різними групами лікарських засобів: інгібітор моноаміноксидази – імпротіазид, протитуберкульозні препарати – ПАСК, ізоніазид, тубазид, етіонамід, стрептоміцин, похідні фенотіазіну – аміназин, пропазин, андоксин, еленіум, гіпоглікемічні препарати – сульфаніламідні, а також антибіотики та протизапальні – пеніцилін, тетрациклін, левоміцетин, піразолон, реопірин, бутадіон, хролохін, гормональні препарати – синестрол, метилтестостерон, неробол, наркотичні речовини та ін.
Доведена безпосередня токсичність алкоголю для гепатоцитів. Хронічний алкоголізм сприяє ендогенній білково-вітамінні й недостатності у зв’язку з розвитком хронічного гастриту, панкреатиту підвищенні потреби в холіні.
Хронічний перебіг і прогресування запального процесу в печінці пов’язані з двома чинниками: можливістю тривалого збереження вірусу в організмі хворих і включенням у патогенез захворювання імунних процесів. Суттєву роль в імуногенезі хронічного гепатиту відіграють гуморальні чинники і клітинні реакції, що властиві гіперчутливості сповільненого типу.
При хронічному гепатиті переважають реактивні зміни в сполучній тканині печінки. Частіше, ніж при гострому гепатиті, зустрічаються розширення портальних трактів лімфоцитарна і гістіоцитарна інфільтрація. Збільшується кількість колагенових волокон. При цьому захворюванні часто виражені регенеративні процеси в осередках некрозу печінкової паренхіми
Клініка. Клініка хронічного гепатиту залежить від форми захворювання (агресивний чи персистуючий гепатит) і від ступенея активності процесу.
При агресивному гепатиті хворих турбують біль у правому підребір’ї, відчуття важкості, розширення. Ці симптоми поширюються після порушення дієти – вживання гострих жирних страв чи алкоголю, після фізичного навантаження у жінок часто під час менструації. Хворих також турбують гіркота в роті, відрижка, нестійкі випорожнення, здуття живота. Знижується працездатність, з’являється головний біль і свербіння шкіри, часто кропив’янка. У 80% випадків при обстеженні виявляють судинні зірочки, істеричність склер і шкіри, почервоніння долонь, гепатомегалію.
Змінюються функціональні показники печінки. У сироватці крові збільшується кількість кон’югованого білірубіну. Наростає активність трансаміназ розвивається диспротеїнемія за рахунок збільшення рівня і - глобулінів.
Особливо яскраві клінічні прояви характерні для холестатичного гепатиту – одного із варіантів агресивного гепатиту. Різко виражена жовтяниця, свербіння шкіри, підвищена температура тіла – основні прояви цієї недуги. Лабораторні ознаки холестатичного гепатиту такі: гіперхолестеринемія, висока білірубінемія, підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази, ліпопротеїдемія, диспротеїнемія.
Критеріями активності запального процесу при гепатиті є:
погіршення загального самопочуття хворих, проява чи наростання болю у правому підребір’ї підвищення температури тіла, диспепсичні прояви.
зміни функціональних проб печінки.
Лікування хронічного гепатиту
При даному захворюванні можна досягнути тривалої стабілізації захворювання, а інколи – клінічного одужання. Має значення ранній початок лікування. Успіх лікування залежить від наполегливості і педантизму лікаря і дисциплінованості хворого.
Лікування має бути безперервним, потрібно лікувати і в активній і в неактивній фазі захворювання. Необхідно усунути дію гепатотропного агента, спрямувати лікувальні заходи на основні механізми прогресування патологічних змін у печінці, на збереження і регенерацію гепатоцитів. Фізична активність при хронічному гепатиті має бути обмежена. Доки спостерігаються ознаки активності, хворі мають бути в ліжку, в подальшому рекомендується відпочинок, у середині дня. Дієтичне лікування має бути тривалим, співвідношення білків, жирів і вуглеводнів повинно становити 1 1 5.
У добовому раціоні має бути не менше, ніж 100 г білка. Жири треба вживати в основному рослинні. Енергетична цінність добового раціону близько 3000 ккал. Особливо показані вітамін С, комплекс вітамінів групи В.
При амбулаторних курсах лікування слід рекомендувати добре збалансовані вітамінні комплекси – ундевіт, декамевіт.
Використання кортикостероїдів при лікуванні хронічних гепатитів розглядається як патогенетичне. Вони регулюють імунобіологічну реактивність, пригнічуючи утворення антитіл, зменшують запальну реакцію, пригнічують кологеноутворення, внутрішньо печінковий холестаз, мають тонізуючу дію. Їх слід застосовувати в початкових стадіях захворювання, коли триває активний процес.
Тривалість курсу лікування залежить від стану хворого. При поліпшенні дозу слід зменшити до 5 мг преднізолону (середньодобова доза 20-40 мг) 1 раз на 7 днів.
Показані також аналогічні стероїди: неробол, метилтестостерон, ретаболіл, особливо в разі тривалого лікування кортикостероїдами. Під час лікування слід вживати багату на білок їжу, панкреатин.
Особливо широке застосування для лікування хронічного гепатиту мають такі гепатопротектори як дарсіл, гепабене, ессенціале та ін.
Дарсіл містить 0,035 г силімарину із плодів розторопні п’ятнистої. Механізм дії препарату зумовлений антиоксидантною активність силімарину (група фламоноїдних сполук), що призводить до пригнічення ПОП. Стимуляції синтезу білка, нормалізації обміну фосфоліпідів, стабілізації мембран гепатоцитів. Вживається всередину після їди, не розжовуючи, разова доза – 1-2 таблетки. Призначають три рази на добу. Курс лікування – не менше 3 місяці.
Аналогічне застосування має гепабене, але на відміну від кар сілу, цей препарат є комбінованим.
Гепабене містить у своєму складі екстракт рутки лікарської та сухий екстракт плодів розторопні плямистої. Екстракт ртутки лікарської містить алкалоїд кумарин, який проявляє жовчогінну дію, нормалізує кількість секреції жовчі, має холеспазмолітичний ефект, знижує тонус сфінктера Одді, покращує надходження жовчі в кишечник.
Ессенціале – гепатотропний препарат, діючою речовиною якого є так звані “Ессенціальні фосфоліпіди”, які являють собою високо очищену фракцію фосфатидилохоліну. Фосфоліпіди є основними структурними елементами оболонок клітин і клітинних органел. Вони беруть участь у диференціації, поділі і регенерації клітин.
Через недостатність фосфоліпідів відбуваються порушення жирового обміну, які призводять до жирового переродження печінки. Завдяки своїм фармакологічним властивостям Ессенціале усуває вказані порушення, сприяє регенерації субклітинних і празматичних мембран, реактивує порушені мембранозв’язані ферментні системи і рецептори, збільшує детоксикацій ну здатність печінки і таким чином нормалізує її функцію.
Для зменшення дистрофічних змін у гепатоцитах приймають екстракти свіжої печінки, позбавлені білка – сире пар, вітогепат, прогепар. Їх вводять в/в та в/м (1 – 5мл), на курс лікування до 250 мл.
У період ремісії пропонують поетапне лікування хворих на хронічний гепатит: поліклініка – стаціонар – курорт – поліклініка.