За тяжкістю клінічних проявів ви-різняють чотири форми СТС:

1) дуже тяжка — розвивається у разі стиснення обох нижніх кінцівок протя-гом 6 год і більше. Смерть настає у першу або на другу добу після травми;

2) тяжка — стискається одна (або обидві) нижня кінцівка протягом 6—7 год;

3) середньої тяжкості — буває у разі стиснення м'яких тканин протягом мен-ше ніж 6 год. Перебігає без видимих розладів гемодинаміки, з помірним порушенням функції нирок;

4) легка — стискаються окремі сегмен-ти м'яких тканин тривалістю менше ніж на 4 год. Розлади функцій серцево-судин-ної системи і нирок виражені незначно.

Лікування хворих із СТС повинно бути спрямоване на відновлення коор-динації процесів збудження і гальмуван-ня, корекцію гемодинамічних розладів, відновлення загального гомеостазу шля-хом проведення ранньої інтенсивної і адекватної інфузійної терапії, змен-шення плазмовтрати і токсемії, норма-лізацію функцій нирок.

Лікування повинно проводитися як надогоспітальному, так і госпітально-му етапах. Перший період передбачає надання допомоги на місці і транспор-тування. У цей час застосовують засо-би серцево-легеневої реанімації. Ре-альні умови для цього створюються у разі використання спеціалізованих реа-німобілів. Можна проводити заходи з легенево-серцевої реанімації і профі-лактики гострої ниркової недостатності під час транспортування постраждалих (пункційна катетеризація великих су-дин, інфузійна терапія, штучна венти-ляція легень, дефібриляція). Після звільнення від стискання хворому треба ввести знеболювальні й серцеві препа-рати (промедол, камфора, кофеїн). На кінцівку треба накласти тугий еластич-ний бинт і іммобілізувати її транспорт-ною шиною. Для запобігання гемоди-намічним розладам слід внутрішньовен-но ввести поліглюкін (250—500 мл).

Завданням другого, госпітального, періоду є подання потерпілим ефектив-ної і безпечної допомоги. Їм проводять комплекс протишокових заходів: удос-коналюють іммобілізацію, кінцівку пе-ріодично обкладають льодом, прокси-мальніше від місця пошкодження про-водять футлярну новокаїнову блокаду.

Об'єм заходів з інтенсивної терапії залежить від тривалості захворювання і ступеня вираженості основних компо-нентів СТС. Комплекс консервативних лікувальних заходів включає: введення наркотичних та інших аналгетичних за-собів з метою зняття нервово-рефлектор-ного компоненту шоку; введення 4 % розчину натрію гідрокарбонату під кон-

тролем кислотно-основного стану;

відновлення ОЦК за допомогою внут-рішньовенного введення білкових пре-паратів, реополіглюкіну, 5 % розчину глюкози, 0,9 % розчину натрію хлори-ду; використання кортикостероїдів, до-паміну в комплексі протишокових за-собів; застосування глюкозо-інсулінової суміші з метою боротьби з гіперкаліє-мією і як компоненту парентерального харчування; введення свіжозамороженої плазми, дезагрегантів, гепарину у разі появи ознак ДВЗ-синдрому; призначен-ня за показаннями серцевих глюкозидів та інших серцевих засобів; стимуляція діурезу лазиксом; за потреби — застосу-вання антибіотиків, які не мають нефро-токсичної дії. Кількість рідини, яку треба вводити хворому за добу, повин-на становити не менше ніж 3—4 л.

У ранній період детоксикація забез-печується лімфогенними методами — ефективні лікувальна лімфорея з піз-нішою лімфосорбцією і лімфодіалізом у поєднанні з гемосорбцією, ультра-фіолетовим опроміненням, гіпербарич-ною оксигенацією. За наростання сим-птомів гострої ниркової недостатності показаний гемодіаліз за допомогою апа-рата "штучна нирка". Показання до початку лікування гемодіалізом: зрос-тання рівня азотистих шлаків у крові і поглиблення клінічних проявів токси-козу; гіперкаліємія (понад 6 мекв/л), оліго-, анурія, відсутність ефекту від консервативної терапії.

Інтенсивну консервативну терапію проводять у комплексі з оперативним втручанням. Його об'єм залежить від місцевих змін.

При гангрені тканин кінцівки сумнівів щодо необхідності ампутації не виникає.

За набрякової форми хірургічне ліку-вання доцільно починати з фасціотомії, виконуваної напівзакритим способом, що запобігає розвитку лімфореї, яка спостерігається у разі виконання лам-пасоподібних розрізів.

За змішаної форми доцільно засто-совувати адекватну інфузійну терапію і дотримувати вичікувальної тактики — залежно від загального стану хворого і динаміки місцевих змін.