Значна кількість досліджень присвячена ризику виникнення раку після хірургічних втручань у разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Ризик виникнення раку шлунка після його резекції збільшується у 3—4 рази. У такому разі пухлина звичайно знаходиться у куксі шлунка і майже ніколи не поширюється на анастомозовану петлю тонкої кишки. Рак кукси шлунка виникає у 2—6% з числа оперованих з приводу захворювань шлунка. Чоловіки хворіють у 4—5 разів частіше, ніж жінки. Захворюваність на рак кук-си резектованого шлунка в останні роки зростає. Пухлина частіше виникає через 20 років після операції. Ризик підвищується у людей, котрим резекція шлунка виконана в молодому віці.

З метою ранньої діагностики раку кукси шлунка необхідне ретельне дис-пансерне спостереження за особами, які перенесли в минулому резекцію шлунка. Хворі, які перенесли резекцію шлунка 10 і більше років тому, повинні щорічно проходити огляд у терапевта або хірурга з обов'язковим ендос-копічним або рентгенологічним дослідженням.

Рак шлунка, що розвивається на грунті хронічного атрофічного гастриту, завжди супроводжується гіпохлоргідрією або ахлоргідрією. Тому, хворі з хронічним гастритом повинні знаходитися під постійним лікарським спосте-реженням і проходити не менше 2 разів на рік профілактичні огляди з метою можливого виявлення ранніх форм раку шлунка.

Гіперпластичні поліпи — найчастіше діагностована форма шлункових поліпів. За розміром вони рідко перевищують 1,5 см і виявляються у 75—95% випадків. Вірогідність малігнізації цих поліпів невисока (приблизно 0,5% ви-падків). Частіше відбувається малігнізація поліпів розміром понад 2 см. Аде-номатозні поліпи зустрічаються рідко, а малігнізація їх відбувається у 40% ви-падків, особливо якщо розмір поліпів понад 2 см.

Хвороба Менетріє (гіпертрофічна гастропатія) — своєрідне та рідкісне зах-ворювання шлунка, що характеризується гіперплазією епітелію слизової обо-лонки шлунка та різким потовщенням її складок, зниженням кислототвірної функції й ентеропатією зі втратою білка. Клінічна картина характеризується болем в епігастральній ділянці, втратою маси тіла і нудотою. Інші скарги зустрічаються рідше. Захворювання має хронічний перебіг. Спостерігається спонтанне видужання або перехід у хронічний атрофічний гастрит. Рак вини-кає приблизно у 15% хворих.

Макроскопічно виділяють три типи росту раку шлунка:

1. Екзофітний (поліпоподібний, блюдцеподібний).

2. Ендофітний (інфільтративний, виразково-інфільтративний).

3. Змішаний.

Міжнародна класифікація раку шлунка за системою TNM

Т — первинна пухлина:

Тх — первинна пухлина не може бути оцінена;

То — ознаки первинної пухлини відсутні;

Tjs — преінвазивний рак (внутрішньоепітеліальний рак без поширення

на базальну мембрану);

Ті — пухлина інфільтрує слизовий та підслизовий шар; Т2а — пухлина проростає м'язовий шар; Т2Ь — пухлина проростає субсерозний шар; Тз — пухлина проростає серозну оболонку (вісцеральну очеревину) без

поширення на прилеглі органи і тканини; Т4 — пухлина поширюється на суміжні структури.

Примітки.

1. Пухлина може проростати м'язовий шар, проростає шлунково-товстокишкову та шлунково-печінкову зв'язки або великий, або малий сальник без перфорації вісцеральної очеревини, яка покри-ває ці структури. У такому разі пухлина класифікується як ~Xj. Якшо є проростання вісцеральної оче-ревини, що вкриває зв'язки шлунка або сальника, то пухлина класифікується якТз-

2. Сусідніми структурами шлунка є селезінка, поперечна ободова кишка, печінка, діафрагма, підшлун-кова залоза, черевна стінка, надниркові залози, нирки, тонка кишка, заочеревинний простір.

3. Внутрішньостінкове поширення на дванадцятипалу кишку або стравохід класифікується за найбіль-шою глибиною інвазії у разі всіх локалізацій включно зі шлунком.

N — регіонарні лімфовузли.

Регіонарними лімфатичними вузлами є лімфатичні вузли, розміщені вздовж малої та великої кривизни, лівої шлункової, загальної печінкової й се-лезінкової артерій, черевного стовбура, і гепатодуоденальні лімфовузли. Nx — регіонарні лімфовузли не можуть бути оцінені; No — метастази в регіонарні лімфовузли відсутні; Ni — наявні метастази в 1-6 регіонарних лімфатичних вузлах; N2 — наявні метастази в 7-15 регіонарних лімфатичних вузлах; N3 — наявні метастази у більше ніж 15 регіонарних лімфатичних вузлах.

М — віддалені метастази:

Мх — віддалені метастази не можуть бути оцінені; Мо — віддалені метастази відсутні; Мі — є віддалені метастази.

pTNM. Патоморфологічна класифікація.

Категорії рТ, pN, рМ відповідають категоріям Т, N, М. pNo — матеріал для гістологічного дослідження після реґіонарної лімфаде-нектомії повинен включати не менше ніж 15 лімфовузлів.

G — гістопатологічна градація:

Gx — ступінь диференціації не може бути визначений; G і — високий ступінь диференціації; G2 — проміжний ступінь диференціації; G3 — низький ступінь диференціації; G4 — недиференційована пухлина.200

Групування за стадіями

Стадія 0 | Tis | No | Mo

Стадія ІА | Ті | No | Mo

Стадія ІБ | Ті | Nl | Mo

Т2а, Т2Ь | No | Mo

Стадія II | Ті | N2 | Mo

Т2а, Т2Ь | Nl | Mo

Тз | No | Mo

Стадія ША | Т2а, Т2Ь | N2 | Mo

тз | Nl | Mo

Т4 | No | Mo

Стадія IIIБ | тз | N2 | Mo

Стадія IV | Т4 | Ni,N2, N3 | Mo

Ті,Т2,Т3 | N3 | Mo

Будь-яке Т | Будь-яке N | Mi

Оскільки Японія досягла значних успіхів у профілактиці та лікуванні раку шлунка, вважаємо за доцільне навести Японську класифікацію останнього.

За анатомічною локалізацією прийнято поділяти шлунок на верхню (С), середню (М) та нижню (А) третини. Якщо пухлина охоплює більше ніж один анатомічний відділ, поширення на відділи шлунка позначається двома (або трьома) літерами.

Ступінь проростання шлункової стінки позначається малими латинськими літерами:—

ss — інфільтрація субсерозного шару;—

se — ракові клітини розташовані на серозній оболонці та контакту-ють з черевною порожниною;—

si — ракові пухлини поширюються на сусідні органи та тканини;—

sei — комбінація se та si.

Ступінь дисемінації по очеревині позначається: Ро — дисемінація відсутня;