викликане вільними радикалами, та певною мірою підтримує активність головних ензимів антиоксидазної системи, таких як супероксид дисмутаза. Отже, результати дослідження дозволяють рекомендувати мелатонін як препарат, що відіграє важливу роль у попередженні уражень шлунка та підшлункової залози та прискоренні заживлення шлункових виразок.
Переваги надололу над мононітратом ізосорбіду у попередженні виникнення першої кровотечі з варикозно розширених вен у пацієнтів з цирозом за наявності асциту
Borroni G., Salerno F., Cazzaniga M. et al. Nadolol is superior to isosorbide mononitrate for the prevention of the first variceal bleeding in cirrhotic patients with ascites// J. Hepatol. – 2002. – V. 37 (3). – P. 315–321.Передумови проблеми: бета-блокатори ефективно попереджають першу кровотечу з розширених вен у пацієнтів з цирозом. Однак у пацієнтів з асцитом їх використанню може перешкоджати значна кількість протипоказань та побічних ефектів. У ході даного дослідження проводилося порівняння ефективності надололу та ізосорбіду мононітрату (ІсМн) у попередженні першої кровотечі з варикозно розширених вен у пацієнтів з цирозом за наявності високого ризику кровотечі, пов’язаної з асцитом; у цих пацієнтів часто спостерігається низька переносимість бета-блокаторів.
Методи: спочатку у дослідження було включено 80 пацієнтів з цирозом за наявності асциту та розширених вен стравоходу (пересічний ризик виникнення кровотечі в 1-річний термін становив 25 %); 28 пацієнтів було виключено з дослідження через наявність протипоказань, решта 52 пацієнти були рандомізовані до прийому надололу (n = 25) чи ІсМн (n = 27). Результати: частота протипоказань була вищою для бета-блокаторів, ніж для ІсМн (35 % проти 0 %, р = 0,001). Протягом періоду спостереження тривалістю 21,3 ё 11,6 місяців через наявність побічних ефектів лікування змушені були припинити 6 пацієнтів групи надололу та 4 пацієнти, що приймали ІсМн. Кровотеча виникла у 2 пацієнтів, які приймали надолол, та у 10, які приймали ІсМн. Ймовірність виникнення кровотечі була достовірно нижчою у групі надололу (р < 0,05), в той час як загальний рівень виживання був приблизно однаковим (померли 7 пацієнтів у групі ІсМн та 8 — у групі надололу, р = 0,3).Висновки: у пацієнтів з асцитом ІсМн добре переноситься, але є неефективним, в той час як надолол є ефективним, але погано переноситься.