Величини електрогальванічного потенціалу слизової оболонки і кістки в ділянці лунки видаленого зуба на 3-ю, 7-у, 14-у добу лікування і при виписці у хворих різних груп показують, що вони перебувають у межах коливань цих величин у здорових людей. Тобто всі ці цифри у хворих – у межах норми. Навіть при заповненні постекстракційної порожнини "Кергапом" з іонами срібла дані електрогальванічних потенціалів слизової оболонки і кістки не відрізнялися від норми.

У хворих третьої та четвертої груп спостереження медикаментозне лікування проводилось без призначення антибактеріальних препаратів. Постекстракційний дефект заповнювали остеотропною біоактивною керамікою – "Кергап" з лінкоміцином (третя група) або іонами срібла (четверта група). У всіх випадках спостереження (в 2-й, 3-й та 4-й групах) посттравматичні дефекти щелеп загоювалися без ускладнень. Атрофії краю альвеолярного відростка нижньої щелепи ми не виявляли.Повне рентгенологічне загоєння кісткового дефекту нижньої щелепи в ментальному відділі відбувалося протягом чотирьох місяців, а в ділянці великих кореневих зубів – шести місяців. Таким чином, використання вітчизняної остеотропної біокераміки ("Кергап") з лінкоміцином або іонами срібла для заповнення посттравматичного дефекту у хворих з переломами нижньої щелепи дозволяє відмовитися від застосування загального антибактеріального лікування та створити сприятливі умови, необхідні для перебігу репаративної регенерації.У посттравматичних кісткових дефектах нижньої щелепи найчастіше (понад 80% випадків) виявлялись монокультури аеробних мікроорганізмів (золотавого чи епідермального стафілококу і стрептококу), рідше (20%) дані мікроорганізми зустрічались в асоціаціях.Мікрофлора в посттравматичних вогнищах малочутлива до традиційно призначуваної антибіотикотерапії, тому що чутливість виявлених мікроорганізмів у монокультурі та в асоціаціях до гентаміцину, ампіциліну, пеніциліну, тетрацикліну існує менш ніж у 40% випадків. Нині найефективнішими антибіотиками при лікуванні хворих із переломами нижньої щелепи є препарати груп цефалоспорину та лінкоміцину.Запропоновано спосіб профілактики розвитку гнійно-запальних ускладнень та атрофії краю альвеолярного відростка шляхом використання для заповнення посттравматичних дефектів щелеп вітчизняної остеотропної біоактивної кераміки ("Кергап"). ЇЇ як у чистому вигляді, так і з лінкоміцином чи іонами срібла, можна використовувати для заповнення посттравматичних дефектів у хворих з переломами нижньої щелепи в різні терміни звертання їх за кваліфікованою медичною допомогою. При використанні "Кергапа" у суміші з лінкоміцином чи іонами срібла загальну профілактичну антибактеріальну терапію можно не проводити.Oб'єктивним тестом ефективності проведеного лікування і прогнозу перебігу пошкодження нижньої щелепи є контактна термометрія м'яких тканин патологічного вогнища. Дані ультразвукової ехоостеометрії є показником швидкості відновлення кісткової тканини в посттравматичному дефекті, а також індикатором насиченості кісткової тканини мінеральними солями. Дані ультразвукової денситометрії можуть слугувати лише для оцінки стану кісткової тканини загалом та її схильності до множинних переломів.

Водночас актуальними на сьогоднішній день залишаються можливості ранньої діагностики та профілактики посттравматичних ускладнень, оцінки ступеня консолідації уламків щелеп за допомогою нових додаткових методів обстеження.

Дитяча кістка менш міцна, тонша, еластичніша, окістя добре розвинуте і рясно забезпечується кров'ю. Еластичність кісток у дітей пояснює переломи на зразок "зеленої гілки". Зсув кістки в таких випадках буває незначним. Переломи шийки і голівки нижньої щелепи зі зсувом або вивихом голівки викликають травматичний остеоліз. Рентгенологічно виявляють повне розсмоктування кісткової речовини уламка через 3-6 місяців після травми. У пізній термін розвивається деформація голівки у вигляді сідлоподібного сплощення. Рухи нижньої щелепи зберігаються в повному обсязі.
Якщо травма відбулася у віці дитини до 5 років, то через 5-7 років відзначають відставання в рості ушкодженої половини нижньої щелепи. Переломи нижньої щелепи в дітей лікують загальноприйнятими в травматології способами.
Найпоширенішим методом є консервативний. Хірургічне лікування проводять за чіткими показаннями, якими слугують: неможливість співставлення уламків щелепи в прикус, переломи голівки нижньої щелепи, багатоуламкові переломи. Терміни консолідації в дітей коротші.
У віддаленому періоді в дітей, що перенесли травму, спостерігають недорозвинення нижньої щелепи, аномалії прикусу, обмеження рухів щелепою та ін.
Таким чином, усі види хірургічного й ортопедичного лікування становлять єдину цілісну систему, обов'язкові до використання, вони постійно удосконалюються.

Література

1.Медична газета України “Ваше Здоров’я”, “ПОСТТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ”,ОлексійТимофєєв.

2.Научно-практический журнал "Медичний Всесвіт", “ ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ”, ТИМОФЕЄВ Олексій Олександрович , КАМІНСЬКИЙ Валерій Валерійович.