Урсодезоксихолева кислота помітно знижує утворення жовчних камінців, викликане як дуже низькокалорійною дієтою, так і хірургічною корекцією шлунка. Доза 600 мг на добу забезпечує максимальне попередження утворення жовчних камінців та є ефективною з погляду цінової складової у пацієнтів, в яких очікується швидка втрата ваги. Панкреатит. Незважаючи на те, що здається логічно обґрунтованим той факт, що пацієнти з ожирінням повинні мати вищий ризик розвитку панкреатиту, пов’язаного з ЖКХ, лише поодинокі дослідження вивчали цю проблему. Проте існують докази як ретроспективних, так і проспективних досліджень, що у пацієнтів з наявністю ожиріння, в яких розвинувся панкреатит внаслідок будь-якої причини, відмічалися гірші наслідки, ніж у худорлявих пацієнтів. Більшість досліджень встановила, що пацієнти з надлишковою вагою тіла та ожирінням мають вищий ризик розвитку місцевих ускладнень та тяжкого панкреатиту. Кілька досліджень знайшли, що ожиріння також збільшує ризик дихальної недостатності та смертності. Була запропонована гіпотеза, що збільшене відкладення жирової тканини у перипанкреатичному та ретроперитонеальному просторі може збільшувати ймовірність розвитку перипанкреатичного жирового некрозу та наступних місцевих та системних ускладнень. Захворювання печінки. Ожиріння пов’язується з численними захворюваннями печінки, які проявляються гепатомегалією, збільшеними показниками біохімічних досліджень, змінами гістологічної структури печінки (макровезикулярний стеатоз, стеатогепатит, фіброз та цироз). Незважаючи на те, що зазначені порушення були встановлені як самостійні явища, пов’язані з ожирінням, вони, більш ймовірно, презентують прояви патології печінки, відомої як неалкогольна жирова дегенерація печінки (НАЖДП). Точна поширеність різних проявів НАЖДП у пацієнтів з ожирінням залишається невідомою внаслідок недостатньої кількості даних. АЛТ та АСТ є ферментами печінки, які підвищуються найчастіше, але вони зазвичай перевищують верхню межу норми не більше як у 2 рази; рівень цих ферментів часто не пов’язаний з вираженістю (тяжкістю) гістологічних розладів. Дотримання дієти часто саме по собі викликає транзиторне підвищення концентрацій трансаміназ у сироватці крові та зниження концентрації лужної фосфатази протягом перших 6 тижнів активної втрати ваги. В додаток до цього, значна кількість пацієнтів з гістологічними ознаками НАЖДП мали в наявності ожиріння. Дані серії досліджень встановили, що у 40–100 % пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) діагностувалося ожиріння. На основі результатів аутопсій, досліджень пацієнтів з ожирінням під час хірургічної корекції, а також біопсій печінки було встановлено, що стеатоз виникає приблизно у 75 %, стеатогепатит — в 20 %, а цироз — в 2 % пацієнтів з ожирінням. Незважаючи на те, що задокументовано клінічні, лабораторні та гістологічні особливості НАЖДП, патогенез зазначеної хвороби залишається не повністю з’ясованим. Більшість пацієнтів з НАЖДП є асимптоматичними, але в деяких спостерігаються такі симптоми, як втомлюваність, загальна слабкість та невизначений абдомінальний дискомфорт. Гепатомегалія спостерігалася у 70 % пацієнтів