ін’єкцій готують масооб’ємним методом. В мірний прокалібрований 10л балон загружають 90г NaCl , 2г KCl, 4мл 50% розчину CaCl2, 2г NaHCO3, додають води для ін’єкцій приблизно 2/3 потрібної кількості, перемішують, уникаючи при цьому сильного збовтування, до повного розчинення кристалів протягом 2 – 3хв. Потім в балон доливають води для ін’єкцій до потрібного об’єму – 10л.
У зв’язку з тим, що натрію гідрокарбонат в процесі приготування розчину піддається гідролізу з утворенням натрію карбонату і вуглекислого газу, що в свою чергу приводить до збільшення рН розчину, потрібно дотримуватись умов, які не допускають втрати вуглекислоти: розчинення препарату проводити при температурі не вище 200С, в закритому балоні, не сильно збовтуючи розчин.
Розчин контролюють на вміст NaCl, KCl, CaCl2, NaHCO3 i по рН. Потім проводять фільтрування, фасування, закупорку, маркування, стерилізацію розчину, контроль готової продукції, оформлення.
Висновки
Ін’єкційні лікарські засоби — це стерильні розчини, емульсії, суспензії і сухі тверді речовини (порошки, пористі маси, таблетки), які готують шляхом розчинення, емульгування або суспендування діючих і допоміжних речовин у воді для ін’єкцій, або у запропонованій стерильній неводній рідині, або в суміші цих розчинників.
Основні вимоги до ін’єкційних лікарських форм є такими:
стерильність (повна відсутність життєздатних мікроорганізмів);
ін’єкційні лікарські форми повинні бути апірогенними;
ін’єкційні розчини повинні бути прозорі в порівнянні з дистильованою водою або іншими розчинниками;
ін’єкційні розчини повинні бути стабільними в процесі використання, виготовлення і зберігання у відповідності з вказівками у спеціальних статтях ДФ.
Підвищена увага до контролю якості парентеральних лікарських засобів, зокрема — ін’єкційних розчинів, пов’язана з їх особливою формою введення в організм людини чи тварини. Саме тому до аналізу даних лікарських форм ставляться особливо строгі і точні вимоги, адже найменше відхилення у кількісному чи якісному складі ліків, порушення норм стерильності, асептичності тощо може призвести до небажаних та безповоротних наслідків.
Література
Государственная Фармакопея СССР. X издание. — М.: Медицина, 1968. — 1079 с.
Державна Фармакопея України. 1-е вид. — Харків: РІРЕГ, 2001. — 556 с.
Перцев І.М., Пімінов О.Х., Слободянюк М.М. та ін. Фармацевтичні та медико-білогічні аспекти ліків. Навчальний посібник/За ред. І.М.Перцева. Видання друге, перероблене та доповнене. — Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. — 728 с.
Фармакологія: Підручник / І.С.Чекман, Н.О.Горчакова, В.А.Туманов та ін.; За ред. І.С.Чекмана. — К.: Вища шк., 2001. — 598 с.: іл.
Фармацевтичний аналіз: Навч. посіб. для студ. вищ. фармац. навч. закл. III–IV рівнів акредитації / П.О.Безуглий, В.О.Грудько, С.Г.Леонова та ін.; За ред. П.О.Безуглого. — Х.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2001. — 240 с.