюються житлом, одягом і т.д.

Особливість дії кліматичних чинників на відміну від багатьох інших дій полягає в тому, що ці чинники є природними подразниками для організму людини. Вони мають загальнийбіологічне значення. В процесі розвитку людина пристосовувалася до дій зовнішнього середовища, при цьому в організмі вироблялися різні регуляторні механізми, пов'язані з цими впливами. Так, у відповідь на дію холодового чинника розвинулася могутня терморегуляторна система, компенсуюча втрату тепла посиленої теплопродукцією (хімічна терморегуляція) і що підтримує тепловий баланс організму, попереджаючи його переохолодження, чревате можливістю виникнення різних захворювань. Дія сонячної радіації, зокрема її ультрафіолетовій частині, сприяла розвитку гуморального механізму регуляції ряду функцій, пов'язаного з виробленням гістаміну. Тільки взаємодіючи із зовнішнім середовищем, постійно використовуючи кисень повітря, піддававшись дії сонячної радіації, яка впливає на різні біохімічні процеси організму, споживаючи з навколишнього середовища необхідні речовини, пристосовуючись до кліматичних умов, що змінюються, людина може нормально існувати і розвиватися [2,4,5,6].

Кліматичні чинники володіють вельми складною физико-хімічною структурою, яка включає температурний компонент, тиск, вологість, рух повітря, електричне і магнітне поле, променисту енергію, хімічні речовини, що виділяються в повітря рослинами і т.д. Така складна структура кліматичних чинників приводить до того, що вони впливають практично на всі рецепторні прилади організму людини. Цим визначається обширність і генералізованість їх дії, коли до реакції залучаються самі різноманітні рівні структурно-функціональної організації від молекулярних і клітинних до органів і всього організму — від периферичних нервових приладів до психоемоційної сфери. Широкий адресат кліматичних дій веде, з одного боку, до розвитку загальних реакцій, а з іншої — до виявлення на їх фоні специфічних зрушень, характерних для окремих кліматичних чинників. Ці дві сторони кліматичних впливів (неспецифічна і специфічна) знаходяться в єдності і приводять до виникнення багатообразних у відповідь реакцій організму.

Перш за все зупинимося на загальних неспецифічних реакціях. До думки про наявність неспецифічного компоненту у дії кліматичних чинників привели результати спостережень за реакціями хворих на