РАПТОВА СМЕРТЬ

Заходи проводиться негайно і одночасно:

1. Декілька ударів по грудині, зовнішній масаж серця з частотою 50—60 на хвилину

2. Штучна вентиляція легень (12 вдихів на хвилину, з дихальних шляхів).

3. Одночасно з реанімаційними заходами проводиться реєстрація ЕКГ.

4. У випадку фібриляції — електрична дефібриляція серця.

5. Медикаментозна стимуляція серцевої діяльності внутрішньовенно (в/в) (при можливості — катетеризація підключичної вени) вводиться адреналін 0, 1% 1, 0 мл, хлористий кальцій 10% 10, 0 мл, атропін 0, 1% 1, 0 мл (можуть вводитися разом в од-ному шприці); внутрішньовенно струминно 4—5% розчин гідрокарбонату натрію 50, 0—60, 0 мл, потім крапельно, з розрахунку 3, 0 мл/кг ваги тіла хворого (200 мл).

При неефективності} вказані препарати можна ввести внутрішньо серцево (пункцію порожнини шлуночків проводять на 1—2 см зліва від грудини у четвертому міжребер’ї).

АНГІНАЛЬНИЙ СТАТУС

Найбільш ефективними засобами знеболення являються наркотичні та ненаркотичні анальгетики, нітрогліцерин, кисень.

1. Нітрогліцерин 0, 5—1, 0 мг під язик, через 5 хвилин та сама доза нітрогліцерину (або 2—3 краплі 1 % розчину на цукрі.

Зняття больового синдрому досягається введенням наркотичних та ненаркотичних анальгетиків, застосуванням нітрогліцерину в/в, проведенням нейролептоанальгезії, інгаляцію кисню.

Для посилення знеболюючого ефекту додаються ненаркитичні анальгетики: анальгін 50% 2, 0 мл, баралгін 5, 0 мл, максиган 5, 0 мл, триган 5, 0 мл, спазмалгон 2, 0 мл, трамал 2, 0 мл, фортрал 3% 1, 0 мл, валорон 10% 1, 0—2, 0 мл. Вони не мають побічної дії, не викликають привикання. 3 метою посилення дії наркотиків вводять внутрішньом'язево (в/м) та в/в антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин) або аміназин 0, 5—1, 0% мл 2, 5% розчину.

3. Метод нейролептоанальгезії полягає у застосуванні нейролептика дроперидолу (2, 0—3, 0 мл 0, 25% розчину) та анальгетика фентанілу (1, 0 мл 0, 005% розчину). Готова суміш дроперидолу з фентанілом має назву таламонал та вводиться в кількості 1, 0—2, 0 мл. Дія нейролептоанальгезії триває 30 хвилин, її потенціює і пролонгує додавання новокаїну.

4. Психоседативною дією володіють седуксен (реланіум), які вводяться в кількості 1, 0—2, 0 мл.

5. Одночасно з наркотичними анальгетиками застосовується нітрогліцерин, він є препаратом вибору. Вводять в/в краплинно і, 0—2, 0 мл 1% розчину, який розводять на 100—200 мл 5% розчину глюкози або 0, 9% розчину хлориду натрію, проводить контроль артеріального тиску (АТ), частоти пульсу. Інші лікарські форми препаратів для внутрішньовенного введення: нітро, нірмін, нітролінгвал, нітронал, ізокетдінітрат — 1, 0 мл 0, 1% розчину. Ефект наступає через 20—25 хвилин від початку вве-дення.

6. Оксибутират натрію 20% 10, 0—20, 0 мл внутр1шньовенно.

7. Інгаляція закису азоту; кисню, зволоженого 40° етиловим спиртом; вводити через носовий катетер зі швидкістю 8 л/хв.

Застосування дроперидолу проводиться в дозі, відповідній рівню АТ:

При АТ до 100 мм рт. ст. — 1, 0 мл до 120 мм рт. ст. — 2, 0 мл до 160 мм рт. ст. — 3, 0 мл вище 160 мм рт. ст. — 4, 0 мл.

КАРДІОГЕННИЙ ШОК

(Систолічний артеріальний тиск 90 мм рт. ст., пульсовий — 20 мм рт. ст., діурез 20 мл/год, або анурія).

Одночасно проводяться

1. Ліквідація больового синдрому (див при ангінальному статусі)

плазмозамінники (реополіглюкін, реоглюман, реомакродекс, поліглюкін.

Препарати вводять в/в крапельнно в дозі 200—400 мл.

3. Для підтримки насосної функції міокарда вводяться допамін (дофамін) 5, 0 мл 4% (200 мг) або 10, 0 0, 5% розчину (50 мг). Препарат розводять в 250 мл 0, 9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози, вводять повільно, 10—15 крапель на хвилину Ефект препарату короткочасний, дія припиняється через 10 хвилин від початку введення, при застосовані прово-диться контроль АТ та пульсу, препарат може викликати тахікардію, екстрасистолію.

Сильним синтетичним симпатоміметиком є добутамін (добутрекс), 250 мг препарату розчиняють в 250 мл 0, 9% розчину натрію хлориду, вводять в/в повільно.

Застосовується також група препаратів — інгібіторів фосфодіестерази: амрінон, мілринон, еноксимон. Вони збільшують серцевий викид, знижують периферичний опір; препарати вво-дять в дозі 0, 5 мг/кг інфузійно в/в, доза еноксимону — 2— 4 мг/кг.

4. Проводиться введення фібринолітичних препаратів і гепарину в дозі 15000—20000 од.

5. Одночасно з введенням симпатоміметиків, через другу крапельницю в/в вводять вазодилятатори (нітрогліцерин 1, 0 мл 1 % розчину або нітропрусид натрію, під контролем АТ).

6. Кортикостероїди потанцюють дію катехоламінів, рекомен-довано вводити в/в струминно 60—90 мг преднізолону або 125— 250 мг гідрокортизону.

7. Проводиться корекція електролітного обміну та кислотно-лужного балансу шляхом застосування поляризуючої суміші та введення 200 мл 4% розчину натрію бікарбонату (під контролем рН крові).

8. Проводиться інгаляція кисню, зволоженого 40° етиловим спиртом, через носовий катетер, з швидкістю 8 л/хвилину.

ПАРОКСИЗМ МИГОТЛИВОЇ ТАХІАРИТМІЇ

Спочатку переводять тахісистолічну форму в нормосистолічну, зводять до мінімуму дефіцит пульсу.

1. Вводять внутрішньовенно повільно дигоксин 1, 0 мл 0, 025% розчину або строфантин 0, 5 мл 0, 05% розчину. (Протипоказано при синдромі Вольфа—Паркінсона—Уайта).

2. При відсутності ефекту повільно в/в вводять один з нижче перерахованих препаратів:—

5, 0—10, 0 мл 10% розчину новокаїнаміду (протипоказано при гіпотонії);—

кордарон — 1, 0—3, 0 мл (150—450 мг) крапельно в/в на 0, 9% розчин} хлориду натрію (150 мл);—

етмозин (моріцізин) 2, 5% 2, 0—4, 0 мл в/в повільно на 10, 0—20, 0 мл 0, 9% розчину хлориду натрію;—

аймалін 2, 5% 2, 0 мл в/в повільно.

Обов'язково