особливі вимоги. Шовні матеріали, що застосовуються в хірургії, відрізняються за хімічною структурою, фізичними властивостя-ми та походженням. Головними з них є шовкові, бавовняні та синтетичні нитки (деякі з них розсмоктуються — дексон, окцелон, поліпропілен та інші похідні гліколової кислоти та оксицелюлози, а деякі ні — капрон, лавсан, дакрон, тефлон тощо), шви з нержавіючої сталі, танталу, срібла (дріт, скобки тощо) та нитки біоло-гічного походження (кетгут, який ви-готовляють з підслизового шару ки-шок овець, корів, кіз). Зараз шовк майже не застосовують, бо він дуже подразнює тканини (реактогенний). Але в рідкісних випадках перед вико-ристанням його стерилізують за методом Кохера, або користуються про-стерилізованим у заводських умовах (зберігається в запаяних скляних ам-пулах). За методом Кохера шовкові нитки після миття та висушування занурюють на 12—24 год в ефір для знежирення, а потім на такий самий період — у 76 % спирт етиловий. Після цього стерилізують кип'ятінням протягом 10 хв у 0,5 % розчині суле-ми. Простерилізований шовк пере-кладають у банку з 96 % спиртом етиловим, у якій і зберігають. Сте-рильність перевіряють мікробіологіч-ним способом (засівають шматочки нитки на стерильне біологічне сере-довище). Перед використанням шовк кип'ятять протягом 2 хв у 0,5 % роз-чині сулеми.
Шовк, бавовняні та синтетичні нитки, які не розсмоктуються, мож-на стерилізувати в автоклаві (тиск 0,11 мПа, або 1 атм, протягом 20—30 хв).
Синтетичні нитки стерилізують го-ловним чином кип'ятінням у воді про-тягом 20—30 хв. Металеві шовні мате-ріали стерилізують також кип'ятінням у 2 % розчині натрію гідрокарбонату.
Найскладнішою є стерилізація кет-гуту, який за своїм походженням є носієм різноманітної патогенної мік-рофлори, у тому числі анаеробної (споротворчі клостридії газової ганг-рени та правцю). Кетгут залежно від товщини нитки, а також від імпрег-нації його хромом (хромований кет-гут) розсмоктується протягом 1— 4 тиж. Існують два головних способи хімічної стерилізації кетгуту — воло-гий (Клаудіуса та в модифікації Губа-рєва) та сухий (Сітковського).
Спосіб Клаудіуса: кетгут (кільця ни-ток) поміщають на добу в ефір для зне-жирювання, а потім у банку з водним розчином Люголя (1г кристалів йоду, 2 г калію йодиду, 97 мл води) на 9 діб. Після цього перевіряють його на стерильність (сіють на мікробіологічне середовище). Якщо він стерильний, розчин Люголя зливають у банки. У банку з кетгутом наливають 96 % спирт етиловий. Якщо ж через 9 діб перебу-вання в розчині Люголя кетгут виявив-
ся нестерильним, його знову заливають цим самим розчином на 9 діб.
Губарєв замість водного розчину Люголя використав спиртовий. При цьому термін стерилізації скорочуєть-ся до 7—14 діб.
Сухий метод Сітковського полягає в підвішування кілець кетгута в банки з притертою пробкою, на дні якої ле-жать кристали йоду (40 г на банку місткістю 5 л). Періодично банку стру-шують для кращого охоплення кетгуту парою йоду. Через 3—4 доби кетгут перевіряють на стерильність. За сте-рилізації цим методом кетгут бажано опустити на 1—2 хв у 2 % розчин ка-лію йодиду. Розмочений кетгут потім краще стерилізується парою йоду.
Перед стерилізацією будь-яким методом кетгут треба помістити в тер-мостат для проростання (на добу за температури 20—35 °С) спорових форм мікробів у вегетативні (за ме-тодом Боккала).
Через велику реактогенність і сен-сибілізуючі (алергізуючі) властивості кетгуту, складність його стерилізації, а також наявність синтетичних ниток, що розсмоктуються і позбавлені за-значених недоліків, кетгут зараз за-стосовують все рідше. Та й то голов-ним чином простерилізований в за-водських умовах, що зберігається в запаяних ампулах. Через зростання в останні два десятиріччя частоти після-операційних інфекційних ускладнень, пов'язаних також з порушенням у хірур-гічних установах асептичного режиму (для поліпшення останнього), а також з метою безпечної експлуатації автокла-вів у лікарнях організовано центральні стерилізаційні, які забезпечують всі відділення стерильними матеріалами, інструментами тощо. Система центра-лізованого забезпечення всіх підрозді-лів лікарні стерильними матеріалами з її можливостями застосування нових технологій та апаратів не тільки підви-щує якість стерилізації медичних мате-ріалів та виробів, але й завдяки поліпшен-ню їх упаковки збільшує термін придат-ності, підвищує ефективність праці ме-дичних сестер операційних та відділень.
ІНШІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АСЕПТИЧНОГО РЕЖИМУ
Поряд із викладеними способами профілактики та боротьби з інфекційни-ми ускладненнями, що виникають після хірургічних втручань та процедур, вели-чезне значення мають професіоналізм, сумлінність та дисциплінованість персо-налу хірургічного відділення, насамперед операційних та перев'язочних. Особли-во велика роль у цьому належить завіду-ючому хірургічним відділенням або опе-раційного блока і старшій операційній сестрі. Від ставлення останньої до асеп-тики та вимогливості її до персоналу ве-ликою мірою залежать асептичний режим в операційній, перев'язочній та показ-ники післяопераційних септичних усклад-нень.
Чітка організація праці в опе-раційній, добра підготовка всіх учас-ників до операції, послідовність ви-конання втручань (починати з макси-мально чистих), тісна взаємодія ане-стезіологічної і хірургічної бригад в досягненні та дотриманні асептично-го режиму, гігієна тіла та одягу членів бригад (всі члени операційної та анестезіологічної бригад повинні бути одягнені в спеціальні костюми), обме-ження пересування в операційній пер-соналу та спостерігачів, правильна по-дача операційними сестрами інстру-ментів та шовного матеріалу, профілак-тика попадання кишкового вмісту, сечі, жовчі в рану та порожнини спри-яють зниженню ризику післяоперацій-них ускладнень інфекційного характе-РУ.
Заходи, спрямовані безпосередньо на недопущення проникнення патоген-ної мікрофлори в рану та знищення її в останній, матимуть максимальний ефект, якщо вони поєднуються з бе-режливим (біологічним, а не механі-стичним) ставленням до тканин (роз-тин їх гострим скальпелем; уникнення тупих тракцій, стискання та розміжчен-ня тканин; надійний гемостаз і при-цільне накладання зажимів на кровото-чиві судини; промокання рани, а не ви-тирання її; накладання на рану розум-ного мінімуму швів з проведенням їх на відстані від краю на 0,3—0,5