Інсулін вводиться з розрахунку 1 ОД на 5 г глюкози.

2. Гідрокортизон 750 мг або преднізолон 150 мг в/в, а далі кожні 4 години по 300 мг гідрокортизону або 60 мг преднізо-лону.

3. Есенціале (ліпостабіл) в/в 20—50 мл на добу.

4. Глютамінова кислота 1% 10, 0 мл в/в 3 рази на добу. Холін-хлорида 20% 20, 0 мл або 30, 0 мл нормазе (через зонд).

5. Канаміцин 0, 5 г через шлунковий зонд кожні 4 години (неоміцин, тетрациклін).

6. Щоденно — очисна клізма, сифонне промивання.

7. Введення зволоженого кисню через носовий катетер по 10—15 хв. кожні 1—2 год.

8. При розвитку метаболічного ацидозу вводять в/в 200— 600 мл 4% розчину бікарбонату натрію, при метаболічному ал-калозі — 20, 0—30, 0 мл панангіну або 1—1, 5 г хлориду калію.

9. При геморагічному синдромі — нативна плазма 150— 200 мл або свіжоцитратна кров 100—200 мл 2 рази на добу.

10. Аскорбінова кислота в/в 5% 5, 0—10, 0 мл, в/м вітамін Ві 5% 2, 0—3, 0 мл, рибофлавін 1% 2, 0—3, 0 мл, вітамін Вб 5% 2, 0—4, 0 мл, вікасол 1% 1, 0 мл.

11. Ефективним методом лікування печінкової коми е гемо-сорбція.

АЛКОГОЛЬНА КОМА

1. Промивання шлунка через зонд, сольові проносні; форсо-ваний діурез. При психотропному збудженні, коли промивання шлунка затруднене, вводять апоморфін 1 % 0, 5 мл підшкірне;

дроперидол 0, 25% 2, 0 мл в/м або хлоралгідрат в клізмі 3% 50, 0 мл.

2. Зігрівання тіла. Туалет порожнини рота, фіксація язика язикотримачем, відсмоктування слизу з порожнини глотки.

3. При пригніченні дихального і судинного центру показано вдихання з ватки нашатирного спирту; атропін 0, 1% 1, 0 мл,

15

7. На всіх етапах виведення з коматозного стану хворому вводять через носовий катетер зволожений кисень.

8. Серцеві і судинні засоби.

ГІПЕРОСМОЛЯРНА КОМА

1. Інсулінотерапія:

а) Режим великих доз: 25 ОД в/в та 25 ОД в/м щогодини до зниження глікемії до 14 ммоль/л, а далі по 8—12 ОД 4—6 раз на день в/м.

б) Режим малих доз: 16—20 ОД в/м або в/в струминне, а далі по 6—8 ОД в/м або в/в крапельне щогодини.

2. Введення 2 л 0, 45% розчину хлориду натрію в/в протя-гом 2-х годин. При зниженні гіперглікемії до 13 ммоль/л вво-диться 1 л 2, 5% розчину глюкози в/в крапельне. Всього вво-диться 6—8 л рідини на добу.

3. Через 2 години додають хлористий калій з розрахунку 1 г на літр рідини (всього 4—6 г калію на добу).

4. Оксигенотерапія, серцеві та судинні препарати.

ГІПОГЛІКЕМІЧНА КОМА

1. Негайно струминне в/в вводять 60—80 мл 40% розчину глюкози.

2. При відсутності ефекту через 10 хв. повторно вводять 50 мл 40% розчину глюкози в/в струминно з одночасним підшкір-ним введенням 1, 0 мл 0, 1% розчину адреналіну.

3. При нормалізації глікемії, але при непритомності продов-жують в/в крапельне введення 500 мл 5% глюкози і 100 мг гід-рокортизону або ЗО—60 мг преднізолону (4 рази на добу).

4. Бажано введення в/м 1 мг глюкагону.

5. При затяжній комі (2 год.) в/в крапельне вводиться ман-нітол з розрахунку 0, 5—1, 0 г на кг маси хворого.

6. Для покращання метаболізму глюкози вводять в/м 100 мг кокарбоксилази, 5, 0 мл 5% розчин'у аскорбінової кислоти.

7. При необхідності застосовують серцеві і судинні засоби, зволожений кисень.

ГОСТРІ ОТРУЄННЯ

1. Прискорення видалення токсичного агента з організму (активна детоксикація).

1. 1. При отруєннях в зв'язку з пероральним прийомом отру-ти проводиться промивання шлунка через зонд (при необхідно-сті повторно), після його закінчення в шлунок вводять 100— 130 мл 30% розчину натрію сульфату як проносне; до і після промивання шлунка — всередину 2—3 столових ложки активо-ваного вугілля з водою' у вигляді кашки; виконуються сифонні клізми.

1. 2. При інгаляційному отруєнні потерпілого виносять з ура-женої атмосфери, кладуть в постіль, звільняють від одягу, за-безпечують інгаляцію кисню.

1. 3. При попаданні отруйної речовини на шкіру, слід обми-ти її проточною водою.

1. 4. При укусах змій, парентеральному (підшкірному або внутрішньом'язевому) введенні токсичних доз лікарських речо-вин — місцеве холод на 6—8 год., в місце ін'єкції (укусу) вводять 0, 3 мл 0, 1% розчину адреналіну гідрохлориду, прово-дять циркуляторну новокаїнову блокаду кінцівки вище місця попадання отрути.

2. Нейтралізація отрути за допомогою антидотів і фармако-логічних антагоністів (антидотна терапія) — специфічна тера-пія, що проводиться відповідно до виду отрути.

3. Симптоматична (патогенетична) терапія спрямована на підтримку та захист життєво важливих функцій організму.

3. 1. Метод форсованого діурезу: спочатку навантаження (у вену 2 1—1, 5 л поліглюкіну, гемодезу або 5% розчину глю-кози), потім у вену струминне — осмотичний діуретик (30% розчин сечовини або 15% розчин манніту з розрахунку 1 г/кг маси тіла протягом 10—15 хв.; після цього замінна інфузія в вену електролітів (на 1 л розчину 6 г натрію хлориду, 4, 5 г калію хлориду) та 10 г глюкози зі швидкістю, що відповідає швидкості діурезу — 800—1200 мл/год. Фуросемід вводять у вену (8—10 мл 1% розчину на добу).

3. 2. При отруєнні барбітуратами, саліцилатами та іншими речовинами, що мають кислу реакцію, крім форсованого діу-резу у вену краплинне вводять 500—1500 мл 4% розчину нат-рію гідрокарбонату на добу.

При гострій серцево-судинній недостатності, хронічній недо-статності кровообігу ПБ-ІІІ стадії, порушенні функції нирок форсований діурез протипоказаний.

3. 3. Детоксикаційна гемосорбція за допомогою перфузії кро-ві хворого через спеціальну колонку з активованим вугіллям або іншим видом сорбента.

3. 4. Гемодіаліз з використанням апарату «штучна нирка», перітонеальний діаліз.

3. 5. Операція заміщення крові потерпілого кров'ю донора (при