Синтетичний препарат "КЕРГАП", розроблений на базі Інституту проблем матеріалознавства ім.Францишека АН України (Київ), містить в 10-1000 разів меншу кількість важких металів і токсичних речовин, порівняно з подібними препаратами тваринного походження, і дозволяє в широких межах регулювати хімічні та біологічні властивості препарату, наприклад, адсорбувати на поверхні матеріалу антибіотики, цитостатики або інші лікарські препарати, пролонгуючи їхню дію. Одним із можливих середників є іони срібла. Дослідженнями in vitro було також підтверджено широкий спектр антимікробної дії срібла не тільки щодо аеробів, а й анаеробів [16-18].

У хворих з переломами нижньої щелепи, яких лікували традиційними методами, відсоток гнійно-запальних ускладнень (нагноєння кісткової рани, посттравматичний остеомієліт) відносно високий — він становить 27,6% (1-а група спостереження). У ході дослідження нами встановлено, що одними з основних причин розвитку цих ускладнень є пізня госпіталізація хворих і наявність у хворих вогнищ хронічної інфекції, тобто хронічного тонзиліту і риніту, захворювань пародонту (пародонтит, гінгівіт), каріозних зубів, рясних зубних відкладень. При традиційному методі лікування (за результатами 1-ї групи обстеження) спостерігались порушення репаративної регенерації нижньощелепної кістки (уповільнення консолідації уламків щелепи, утворення хибного суглобу, переломи, що не зрослися, тощо).

Провівши мікробіологічне дослідження посттравматичного дефекту нижньої щелепи у хворих ми виявили, що в патологічних вогнищах (щілина перелому) зустрічались (у 80%) монокультури аеробних мікроорганізмів — золотавого стафілококу, епідермального стафілококу та стрептококу.

Таким чином встановлено, що найчастіше у патологічних вогнищах знаходили золотавий стафілокок (Staphylococcus aureus) — у 53,9% випадків та більше. Епідермальний стафілокок (Staphylococcus epidermidis) зустрічався у 18,2% і більше, а стрептокок (Streptococcus pyogenes) — у 10,3% випадків і більше. Анаеробних мікробних збудників у посттравматичних дефектах щелеп ми не виявили.

Антибіотикочутливість золотавого стафілококу, епідермального стафілококу та стрептококу була такою: у понад 80% випадків — до цефазоліну, цефотаксиму, лінкоміцину і кліндаміцину; у 60-80% — до канаміцину, тоброміцину; у 40–60% — до еритроміцину, офлоксацину, норфлоксацину, і менш ніж у 40% — до гентаміцину, ампіциліну, пеніциліну, піперациліну, карбеніциліну, поліміксину, олеандоміцину.

Отже, на підставі проведеного дослідження встановлено: найбільш популярна та найчастіше призначувана традиційна профілактична антибіотикотерапія є недостатньо ефективною, тому що чутливість виявлених аеробних мікроорганізмів (Staphylococcus, Streptococcus) до гентаміцину, ампіциліну, пеніциліну, тетрацикліну має місце менш ніж у 40% випадків. Водночас відмічено, що лікування цими антибіотиками може призвести до розвитку алергічної реакції у хворих, що нами спостерігалося в 20,7% (у 1-й групі спостереження) та 22,7% (у 2-й групі спостереження). Алергічні реакції виникали у хворих, котрі раніше не мали алергійного обтяження.

Внаслідок проведеної нами контактної термометрії відзначене достовірне підвищення місцевої температури шкіри і слизової оболонки порожнини рота в ділянці місця перелому нижньої щелепи в перші кілька діб перебування хворого в стаціонарі. Це пов'язано з розвитком посттравматичного набряку, а також із крововиливами в навколишні м'які тканини. За сприятливого плину репаративної регенерації в патологічному вогнищі місцева температура у динаміці лікування неодмінно поступово знижувалася і на 14-у добу наближалася до норми, тобто не відрізнялася від тієї, яку мала група здорових людей. Якщо на 7-у та 14-у добу лікування є вірогідне підвищення місцевої температури порівняно з попереднім днем обстеження і вона зростає, то це вказує на розвиток у цих хворих гнійно-запальних ускладнень у ділянці місця перелому. Термометричний метод обстеження хворих з переломами нижньої щелепи випереджає перші клінічні симптоми прояву посттравматичного остеомієліту приблизно на 7 днів.

На підставі отриманих даних можна зробити висновок, що контактна термометрія може бути використана для ранньої діагностики та прогнозування розвитку запальних ускладнень у ділянці посттравматичного дефекту нижньої щелепи, а також для контролю ефективності проведеного лікування хворих з переломами нижньої щелепи.

Лунка видаленого зуба у хворих 1-ї групи гоїлася вторинним натягом; після проведеної первинної хірургічної обробки рани шви на 6-7 добу не фіксували краї рани й останні зяяли. Навіть якщо для хірургічної обробки лунки використовували шви з матеріалу, що не розсмоктується (шовк), все одно на 8-9 добу (після зняття швів) краї лунки також розверталися назовні. Практично у всіх обстежуваних хворих цієї групи, незалежно від того, проводилася первинна хірургічна обробка рани чи ні, загоєння лунки проходило вторинним натягом. У обстежуваних 1-ї групи в місці видаленого з лінії зламу зуба спостерігалась атрофія краю альвеолярного відростка. В ментальному відділі (у 82%) вона мала 3 мм, а в ділянці великих кореневих зубів (у 78%) — 2-3 мм.

Постекстракційна рана у хворих 2-ї, 3-ї та 4-ї груп гоїлась первинним натягом. Після проведеної первинної хірургічної обробки рани шви на 6-у добу фіксували краї рани у всіх випадках. Рентгенологічно в цей період спостерігалися тіні гранул, що були чітко відмежовані від кісткових країв післяопераційної рани. У найближчому і віддаленому періоді в ділянці, де імплантувалася остеотропна біокераміка ("Кергап" у чистому вигляді) патологічних змін ми не спостерігали. Слизова оболонка порожнини рота була блідо-рожевого кольору, безболісна. Рентгенологічно відзначене відновлення навколо гранул "Кергапа" малюнка, характерного для кісткової тканини щелеп. При цьому контрольована висота альвеолярної дуги практично не зменшувалась як у ментальному відділі, так і в ділянці великих кореневих зубів. Ця обставина вигідно відрізняла групу хворих з біоактивною остеотропною керамікою від контрольної, де післяопераційні дефекти заповнювалися кров'яним згустком.

Дані ехоостеометрії