2. Одночасно в одну руку — нітропрусид натрію — ЗО мг в 5% розчині глюкози (500 мл), в/в краплинне повільно, під контролем артеріального тиску;

в другу руку — дофамін 4% розчин 5, 0 мл, розведений в 0, 9% розчині хлориду натрію (100 мл).

3. Через ЗО хвилин від початку лікування вводять в/в дро-перидол 0, 25% 2, 0—4, 0 мл, а через 50—60 хвилин — в/в окси-бутират натрію 20% 10, 0 мл.

4. При відсутності ефекту на першій годині лікування пов-торюють ін'єкції строфантину і мезатону у вищезгаданих до-зах.

5. Терапію проводять при постійній інгаляції кисню, при необхідності використовують піногасячі агенти (96° етиловий спирт або 10% спиртовий розчин антифомсилану). При відсут-ності ефекту від консервативної терапії протягом 1 години про-водять інтубацію трахеї з штучною вентиляцією легень.

НАБРЯК ЛЕГЕНЬ У ХВОРОГО МІТРАЛЬНИМ СТЕНОЗОМ

1. В перші хвилини в/в струминно вводиться промедол 2% 1, 0 мл+ димедрол 1% 1, 0 мл -) - еуфіллін 2, 4% 10, 0 мл + '"іа-зикс 6, 0—8, 0 мл. Якщо набряк легень розвинувся на фоні ми-готливої тахіаритмії, призначають невеликі дози строфантину 0, 05% 0, 2—0, 3 мл або дипжсин 0, 025% 0, 5-0, 7 мл (протипо-казано при ізольованому мітральному стенозі).

2. Через 20—25 хвилин в/в дроперидол 0, 25% 2, 0—6, 0 мл.

3. Через 35—40 хвилин проводиться кровопускання (300— 500 мл).

4. Через 60 хвилин — лазикс 4, 0—8, 0 мл в/в, а при високо-му артеріальному тиску — пентамін 5% — 0, 5—1, 0 мл або бензогексоній 2, 5% — 0, 5—1, 0 мл.

5. Через 2 години повторити введення дроперидолу 0, 25% 2, 0 мл.

6. Через 5 годин — оксибутират натрію 20% 10, 0 мл в/в.

7. Через 7 годин — інтубація трахеї з штучною вентиляцією легень.

Терапія проводиться при постійному введенні кисню і ін-галяції аерозолей піногасіїв.

8. При відсутності ефекту від консервативної терапії реко-мендується термінова комісуротомія.

РЕСПІРАТОРНИЙ ДИСТРЕС-СИНДРОМ (СИНДРОМ ШОКОВОЇ ЛЕГЕНІ)

1. Терапія основного захворювання.

2. Реополіглюкін до 400—500 мл з преднізолоном 120 мг, через 6 годин — 60 мг; цю дозу повторюють тричі, потім пере-водять хворого на пероральний прийом стероїдів, поступово зни-жуючи дозу.

3. Гепарин по 20000 од на добу (10000 од одноразово, потім по 5000 од повторно кожні 8 годин, під контролем зсідання крові).

4. Пентоксифілліи 2% 5, 0 мл в/в крапельне на 5% розчині глюкози 2—3 рази на добу.

5. Оксигенотерапія по 60 хв., 4—5 разів на добу (в суміші 30% кисню з повітрям).

6. Відхаркувальна терапія: розчин натрію гідрокарбонату 4% 200 мл в/в крапельне; розчин калію йодиду 100—150 мл;

бромгексин 3, 0 г в/в струминне; ацетил-цистеїн 2 г в інга-ляціях.

7. Альбумін 200 мл в/в зі швидкістю 30—40 кр. на хвилину, або плазма одногрупна 100—150 мл в/в: 40—50 кр. на хви-лину.

8. Антибактеріальна терапія (препарати широкого спектру дії у високих дозах в/в крапельно).

ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ (ГДН)

1. При будь-якій формі та стадії ГДН вимагається забезпе-чити прохідність дихальних шляхів на всіх рівнях — від рото-вої порожнини до бронхіол. Для здійснення цієї мети лікар про-водить комплекс заходів, що забезпечують прохідність верхніх дихальних шляхів, а також активну бронхолітичну та відхарку-вальну терапію в залежності від нозологічної форми.

Прохідність верхніх дихальних шляхів забезпечує:—

максимальне розгинання голови у хребетно-потиличній

ділянці;—

введення ротових або носових повітропроводів;

— інтубація трахеї;—

крікоконікотомія; в умовах відсутності часу чи неможли-вості проведення — трахеотомія;—

трахеостомія.

2. Забезпечення адекватної вентиляції включає дві групи заходів:

а) застосування режимів спонтанної вентиляції з інгаляцією кисню;

б) якщо спонтанна вентиляція не забезпечує фізіологічних потреб організму, хворий переводиться на штучну вентиляцію легень.

3. Антигіпоксична терапія (інгаляційна та неінгаляційна ок-сигенотерапія), а також застосування засобів, що покращують утилізацію кисню: антиагреганти, судинорозширюючі, оксибу-тират натрію 20% по 50—100 мг на кг ваги в/в, барбітурати (фенобарбітал, люмінал 0, 02—0, 1 всередину), інсулін 6—8 од в комплексі з 5% розчином глюкози 200—300 мл в/в, вітаміни (Ві, Вз по 1, 0 мл в/м, аскорбінова кислота — 2, 0—3, 0 мл в/в на 5% розчині глюкози), рибоксин 10, 0 мл та унітіол 5% 10, 0 мл в/в, пентоксил до 1, 0 г на добу у 3 прийоми, метилурацил 0, 5 г 4—6 разів на добу, метиленовий синій 1% 0, 1—0, 15 мл на кг ваги в/в.

4. Спеціальна терапія, спрямована на лікування основного захворювання, проводиться одночасно з ліквідацією ГДН як синдрому.

5. Корекція метаболічних та функціональних порушень різ-них систем (кровообігу, ЦНС, печінки, нирок та ін.), що вклю-чені в патологічний процес при ГДН.

АСТМАТИЧНИЙ СТАН, ЯКИЙ ВИНИК РАПТОВО

1. В перші 5 хв. вводяться бікарбонат 4% 20, 0 мл, а потім 200 мг гідрокортизону (в/в струминно).

2. Через 5—10 хв. в/в крапельне вводимо на 500 мл 0, 9% розчину хлориду натрію наступну суміш: гепарин 15000 од, гід-рокортизон 100 мг, еуфіллін 2, 4% 10, 0—20, 0 мл, строфантин 0, 05% 0, 5 мл, кордіамін 2, 0—4, 0 мл; лазикс 2, 0 мл вводиться в гумку при закінченні маніпуляції.

3. Через 45—50 хв. йодид натрію 10% 10, 0 мл (в/в повіль-но), 4 таблетки кортикостероїдів, з рівномірним повторенням дози протягом доби.

4. Через 60 хв. вводимо розчин Рінгера 500 мл, з додачею 100—200 мг гідрокортизону, еуфілліну 2, 4% 10, 0 мл.

5. Постійно, від початку лікування, застосовується зволоже-ний кисень (25% кисню в