КАРІЄС

КАРІЄС – патологічний процес, який характеризується локалізованою де мінералізацією твердих тканин з утвореннями дефекту. В своїй практичній діяльності користувався класифікацією карієсу Київської школи. Топографічна: початковий, поверхневий, середній, глибокий. Клінічна: процвітаючий, гострий, хронічний. Діагноз карієсу ставив на основі даних анамнезу, огляду, з допомогою стоматологічного дзеркала, зондування, даних температурної і перкуторної реакції. В деяких випадках додатково можна використовувати електроодонтодіагностику і рентгенографію.

Лікування карієсу без пломбування проводиться тільки в стадії крейдоподібної плями, так як спостерігається порушення міжкристалічних зв’язків. Також береться до уваги той факт, що для емалі екзогенний шлях постування ряду речовини неорганічної природи являється основним, а ендогенний шлях таких же речовин із пульпи має другорядне значення. Береться до уваги і можливість ре мінералізації емалі і дентину. Застосовується фтор лак, призначається електрофорез 2,5% р-ну гліцерофосфату кальцію 10 сеансів, потім 1% р-н фтористого натрію 10 сеансів.

Лікування карієсу пломбуванням являється основним методом при лікуванні поверхневого, середнього і глибокого карієсу.

При поверхневому, середньому і хронічному глибокому карієсі накладається пломба за один сеанс. При глибокому карієсі на дно каріозної порожнини застосовується лікувальна стимулююча паста: цинкевгенолова, кальмецинова, що мають протизапальну дію, нейтралізують ацидоз пораженої пульпи, стимулюють пластичну функцію, посилюють геренерацію одонтобластів, стимулюють утворення вторинного дентину і прискорюють мінералізацію.

При лікуванні гострого глибокого карієсу і наявності клінічних ознак при початковому гострому запаленні в пульпі застосовуються біологічні пасти: на основі антибіотиків метацилову пасту, біологічну пасту з мікроелементами; паста залишається під тимчасовою пломбою на 10 днів. При відсутності болей в зубі, видаляється біологічна паста, покривається порожнина зуба тонким шаром водного дентину, накладається прокладка з фосфат-цементу і постійна пломба. Добре зарекомендували себе такі пасти, як “Кальцисил” або аналог “Dycal”.

Оперативна обробка каріозної порожнини складається з етапів: розкриття, розширення, некротомія, формування порожнини, обробка країв.

Патогенетична терапія початкових форм карієсу суто консервативна – ремінералізуюча терапія. Показанням до неї є діаметр плями 3 мм, плями при множинному карієсі, гіпоплазії емалі. Використовую методику Боровського-Леуса, уточнену Т.Виноградовою:

очистити зуби від нальоту;

1-етап – аплікація кальцієвмісних розчинів: 2,5 розчин гліцерофосфату кальцію, або 10% розчину хлористого кальцію, або 10% розчину глюконату кальцію на 15-20 хвилин на салфетці чи тампоні;

ІІ етап – накласти на 2 хвилини 2-4% розчин фториду натрію на поверхню плями.

Кількість процедур – 20-25.

Зараз існують суперметоди діагностики карієсу в стадії плями – це застосування карієс детекторів, зокрема фірма (Uосо) випускає карієс-маркер, .

Якщо це не гострий карієс і немає фонових захворювань – успіх забезпечений, навіть якщо плями не зникли, а хоча б ущільнились.

Місцеве введення препаратів поєдную з рекомендаціями індивідуальної гігієни порожнини рота, раціональним харчуванням, прийнятим всередину одного із середників: гліцерофосфату кальцію, лактату кальцію, глюконату кальцію (0,5 х 3р. в день, протягом місяця), вітамінів групи Д, А, С, полівітамінів.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА

Захворювання слизової оболонки порожнини рота складають 3-7% стоматологічних хворих. У 95% випадків – це прояви органних захворювань. У більшості країн світу стоматологи не лікують слизової оболонки порожнини рота.

У Києві вийшла окремою книгою класифікація Данилевського-Несина-Рахнія захворювань слизової оболонки порожнини рота:

самостійні

симптоматичні

синдроми

До І групи відносять травматичні ураження (механічна, фізична, хімічна травма), лейкоплакії.

ІІ група: інфекційні (вірусні, бактеріальні) мітотичні, захворювання губ: ексфоліативний, актинічний, гландулячрний хейліти, хронічна тріщина губи, лімфадема.

Екзематозний та атопічний хейліт розглядають як симптоматичні.

Захворювання язика: десквамативний глосит, складатчатий, волосатий, ромбоподібний язик.

Новоутвори: передпухлини, раки та ін.

До ІІ групи відносять: алергічні прояви, ХРАС, багато формна ексудативна ерітема.

Група уражень при дерматозах з аутоімунним компонентом, а саме: пухирчатка, пемфігоід, червоний плескатий лишай, системний червоний вовчак.

Ураження слизової із захворюванням органів і систем: симптом Верльгофа, Едісона-Бірмера, Кушинга, глосаденія, сенестопатії (психіатричний діагноз).

До ІІІ групи: СНІД, синдром Ацеведо-Пуенте, синдром Мількенсона-Розенталя.

УСКЛАДНЕННЯ

Ускладнення при лікуванні карієсу зубів:

помилка в діагнозі, коли після накладання постійної пломби виникають болі без дії зовнішніх подразників;

вскриття порожнини зуба;

нависаючий край пломби;

відсутність контактного пункту і утворення щілиноподібного проміжку між зубами;

некроз пульпи зуба;

випадіння пломби в ранні строки після її накладання;

підвищення прикусу;

зміна кольору зуба пломби і невідповідність пломби по кольору емалі.

Ускладнення при лікуванні пульпіту:

посилення болей після накладання лікувальної пасти, тимчасової або постійної пломби;

кровотеча;

алергічна реакція;

залишковий пульпіт.

Ускладнення при лікуванні періодонтиту:

відлом ендодонтичного інструментарію в кореневому каналі;

перфорація стінки каналу кореня зуба;

недопломбування кореневих каналів;

виведення пломбу вального матеріалу за верхівку зуба.

Після ін’єкційні ускладнення:

загальні ускладнення, що виникають під час або відразу ж після ін’єкції анестезуючого розчину;

загальні ускладнення, що виявляються через деякий час після ін’єкції;

місцеві ускладнення, які проявляються під час або відразу ж після ін’єкції;

місцеві ускладнення, які розвиваються через деякий час після анестезії.

В зв’язку з випадками анафілактичного шоку від лі кокаїну видано наказ зобов’язати в обов’язковому порядку всіх лікарів, які працюють з лікарськими середниками для місцевого знеболення проведення проб перед їх застосуванням для визначення чутливості до цих препаратів.

Пломбувальні матеріали

У залежності від їхнього призначення можна виділити наступні групи засобів:
сполуки для тимчасових пломб або коронок,герметичних пов'язок,базового шару
Останній може бути представлений лікувальної і/або ізолюючою прокладкою, а також
полімерами: це лаки або бонд системи. Вибір їх залежить від властивостей самих
матеріалів, морфофункціональних характеристик зуба і показань до конкретного методу лікування в залежності від даного захворювання і ряду інших параметрів. Наприклад, від віку хворого, функціональної навантаженні зуба і т.д.
Тимчасові пломбувальні матеріали.
1) Штучний дентин
2) Дентин-паста
3) Цинкевгенольний цемент
4) Віноксол (цинк-сульфатний цемент)
5) Полікарбоксилатні цементи