Лікування

Ад’ювантна хіміотерапія показана на стадіях Т2-4 N1-2 М0 (І, А).Стандартною хіміотерапією є режим клініки Мейо: 5-фторурацил (425 мг/м2 в/в струменево) і лейковорин (20 мг/м2 в/в струменево) протягом 1–5 днів, кожні 4 тижні, всього 6 курсів. Можливе використання інших еквівалентних режимів (І А).

Поширений колоректальний рак: діагностика, лікування та спостереження хворих

Клінічні рекомендації ESMO

Діагноз

Діагноз поширеного колоректального раку при первинному виявленні чи пізньому рецидиві обов’язково повинен верифікуватися гістологічно. Ранній рецидив може бути підтвержений цитологічно і клінічно.

Стадії і оцінка прогнозу

Для виявлення потенційно хірургічно курабельних хворих обстеження має включати фізикальний огляд, загальний і біохімічний аналізи крові з оцінкою функції печінки і нирок, рентгенографію органів грудної клітки, УЗД печінки і/або КТ черевної порожнини (D). Перед запланованою потенційно радикальною операцією на черевній порожнині рекомендується виконати КТ органів грудної клітки (D).

Лікування

При солітарних чи локалізованих поряд метастазах в печінку чи легеню необхідно розглянути питання про можливість їх хірургічного видалення.

Паліативна хіміотерапія повинна починатися негайно зі включенням 5-фторурацилу в різних варіантах, в тому числі у вигляді тривалих інфузій. Часто використовують режим клініки Мейо. Можлива комбінація 5-фторурацилу з ірідотеканом.

Коли метастази в печінку є єдиним проявом захворювання можна використовувати локорегіональну хіміотерапію (ІІІ А).Друга лінія хіміотерапії (оксаліплатин чи ірінотекан) показана хворим у задовільному стані (І А).

Спостереження

Оцінку ефективності лікування, а саме — збір анамнестичних даних (скарги), виконання фізикального обстеження, УЗД печінки і /чи КТ уражених областей, проводять через 2–3 місяці після початку паліативної хіміотерапії (V, D). Даних щодо необхідності регулярних обстежень після успішного паліативного лікування метастатичного колоректального раку (V, D) немає, візити до лікаря рекомендуються лише за наявності відповідних симптомів.

Лабораторні і променеві дослідження також показані лише за підозри на прогресування, якщо є можливість подальшого паліативного лікування (V, D).

Поширеність та смертність від раку в Європі, 2004

Boyle P., Ferlay J. Cancer incidence and mortality in Europe, 2004// Annals of Oncology. – 2005. – V. 16 (3). – P. 481–488.Передумови проблеми: на даний момент дані щодо поширеності та смертності від раку на європейському рівні відсутні. Наявні дані стосуються середини 90-х років минулого століття та мають обмежену цінність для планування заходів щодо контролю ракових захворювань. У статті представлено інформацію про поширеність та смертність від раку в Європі за 2004 рік, у тому числі — в 25 країнах-учасниках ЄС.

Методи: використовувалися найсучасніші дані щодо поширеності та смертності від різних форм раку.

Результати: в 2004 році в Європі було зареєстровано 2 886 800 випадків раку та 1 711 000 смертей внаслідок раку. Найбільш розповсюдженими формами були: рак легень (13,3 % випадків), колоректальний рак (13,2 %) та рак молочної залози (13 %). Рак легень був також найбільш поширеною причиною смерті (341 800 смертельних випадків); серед інших форм раку найвищі показники спостерігалися для колоректального раку (203 700), раку шлунка (137 900) та молочної залози (129 900).Висновки: кожного року реєструється 2,9 млн. нових випадків раку (54 % у чоловіків та 46 % у жінок) та 1,7 млн. смертей (56 % у чоловіків та 44 % у жінок); отже, рак залишається актуальною проблемою охорони здоров’я в Європі, а старіння популяції в Європі спричинятиме збільшення зазначених показників у майбутньому. Для досягнення швидкого прогресу у зменшенні поширеності та смертності внаслідок захворювань на рак необхідно спрямувати зусилля на профілактику нозологій, що займають левову частку в структурі раку: рак легень, колоректальний рак, рак молочної залози та шлунка. Рівень поширеності раку шлунка зменшуються по всій Європі; на даний момент з боку системи охорони здоров’я країн Європи вживаються всі необхідні заходи щодо зменшення поширеності та смертності від раку легень, колоректального раку та раку молочної залози.

Оцінка ринологічних маніфестацій гастро-езофагеального рефлексу

Bozec A., Guevara N., Bailleux S. et al. Evaluation of rhinologic manifestations of gastro-oesophageal reflux// Rev. Laryngol. Otol. Rhinol. – 2004. – V. 125 (4). – Р. 243–246.Завдання: кислотність при гастро-езофагеальному рефлюксі (ГЕР) має чимало наслідків, все ще недостатньо вивчених. Метою дослідження було вивчення ринологічних змін, викликаних ГЕР.

Матеріали і методи: дане дослідження є проспективним; в дослідженні брали участь 40 пацієнтів, які були розділені на 2 групи (у кожній групі — 10 чоловіків та 10 жінок): перша група — пацієнти з ГЕР, підтвердженим даними pH-метрії, друга група — контрольна. Індивідуальний стан пацієнта визначався за допомогою спеціального опитування та спеціальної аналогової візуальної шкали, за даними клінічного дослідження та за допомогою риноманометрії.

Результати: обструкція носової порожнини та задня ринорея, визначені за допомогою спеціальної аналогової візуальної шкали, були значно вищими у групі пацієнтів з ГЕР у порівнянні з контрольною групою (обструкція носової порожнини: p < 0,00001, задня ринорея: p < 0,00001).Дискусія: у контрольній групі не спостерігалося жодних ринологічних змін. Обструкція носової порожнини та задня ринорея є двома новими симптомами, що потребують дослідження у пацієнтів з ГЕР.

Висновки: ГЕР є важливим фактором подразнення слизової оболонки носа і може призводити до обструкції носової порожнини та задньої ринореї.

Нестероїдні протизапальні препарати та тонкий кишківник

Fortun P. J., Hawkey C. J. Nonsteroidal