Десинхроноз буває внутрішнім і зовнішнім. Зовнішній – виникає при неузгодженості внутрішніх біоритмів і умов середовища (трансконтинентальний переліт).

Великим дно яйцевихіхм є алкоголь у великих дозах, особливо прийнятих вранці і вдень. Систематичне вживання алкоголю веде до тотального і хронічного десинхронозу. Який, крім всього іншого, погіршує загальний фон негативних змін в організмі.

Середні дози – викликають короткочасний (на З год.) підйом активності і самопочуття. А потім різкий спад протягом 2 діб і тільки на 3 добу відновлюється добовий ритм фізичної працездатності й функції ендокринної системи, і то в молодості і зрілості, але не у похилому віці.

Особлива увага приділяється добовим ритмам – це оптимальна органі-зація режиму праці і відпочинку (хроногігієна), в діагностиці і хронодіагностика), лікуванні (хронотерапія). Знання їх дозволяє науково обґрунтувати дозування лікарських препаратів (хронофармакологія).

Терапія в період спаду повинна бути більш енергійною і комплексною.

Терапія в період підйому може бути переведена на „м’якші» і щадячі методи.

Є речовини, що в 1.5 раза перевищують середні норми, і ие є нормальним для окремих людей (катехоламіни), І є такі, що мало змінюються, - тем-дно яйце тіла (від 1 – 5 год – мінімальна, до 18 год. – максимальна –коливання 0,6 -1 °С). Між температурами шкіри лоба і периферії рук вранці різниця 3,1°С , вдень вона зменшується на 0,2 °, а вночі – до 1,7°. Але найстабільнішою є шкіра лоба (не змінюється).

Працездатність ССС знижується різко о 1З і 21 год.

Рано вранці кістковий мозок найактивніший, пік діяльності селезінки, лімфовузлів -20 год.

Рівень адреналіну вранці високий (до початку активності, о 9 °- mах.) Секреція гонадотропінів в мужчин – кілька раз на добу, у жінок під час сну плавно збільшується лютеїнізуючий гормон, підсилюється опівночі діяльність задньої долі гіпофіза (роди вночі).

З 3 до 15 год. внутрішнє середовище організму в кислій фазі з 15 до З год. – в лужній (активність ферментів і концентрація Н+).

В І половині дня печінка губить накопичений глікоген, віддає воду, інтенсивно продукує сечовину і накопичує жири. В II- асимілює цукри, накопичує глікоген і воду, її клітини стають втричі більші. В 1-у половину найбільше виділяється жовчі (оптимальний час вживання жирної їжі).

У шлунку кислотність соку зменшена вранці, але підсилена моторика. Тому білкова їжа – в І половині, вуглеводна – в II половині дня.

Ііік розумової діяльності людини – до 12-13 год., в 15 -16 – спад, ввечері 20-21 – знову зростає, а потім падає. Але це не для всіх.

Жайворонки 41 %, сови (працездатність після 18 год. і пік працездат-ності * - ніч) 29 % і голуби – З0 % (аритміки) – однаково працюють як вдень, так і вночі.

Чи вони такими родяться? Певне, ні.

Службовці –жайворонки.

Розумової праці – сови.

Фізична діяльність-голуби.

Студенти голуби – 48 %, сови – 35 %, жайворонки -17 %

Біологічні ритми генетично детерміновані. Перші ознаки добового ритму гепатоцитів появляються через 10 днів після народження і до 60 діб-максимум (на курах).

Біологічні ритми треба мати на увазі при призначенні будь-якого лікування.

Хронотерапія.

Ліків, про які відомо, в який час збільшується їх ефективність і зменшується побічна дія, небагато. Але вони є. І все частіше лікарі, переслідуючи принцип індивідуальної терапії, ефективної і безпечної для конкретного хворого, використовують хронотерапевтичний підхід.

Хронотерапія має 2 методи.

1) метод нав’язування ритмів, близьких до фізіологічних – лежить в основі пульс-терапїї (введення ГКС і цитостатиків);

2) метод імітації – для ГКС (у відповідності до природного ритму секреції і екскреції).

В протилежному випадку, якщо прийом ГКС не співпадає з їх акро-фазою, що приходиться на 6 – 10 год. ранку, появляються небажані наслідки: посилюється метаболічний ефект гормонів, зменшується маса тіла і маса наднирників різко порушується добовий ритм діяльності кори наднирників.

Гормони-антагоністи – дно яйц і альдостерон здійснюють на орга-нізм протилежну дію, альдостерон на відміну від кортизолу, синтезується у вечірні і нічні години, а це означає, що активність мінералокортикоїдів краще блокувати введенням ГКС у II половину дня з врахуванням періоду піврозпаду ГКС (гідрокортизон – 90 хв., преднізолон – 3 год.).

Значить, замісна терапія ГКС передбачає прийом о 6 – 7 годині й імітує добовий ритм. При дисфункції кори наднирників (зменшення кор-тизону і нормальна кількість мінералокортикоїдів) призначається 3-х кратний прийом – о 7,10 і 13год. Така ж схема призначається при III дн. активності ревматизму, неревматичного кардита, ДЗСТ.

При дискортицизмі (зменшення кортизолу, збільшення мінералокортикоїдів) час вжи-вання преднізолону розтягується до 17 і навіть до 21 год.

При дискортицизмі, зв’язаному з ГН – двоетапна терапія. На 1 етапі ГКС – 2,0/2,5 мг/кг в І половину, лише 1/4 – 1/3 – вечірній прийом + ан-тагоніст альдостерону гепарин в 6 – 7 год. і спіронолактони о 18 -19 год.

На другому етапі (відновний) – з вечірньої дози поступово знижується добова доза преднізолону (1 р. в 5 – 7 днів 2,5-5 мг). При досягненні фізіологічної добова доза зменшується.

Для підсилення власної функції кори наднирників ввечері призна-чають фенобарбітал, а вранці і в І половині дня – віт. В6, кокарбоксилазу, аскорбінову кислоту, адаптогени – елеутерокок, жень-шень, корінь солодки.

Схеми хромотерапії себе добре зарекомендували. Так, хворі на ревматоїдний артрит найбільший біль мають вранці. Приймаючи НСПЗ ввечері після вечері, вони вбивають двох зайців –

1) якщо НСПЗ прийняти за дві години до того, як біль досягне мак-симуму, ефективність зростає вдвічі;

2) вночі зм’якшуються побічні ефекти НСПЗ.

Анітигістамінні –