Реферат:

“Сучасні методи лікування при переломах щелеп”

За даними літератури та нашими спостереженнями, переломи кісток щелепно-лицевої ділянки бувають у 60-90 відсотках від загальної кількості ушкоджень кісток лицевого скелета. При цьому найбільша кількість переломів нижньої щелепи припадає на найпрацездатнішу вікову групу населення, тобто від 17 до 40 років (76%), а в дитячому віці - до 15%.
Близько 80% переломів нижньої щелепи проходять у межах зубного ряду і є відкритими, тобто інфікованими. Майже однаково часто спостерігають як однобічні, так і двобічні переломи нижньої щелепи.

Нижня щелепа має дугоподібну форму. Перелом нижньої щелепи може виникнути внаслідок прогину, перегину і стискування, щелепа ламається в її "слабких" місцях.
Зсув уламків нижньої щелепи відбувається під дією прикладеної сили, власної ваги уламків і під впливом тяги м'язів, прикріплених до відламаних фрагментів. Дія тяги м'язів виявляється за повних переломів нижньої щелепи. За підокісних переломів зсуву уламків немає. Тяга м'язів має вирішальне значення в зсуві уламків. Рух щелепи здійснюється за рахунок впливу двох груп м'язів: піднімальних і тих, що опускають нижню щелепу. Зсув уламків тим значніший, що більше прикріплено м'язів до фрагментів щелепи. До них належать м'язи, що піднімають нижню щелепу (власне жувальний м'яз, скроневий м'яз, медіальний та латеральний крилоподібні м'язи) та опускають її (щелепно-під'язичний, двочеревцевий, підборідково-під'язичний та підборідково-язичний м'язи). З огляду на тягу раніше зазначених м'язів можна визначити характер зсуву уламків нижньої щелепи. Величина зсуву уламків залежить від локалізації, характеру і напрямку щілини перелому.
Характер скарг хворого дає підстави припустити наявність ушкодження нижньої щелепи і локалізацію перелому. Скарги звичайно різноманітні і залежать від місця перелому і його характеру. Потерпілих практично завжди турбує біль у певній ділянці нижньої щелепи, що різко підсилюється при її русі, а особливо - в разі навантаження на щелепу (жування, відкушування). Часто хворі скаржаться на кровотечу з порожнини рота і порушення прикусу (змикання зубів-антагоністів). Може бути порушена чутливість шкіри нижньої губи і підборіддя. Загальні і місцеві скарги хворих змінюються залежно від характеру травми, наявності ускладнень.
Оглядаючи обличчя хворого, звертають увагу на наявність асиметрії обличчя з ушкодженого боку (за рахунок набряку, гематоми, інфільтрату й ін.), а також на цілісність зовнішніх шкірних покривів (забиті місця, садна, рани) і їхній колір (гіперемія, крововиливи в товщу шкіри - синці). Слід уточнити в постраждалого час появи припухлості або зміни кольору шкіри.
Обстеження нижньої щелепи потрібно починати з неушкодженого і закінчувати ушкодженим боком, пересуваючи кінчики пальців по задньому краю гілки і нижньому краю тіла щелепи або навпаки (рис. 1). Виявляємо нерівності рельєфу (кісткові виступи або дефекти кістки) країв і місця їхньої найбільшої болючості. Уводячи кінчики пальців у зовнішній слуховий прохід, лікар визначає амплітуду руху голівки суглобового відростка в суглобній западині. Голівку суглобового відростка можна пропальпувати і перед козельцем вуха як у стані спокою, так і в русі, виявляючи зсув голівки, відсутність її рухливості під час відкривання рота. Порушення безперервності (цілісності) кісткової тканини нижньої щелепи можна визначити під час пальпації, використовуючи симптом непрямого навантаження (симптом відбитого болю) - тиск пальцями на підборіддя спричиняє біль у місці перелому нижньої щелепи. Симптом шпателя - дерев'яний шпатель укладають між зубами, стуляють зуби, невеликий удар пальцями по виступаючій частині шпателя зумовлює біль у місці перелому щелепи (верхньої або нижньої). За підозри на перелом підборідкового відділу щелепи варто одночасно натискати на кути щелепи, мов намагаючись зблизити їх. Може визначатися порушення больової і тактильної чутливості шкіри нижньої губи і підборіддя (за ушкодження нижньощелепного нерва).
Оглядаючи хворого, потрібно визначити наявність змін прикусу (залежить від ступеня зсуву уламків), зсув середньої лінії вбік перелому (за розбіжністю середньої лінії між центральними різцями на верхній і нижній щелепах, а за їх відсутності - за розбіжністю положення вуздечки верхньої і нижньої губи). Є обмеження амплітуди рухів нижньої щелепи. Під час відкривання рота підборіддя може зміщатися вбік перелому. Спостерігається неправильне змикання зубів верхньої і нижньої щелеп (порушення прикусу). У разі серединного перелому порушень прикусу може не бути, але буває зсув уламків, тобто виникає так званий горбковий контакт - нахил жувальних зубів вбік язика. За однобічного перелому нижньої щелепи в ділянці тіла або кута зуби стуляються на малому фрагменті, за однобічного перелому суглобового відростка (зі зсувом уламків) контактують корінні зуби тільки на боці ушкодження, а на здоровому контакту немає. Спостерігається двомоментне змикання зубів - передусім стуляються зуби-антагоністи на ушкодженому боці, а якщо триває підйом щелепи - і на неушкодженому.
За двобічного перелому в ділянці тіла або кутів нижньої щелепи, а також суглобових відростків, спостерігається відкритий прикус - відсутність контакту між фронтальними зубами. Стуляються зуби-антагоністи тільки в ділянці молярів з обох боків. Зміна прикусу залежить від локалізації місця перелому, його характеру. Оглядаючи порожнину рота, виявляються розриви слизової оболонки альвеолярного відростка (кровоточивість, покриття нальотом фібрину та ін.), крововиливи в ділянку перехідної складки, іноді з оголенням кістки. Пальпаторно визначають гострі кісткові краї під слизовою оболонкою і наявність патологічної рухливості щелепи.
У разі зсуву уламків щелепи іноді можна побачити оголену шийку або корінь зуба, що міститься в щілині перелому. Симптом рухливості уламків нижньої щелепи визначають як по вертикалі (вгору-вниз), так і по горизонталі (уперед-назад) і "на злам". При травматичному видаленні зуба з щілини перелому лунка