++++

++++ | ++

+++

+++ | +-

++

++- | -

+-

+-

ІІІ. Динаміка даних додаткових методів дослідження

Hb

Тромбоцити

Лейкоцити

ШОЕ

Загальний білірубін

Прямий білірубін

АсАТ

АлАТ

Тимолова проба | 112 г/л

4,0*109/л

18 мм/год

79,2 ммоль/л

36,05 ммоль/л

0,45

1,08

8,2 | 114

16

0,41

0,97 | 115

15,5

0,38

0,76 | 118

4,2*109/л

14,3

28,8

15,1

0,35

0,64

4,1

Взаємодія з іншими препаратами і побічні дії фармакотерапії

у курованого пацієнта

Особливості взаємодії використаних засобів при лікуванні хронічного гепатиту

Препарат,що вивчається | пентокси-філін | нейро-вітан | ліпоєва кислота | альбу-мін | панан-гін | інсу-лін | глю-коза | аскор-бінова кислота

Тіотриазолін | + | + | + | + | + | + | + | +

Примітка | + – сприятлива композиція–

– несприятливе поєднання

Експериментальними дослідженнями встановлено, що при хронічному гепатиті тіотриазолін виявляє виражену антиоксидантну, протизапальну й анаболічну активність, що сприяє процесам регенерації печінки та стримує утворення центролобумерних некрозів.

Але відомо, що ранніми патогенним механізмами, які призводять до розвитку хронічного процесу в печінці є гемодинамічні розлади, порушення агрегаційної функції тромоцитів та розвиток внутрішньопечінкової гіпоксії. У зв’язку з цим виникає потреба у покращенні печінкової мікоциркуляції. Для цього ми вибираємо пентоксифілін, який інгібує агрегацію тромбоцитів, а також підвищує еластичність форменних елементів крові шляхом зміни вмісту Са2+ в мембранах та їх поляризації посилює кровотік і сприяє оптимальному забезпеченню клітини складовими компонентами хроматину.

Таким чином, запропонований нами терапевтичний комплекс із включенням тіотриазоліну і пентоксифіліну дозволив поєднати позитивні ефекти дії обидвох препаратів.

Застосування тіотриазоліну дозволяє нормалізувати процеси ПОЛ і в повній мірі посилити антиоксидантний захист. Пентоксифілін викликає покращення реологічних властивостей крові, усуваючи при цьому ознаки циркулярної гіпоксії. Поєднання застосуванни цих двох препаратів дає можливість відновити печінковий кровотік, нормалізувати агрегаційні властивості тромбоцитів, стримати надмірну активацію пероксидації ліпідів, що сприяє зменшенню ушкодження паренхіми печінки і, ймовірно, запобігає прогресуванню гіперагрегаційного синдрому в її судинноу руслі.

Отже, завдяки комплексному лікуванню хронічного гепатиту тіотриазоліну та пентоксифіліну, ми можемо досягти вираженого позитивного клінічного ефекту, стримати швидке прогресування захворювання та покращити реабілітацію хворих.

Ліпоєва кислота гальмує жирову інфільтрацію печінки, впливаючи на обмін вуглеводнів, ліпідів, гормонів, має антиоксидантні властивості при різних інтоксикаціях.

Нейровітан – комплекс вітамінів групи В, який чинить позитивний вплив на метаболічні процеси в організмі. В1 (тіамін) перетворює в печінці кокарбоксилазу та попереджує накопичення молочної та піровиноградної кислоти та пов’язаний з цим ацидоз. В2 (рибофлавін) та піридоксин (В6) сприяють нормалізації обміну амінокислот.

Аскорбінова кислота активує ряд окислюючих та протеолітичних ферментів, бере участь у регуляції обміну вуглеводів та в процесі згортання крові.

Висновок:

На основі скарг, об’єктивних і додаткових досліджень при попередньо встановленому діагнозі хронічний з помірно вираженою активністю токсичний гепатит. Я вважаю, що для об’єктивного лікування вибір групи препаратів і даноо препарату є вдалим, оскільки тіотриазолін потужно індукує систему біохімічної детоксикації печінки, посилює детоксикаійну функцію нирок, збільшує кліренс ендогенних токсинів, зменшує імунозапальну та автоімунну агресію проти печінкової тканини, підвищує неспецифічну реактивність організму. Отже, застосування тіотриазоліну у комплексній терапії з пентоксифіліном та іншими вищесказаними препаратами сприяє усуненню синдрому ендогенної інтоксикації, що є патогенетично обгрунтованим і доцільним.

Список використаної літератури

Фомочкін І.І., Колбасин П.Н. Клінічна хірургія – 98 №3 (ст.42-43)

Зелипуга Е.М., Білецький С.В. Галицький лікарський вісник 2004 №2 (ст.39-41)

В.Р. Стець, О.Р.Піняжко, О.В. Стець та ін. Фармацевтичний журнал – 1998 - №3 (ст.56-59)

Хлистун В.М. Здоров’я Укр. – 2004 - №19

Нейко, Шевчук, Васильчук. Ліки України. – 2003 №11 (ст.55-56)

Пузік С.Г. Журнал практичного лікаря. 2003 №2 (ст.58-61)

Нейко Є.М., Вірстюк Н.Г., Оринчак М.А., 2005 р. Хронічні гепатити: етіологічні та клінікопатогенетичні особливості.

Нейко Є.М., Скробач Н.В. Івано-Франківськ, 1999 р. Гепатити.

Нейко Є.М., Шевчук І.М. Укрмедкнига. 2000 р. Клініко-патогенетична ефективність антиоксидантів та дезагрегантів при хронічному гепатиті.