Регенерація епітелію здійснюється в більшості випадків дос-татньо повно, тому що він має високі регенераторні властивості; особливо добре регенерує покривний епітелій. Віднов-лення багатошарового плоского зроговілого епітелію можливе навіть при досить значних дефектах шкіри. При регенерації епідермісу в краях дефекту відбувається посилене розмноження клітин зародкового (камбіального), рост-кового (мальпігієвого) прошарку; епітеліальні клітини спочатку покривають дефект одним шаром. В подальшому пласт епітелію стає багатошаровим, клітини його диференціюються, і він набуває всіх ознак епідермісу, в склад якого входять ростковий, зернистий, блискучий (на підошвах і долоневих поверхнях кістей) і роговий шари. При порушенні регенерації епітелію шкіри виникають виразки, які довго не загоюються, досить часто з розростанням в їх краях атипічного епітелію, що може бути основою для розвит-ку раку шкіри.

Покривний епітелій слизових оболонок (багатошаровий плоский без зроговіння, перехідний, одношаро-вий призматичний і багатоядерний миготливий) регенерує так само, як і багатошаровий плоский із зроговінням. Дефект слизо-вої оболонки відновлюється за рахунок проліферації клітин, які вистилають крипти і вивідні протоки залоз. Недиференційовані ущільнення клітини епітелію спочатку вкривають дефект тон-ким шаром (мал. 86), потім клітини набувають форми, властивої клітинним структурам відповідної епітеліальної вистилки. Па-ралельно частково або повністю відновлюються і залози слизової оболонки (напр., трубчасті залози кишок, залози ендометрію).

Регенерація мезотелію очеревини, плеври, присерцевої сумки відбувається шляхом ділення збережених клітин. На поверхні де-фекту з'являються порівняно великі кубічні клітини, які потім стають плоскими. При незначних дефектах мезотеліальна вистилка відновлю-ється швидко і повною мірою.

Важливе значення для віднов-лення покривного епітелію і мезо-телію має стан підлеглої сполуч-ної тканини, тому що епітелізація будь-якого дефекту можлива лише після заповнення його грануляцій-ною тканиною.

Регенерація спеціалізованого епітелію органів (печінки, нирок, підшлункової залози, залоз внутрішньої секреції, легеневих альвеол) здійснюється за типом регенераційної гіпертрофії: в дільницях пошкодження тканина заміщується рубцем, а по пе-риферії його відбувається гіперплазія і гіпертрофія паренхіми. В печінці осередок некрозу завжди заміщується рубцем, однак в збереженій частині органу відбувається інтенсивне новоутворен-ня клітин, а також гіперплазія внутрішньоклітинних структур, що супроводжується їх гіпертрофією. Внаслідок цього попередня маса і функція органу швидко відновлюються. В підшлунковій залозі регенераторні процеси добре виражені як в екзокрин-них відділах, так і в панкреатичних острівцях, причому епітелій екзокринних залоз стає джерелом відновлення острівців. В нир-ках при некрозі епітелію канальців відбувається розмноження збережених нефроцитів і відновлення канальців, але лише при збе-реженні тубулярної базальної мембрани. При зруйнуванні її (ту-булорексис) епітелій не відновлюється і канадець заміщується спо-лучною тканиною. Не відновлюється загиблий епітелій канальців і в тому випадку, коли одночасно з канальцем гине судинний клу-бочок. При цьому на місці загиблого нефрону розростається спо-лучна тканина, а оточуючі нефрони підлягають регенераційній гіпертрофії. В залозах внутрішньої секреції від-новні процеси також відбуваються за типом неповної регенерації. Влегенях після видалення окремих часток в залишеній час-тині відбувається гіпертрофія і гіперплазія тканинних елементів. Регенерація спеціалізованого епітелію органів може бути атипо-вою, що призводить до розростання сполучної тканини, структур-ної перебудови і деформації органів; у таких випадках говорять про цироз (цироз печінки, нефроцироз, пневмоцироз).

Регенерація різних відділів нервової системи відбувається не-однозначно. В головному та спинному мозку новоутворення гангліозних клітин не відбувається, і при їх зруйнуванні відновлен-ня функції можливе лише за рахунок внутрішньоклітинної реге-нерації збережених клітин. Невроглії властива клітинна форма регенерації, тому дефекти тканини головного і спинного мозку заповнюються проліферуючими клітинами невроглії — виника-ють так звані гліальні (гліозні) рубці. При пошкод-женні вегетативних вузлів поряд з гіперплазією уль-траструктур клітин відбувається їх новоутворення. При порушенні цілості периферичного нерва регенерація відбуваєть-ся за рахунок центрального відрізка, який зберіг зв'язок з кліти-ною, в той час як периферичний відрізок гине. Клітини шванов-ської оболонки загиблого периферичного відрізка нерва розмно-жуються, розташовуються вздовж нього і утворюють футляр (так званий бюнгнеровський тяж), в який вростають регенеруючі осьові циліндри з проксимального відрізка. Регенерація нервових воло-кон завершується їх мієлінізацією і відновленням нервових за-кінчень. Регенераторна гіперплазія рецепторів, перицелюляр-них синаптичних приладів і ефекторів іноді супроводжується гіпертрофією їх кінцевих апаратів. Якщо регенерація нерва за різних причин порушується (значне розходження частин не-рва, розвиток запального процесу), то в місці його розриву утво-рюється рубець, в якому хаотично розташовані регенеровані осьо-ві циліндри проксимального відрізку нерва. Аналогічні розростан-ня виникають на кінцях перерізаних нервів у культі кінцівки після їх ампутації. Такі розростання, утворені нервовими волокнами і фіброзною тканиною, називають ампутаційними невромами.