(рідина М.В. Но-викова, клей БФ-2 тощо). Велику роль у профілактиці інфекції випад-кових ран відіграють радикальне ви-далення макроскопічне пошкоджених тканин, ретельний гемостаз (краще без електрокоагуляції), негусте накла-дання швів та розташування їх у без-посередній близькості від краю (не більше 0,5 см), бережливе ставлення до тканин, аподактильна робота та суворе додержання всіх правил асеп-тики під час виконання цієї операції. У разі вимушеної відстрочки хірургіч-ної обробки рани — до 24 год і більше — хворому треба призначити про-філактично антибіотики (краще з гру-пи напівсинтетичних пеніцилінів — ам-піцилін чи пентрексил та ін.) або один із сульфаніламідних препаратів (суль-фадиметоксин та ін.), які затримують розвиток інфекції в рані. У разі запіз-нілої хірургічної обробки рани, коли в ній уже є ознаки серозного запален-ня (так звана інфікована рана), для запобігання розвитку в ній гнійного запалення ("гнійної рани") рану не зашивають, а дренують і накладають на неї вологовисихаючі антисептичні осмотичні пов'язки. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, відкри-те лікування в асептичних камерах чи аерогерапевтичних установках (АТУ) та загальні заходи (антибіотикотерапія тощо). Раннє закриття рани, аж до пластичного (невільним чи вільним клаптем шкіри), є добрим профілак-тичним засобом проти розвитку ін-фекції в ній. Таким самим важливим заходом є введення після обробки кон-тамінованих ран або інфікованої рани (стадія серозного запалення) в їх по-рожнину припливного чи припливно-відпливного дренажу з антисептиком до повної ліквідації ознак запалення.
Для профілактики інфікування по-рожнин (черевної, плевральної, че-репа, суглобів) важливе значення мають рання діагностика гострих за-хворювань органів цих порожнин, за-побігання забрудненню їх вмістом та матеріалом з уражених органів та тканин, видалення під час операції за-лишків крові та інших речовин (шма-точків тканини, рідин) шляхом ви-мивання та аспірації їх з тих порож-нин, в яких виконувалось оперативне втручання. В багатьох випадках вико-нують дренування порожнини (трубка-ми, катетерами) з метою як відсмок-тування залишків ексудату, так і вве-дення через трубчасті дренажі антисеп-тиків чи антибіотиків. У профілактиці післяопераційної інфекції не можна переоцінити роль ліквідації в перед-операційний період латентних осе-редків інфекції, анемії, гіпоксемії, де-фіциту білків (гіпопротеїнемії), елект-ролітів та порушень інших видів обміну, особливо вуглеводного (у хво-рих на цукровий діабет) тощо.
Важлива роль належить також дос-татнім доступам при операціях, дос-коналим оперативній техніці та анес-тезії, а також безпосередній профілак-тичній антибіотикотерапії (за 1—2 год перед операцією) в максимальній до-бовій дозі (внутрішньовенне чи внут-рішньом'язово) при втручаннях у хво-рих з дуже забрудненими ранами та інфекційно-запальними хірургічними процесами у внутрішніх органах та у хворих, у яких втручання виконують-ся на товстій та прямій кишках, на серці та судинах з протезуванням, у хворих на цукровий діабет та ін. Профілактична антибіотикотерапія (хіміотерапія) рекомендується в таких випадках:
1) при випадкових забруднених ранах, які не можуть бути своєчасно хірургічне оброблені;
2) при всіх забруднених мікробами операційних ранах;
3) при всіх ранах з ендопротезу-ванням;
4) при операціях у людей з інфек-цією чи у тих, хто щойно перехворів на інфекційну хворобу;
5) при операціях у хворих з попе-реднім ураженням серцевих клапанів (для профілактики ендокардиту);
6) при операціях "чисто-забрудне-них", коли розкривають порожнину кишки, жовчних шляхів тощо.
Профілактично застосовують анти-біотики широкого спектру дії.
Велике значення мають догляд за хворими та ранами, відповідні сані-тарно-гігієнічні умови в палатах пере-бування хворих, раціональне загаль-не лікування хворих (вітамінізоване харчування, корекція гідроіонного балансу та інших порушень обміну, оксигенація, використання імунних, гормональних та ферментних препа-ратів).
Особливу увагу в профілактиці післяопераційної інфекції треба при-діляти підвищенню кваліфікації хі-рургів, особливо тих, хто чергує на невідкладній допомозі, та персоналу відділень інтенсивної терапії і реані-мації, боротьбі з бацилоносійством, яке особливо часто спостерігається у персоналу хірургічних відділень.
У запобіганні інфекційним хірур-гічним захворюванням мають велике значення добре налагоджені санітар-но-гігієнічні умови на виробництві та в побуті, заходи з техніки безпеки на виробництві та своєчасна обробка мікротравм, лікування прихованих осередків латентної інфекції та загаль-них системних хвороб (серцево-судин-них, обмінних, ендокринних, алер-гічних та інших), запобігання та бо-ротьба з ожирінням, заняття фізкуль-турою, оздоровчим спортом, загар-тування.
Безумовно, для профілактики хірургічної інфекції не досить лише медичних заходів. Останні можуть бути ефективні лише на тлі економіч-ного добробуту людей та сприятливих екологічних умов їх проживання.