ПУХЛИНИ

Пухлинним ростом називається типовий патологічний процес, сутність якого полягає в безмежному, нерегульованому розростанні тканини, яка втрачає характерну структуру ушкодженого органа.

Виділяють два види пухлин: 1) доброякісні і 2) злоякісні.*

Основні відмінності між доброякісними і злоякісними пухлинами.

1) Доброякісні пухлини складаються із добре диференційованих клітин і зберігають типову структуру тієї тканини, з якої виростають.

Злоякісні пухлини характеризуються втратою диференціювання клітин, спрощенням і атиповістю будови.

2) Доброякісні пухлини часто ростуть повільно, їхній ріст може зупинитися, а іноді спостерігається і зворотний розвиток (регресія).

Для злоякісних пухлин, як правило, характерний швидкий ріст, який спонтанно не зупиняється. Мимовільна регресія таких пухлин невідома.

3) Доброякісні пухлини мають капсулу і ростуть експансивно, тобто не проростають у навколишні здорові тканини, а розсовують їх.

Ріст злоякісних пухлин є інвазивним (інфільтративним). Вони не мають капсули і проростають у навколишні тканини.

4) Доброякісні пухлини не метастазують.

Злоякісні пухлини дають метастази.

5) Доброякісні пухлини добре лікуються хірургічним шляхом, летальних випадків, як правило, не буває.

Злоякісні пухлини при відсутності лікування приводять до смерті.

У людини 90% усіх злоякісних пухлин мають епітеліальне походження, тобто є раком. Певна частина пухлин походить із клітин крові, тобто є гемобластозами, або із клітин сполучної тканини і є саркомами.

Існують 3 групи е т і о л о г і ч н и х факторів злоякісних пухлин: 1) хімічні, 2) фізичні, 3) біологічні.

Хімічні фактори або канцерогенні речовини (cancer - рак).

Вперше роль хімічних факторів у виникненні злоякісних пухлин довів у 1775 р. англійський лікар П.Потт, який спостерігав численні випадки раку шкіри мошонки молодих людей, які працювали сажотрусами (забруднення шкіри мошонки сажею і смолою).

Однак тільки в 1915 р. японські вчені Ямагіва і Ішикава підтвердили цей висновок в експерименті. Вони вперше відтворили злоякісну пухлину (рак шкіри) шляхом тривалого (протягом 6-ти місяців) втирання кам’яновугільної смоли в шкіру вуха кроликів.

На початку 30-х років тепер уже минулого століття з кам’яновугільної смоли був виділений 3,4-бензпірен - речовина, з дією якої пов’язаний канцерогенний ефект продуктів неповного згоряння вугілля.

Класифікація хімічних канцерогенів.

1) За хімічною будовою їх поділяють на: а) поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ): 3,4-бензпірен, діметилбензантрацен; б) ароматичні аміни - сполуки, які містять у своїй структурі бензольні кільця і аміногрупи (анілін і його похідні); в) нітрозосполуки (нітрозаміни і нітрозаміди). Нітрозаміни можуть утворюватися в шлунку людини з неканцерогенних попередників (нітритів, амінокислот, амідопірину) при наявності соляної кислоти; г) мікотоксини (афлатоксин В - гетероциклічна сполука, яка продукується цвіллю Aspergillus flavum); д) гетероциклічні вуглеводні; е) аміноазосполуки; ж) прості неорганічні сполуки: миш‘як та його сполуки, солі берилію, хрому, нікелю, кобальту (більшість із них мають тропність до кісток, виникаючи їх пухлини).

2) Стосовно організму хімічні канцерогени можуть бути: а) екзогенними і б) ендогенними.

3) За походженням їх поділяють на: а) природні і б) штучні.

4) За механізмом канцерогенного впливу - на: а) прямої дії і б) непрямої дії.*

Екзогенні хімічні канцерогени.

Канцерогени природного походження: а) продукти життєдіяльності деяких грибів (мікотоксини) і б) продукти вулканічної діяльності.

Канцерогени штучного походження: а) викиди промислових підприємств; б) вихлопні гази автомобілів; в) тютюновий дим; г) продукти неправильної кулінарної обробки їжі (використання пересмажених жирів, порушення технології копчення і т. ін.).*

Ендогенними називають канцерогени, які утворюються в організмі з його нормальних компонентів: а) канцерогенні поліциклічні ароматичні вуглеводні (метилхолантрен), які синтезуються із холестерину, жовчних кислот і стероїдних гормонів; б) канцерогенні речовини, які синтезуються при порушенні обміну деяких амінокислот, зокрема, триптофану; в) проліферація клітин і розвиток пухлин органів-мішеней при надмірній секреції тропних гормонів аденогіпофізом (наприклад, надмірне виділення фолікулостимулюючого гормона веде до надмірної продукції жіночих статевих гормонів: естрону, естріолу, естрадіолу, які стимулюють виникнення пухлин матки та інших статевих органів).

* Канцерогени прямої дії - високоактивні хімічні сполуки (лактони, хлоретиламіни, епоксиди), які безпосередньо взаємодіть із структурами тканин і викликають розвиток пухлини. *

Канцерогени непрямої дії - інертні за своїми хімічними властивостями сполуки (поліциклічні ароматичні вуглеводи, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини), які здатні накопичуватися в навколишнім середовищі і тому становлять велику небезпеку для людини. Канцерогенними ці сполуки стають в організмі тільки після ряду хімічних, ферментативних перетворень, в результаті яких утворяться їх активні форми - власне канцерогени, а саме: епоксиди (утворюються із ПАВ), гідроксиламіни (із ароматичних амінів), алкільні радикали (із нітрозамінів). *

М е х а н і з м дії хімічних канцерогенів.

У 60-і роки подружжя Міллер показали, що канцерогенна дія хімічних сполук пов’язана із наявністю в їх структурі позитивно зарядженої (електрофільної) групи, здатної приєднувати до себе атом кисню. В молекулах канцерогенів прямої дії така група з’являється відразу ж при розчиненні речовини у воді. У випадку канцерогенів непрямої дії електрофільна група утвориться в процесі їх ферментативних перетворень в організмі. Такі ”+”-заряджені групи подружжя Пульман назвали К-зонами (від німецького слова Krebs - рак) або bay-зони (бухта кисню). Під впливом кисню утворюються вільні радикали і пероксиди.*

У п е р е б і г у хімічного канцерогенезу виділяють 3 стадії: 1) ініціацію або трансформацію, 2) промоцію і 3) пухлинну прогресію.

1) Сутність ініціації полягає в тому, що під впливом хімічного канцерогену відбувається трансформація клітини, тобто перетворення її із нормальної в атипову (пухлинну).

Можливі наступні молекулярні зміни, які приводять до перетворення нормальної клітини в пухлинну:

0 крапкові мутації протоонкогенів;

0 мутації антионкогенів, які регулюють експресію протоонкогенів;

0 хромосомні аберації;

0 утворення дефектних вірусів із онкогенними властивостями;

0 пригнічення системи природної і специфічної протипухлинної резистентності, зокрема, розвиток стану імунодепресії.

2)