не повинне бути надмірним, щоб рефлекси на теплоутворення від фізичних вправ не виявилися сильнішими за рефлекси на вироблення тепла від холодового подразника. Купання слід проводити у вигляді плавання, а для людей, що не уміють плавати, занурення потрібно поєднувати з рухами, що імітують плавання. Активний режим при прийомі процедур необхідний в гартуванні навіть при тренуванні до високих температур навколишнього середовища, щоб підвищити працездатність людини в таких умовах.
Вельми істотно підвищується ефективність гартування до зниженого атмосферного тиску при включенні в комплекс фізичних вправ. При такому поєднанні тренуються механізми регуляції співвідношення вентиляції і кровообігу в легенів. В процесі тренування створюється нова скоординована функціональна система, що забезпечує організм киснем в умовах низького атмосферного тиску.
Підвищує ефективність гартуючих процедур, особливо холодових, поєднання їх з самомасажем. Масаж покращує живлення тканин, лімфо- і кровотік, підвищує обмін речовин, покращує трофіку тканин, підвищує працездатність. Самомасаж проводиться після повітряної ванни або водної процедури у вигляді енергійних розтирань долонями рук окремих ділянок тіла до появи відчуття приємного потеплення. Процедура самомасажу починається з нижніх кінцівок з переходом на область живота, грудної клітки, спини і закінчується почерговим масажем верхніх кінцівок.
Важливою умовою ефективності гартування є регулярний лікарський контроль і самоконтроль. Це необхідно для попередження негативних реакцій і перетренування. Розрізняють методи лікарського контролю, що мають на меті облік реакції на процедури гартування, і методи контролю, оцінюючу наявність і ступінь досягнутого стану загартованості організму. До першої групи методів відноситься клинико-фізіологічна оцінка діяльності органів і систем з використанням простих або складних функціональних проб і методик (підрахунок частоти пульсу, дихання, вимірювання артеріального тиску, реєстрація електрокардіограми, спірограми, шкірної температури) у відповідь на процедуру.
Друга група методів заснована на порівняльній оцінці різних показників, зареєстрованих до початку і після закінчення курсу гартування тими або іншими процедурами. Такими показниками є: 1) зменшення або відсутність реакції (пониження) температури шкіри на охолоджування; 2) зменшення реакції температури шкіри на охолоджування і перше пречисте її повернення до початкового рівня після охолоджування; 3) вирівнювання температури шкіри зазвичай відкритих і закритих ділянок тіла; 4) ліквідація суб'єктивних відчуттів, пов'язаних з певним ступенем охолоджування (оніміння пальців, озноб і ін.); 5) зменшення газообміну (менше підвищення теплопродукції при охолоджуванні); 6) зменшення реакції пульсу і артеріального тиску.
6. МЕТОДИ КЛІМАТОТЕРАПІЇ
6.1. Аеротерапія
Аеротерапія — використання дії відкритого свіжого повітря в лікувальній і профілактичній меті, є найважливішим методом, який можна застосовувати в будь-яких кліматичних районах у всі сезони року. Аеротерапія є основою кліматолікування, складовою частиною санаторний-кліматичного режиму. Вплив свіжого повітря під час прогулянок, екскурсій, спортивних ігор і т.д. є елементом аеротерапії, кліматичним фоном, на якому найефективніше діють спеціальні види аеротерапії. До них відносяться:
1) тривале перебування (включаючи сон) на відкритих верандах, балконах, в спеціальних кліматопавільонах («верандне лікування»). Відпочиваючі і хворі при цьому одягнені відповідно до сезону, під час лежання або сну ховаються залежно від погодних умов і періоду року. Аеротерапія може проводитися і в палатах при відкритих вікнах, фрамугах, дверях, хоча такий вигляд її менш активний, чим перебування на веранді або в кліматопавільоні;
перебування (сон) на березі моря є різновидом аеротерапії, при якій на організм людини впливає морське повітря, насичене морськими солями, озоном, фітонцидами морських водоростей (морська аеротерапія);
повітряні ванни — дозована дія свіжого повітря, на організм повністю або частково голої людини
Цілодобова (дозована) аеротерапія проводиться або в спеціальних кліматопавільонах, або на верандах і балконах при лікувальних корпусах. Найбільш зручні палати з великими лоджіями або передньою стіною, що розсується, дозволяє відкривати в палату широкий доступ свіжого повітря. Веранди і балкони обладналися навісами або шторами від дощу і сонця.
Цілодобова аеротерапія в теплий період року відноситься до щадного методу кліматолікування, елементи роздратування при якому є мінімальними. Вона в теплий період року може бути призначена майже всім хворим, що знаходяться в санаторн0-кліматичних режимах (№ 1—2—3), і по суті не має протипоказань. В більшості випадків хворі можуть бути направлені на веранду відразу ж після приїзду в санаторій або через 2—3 дні. Під час сну хворі вкриваються залежно від індивідуальної чутливості до холоду. При температурі від 15 до 20 °С рекомендується вкриватися шерстяною (або байковим) ковдрою, при температурі вище 2 °С — байковою ковдрою або одним простирадлом.
При проведенні цілодобової аеротерапії в холодну пору року потрібна обережність, бо аеротерапія відноситься до активної, дратівливої терапії. Для попередження окремих (простудних) реакцій необхідне строге дотримання методичних установок. Хворі, призначені на цілодобову аеротерапію в холодну пору року, забезпечуються теплою білизною, шапочкою, туфлями, теплим халатом, піжамі, шкарпетками (при підвищеній мерзлякуватості). Сорочки повинні бути з довгими рукавами. Деяким хворим (з підвищеною чутливістю до холоду, ослабленим) видаються грілки для зігрівання постели перед сном. За кожним хворим зберігається дубльоване ліжко в палаті (якщо аеротерапія проводиться на верандах при корпусах). Якщо хворий приїхав в санаторій з контрастної кліматичної зони, то він переводиться на веранду після періоду адаптації до нових кліматичних умов курорту, тривалість якого залежить від стану хворого, погода в період надходження в санаторій, від контрастності кліматичних умов курорту і місця проживання хворого. Перш ніж призначити хворому аеротерапію на веранді, доцільно провести підготовку — гартування водними процедурами з метою тренування термоадаптаційних механізмів і пониження чутливості до холоду. Переводити хворих на веранду слід в дні із сприятливою по своїй фізіологічній