Загальний покрив

До загального покриву (integumentum commune) відносять шкі-ру та її похідні, а саме: волосся, нігті, залози шкіри та грудні зало-зи. Шкіра виконує багато функцій: захищає організм людини та тварини від механічних, хімічних і температурних подразнень, ре-гулює теплообмін, обмін води, вітамінів тощо. Крім того, у шкірі ба-гато нервових закінчень, які сприймають різні подразнення і пе-редають їх у центральну нервову систему, де відбуваються синтез та аналіз їх. У зв'язку з цим шкіру відносять до органів чуттів.

Загальний покрив розвивається з ектодерми та мезодерми. З ек-тодерми виникають зовнішній шар шкіри, або епідерміс, волосся, нігті та залози, а з мезодерми (мезенхіми) — власне шкіра, або дер-ма, та підшкірна основа.

Шкіра (cutis) побудована з епідермісу та власне шкіри (рис. 174). Епідерміс (epidermis) належить до плоского багатошаро-вого епітелію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщу (від 1 до 4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має значну товщину, він складається з п'яти шарів клітин.

Найглибший шар епідермісу називають основним, або призма-тичним, він побудований з живих призматичних клітин — базаль-них епідермоцитів, що зв'язані між собою десмосомами. Між епі-дермоцитами розміщуються меланоцити, які виробляють пігмент ме-ланін. Від кількості пігменту залежить колір шкіри.

Назовні від основного шару розміщується шипуватий шар, що складається з клітин, від яких відходить багато тонофіламентів, що нагадують шипи.

На шипуватому шарі лежить зернистий шар, що складається з клітин, у цитоплазмі яких є невеликі зернятка.

Назовні від зернистого шару знаходиться блискучий шар, побу-дований з 2—4 рядів плоских без'ядерних клітин, заповнених своє-рідною білковою речовиною елеїдином, що добре заломлює світло (звідси і назва шару).

Зовнішній шар епідермісу, або роговий шар, складається з багатьох рядів рогових пластинок, Ідо утворилися внаслідок повної" дегенерації клітин і заповнення їх рогового речовиною кератином. Бульбашки повітря між пластинками сприяють збереженню теп-ла організмом. Рогові пластинки поступово злущуються і замі-нюються новими, які утворюються з клітин нижчих шарів.

У ділянках тіла, де шкіра покрита волоссям, епідерміс побудо-ваний з трьох шарів, а саме: основного, шипуватого та рогового.

Власне шкіра, або дерма (corium seu dermis), знаходиться безпо-середньо під епідермісом і складається з двох шарів — сосочкового-та сітчастого.

Сосочковий шар складається з колагенових та еластичних воло-кон. У ньому знаходяться кровоносні і лімфатичні капіляри, роз-галуження нервів та їхні закінчення. Волокна цього шару обплі-тають базальні епідермоцити і частково заходять у проміжки між ни-ми, утворюючи сосочки. Це сприяє щільному з'єднанню епідермісу з власне шкірою. У цьому шарі, як і в базальному, є меланоцити.

Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних-волокон, які йдуть у різних напрямах і переплітаються між собою. Знання будови цього шару має велике значення, тому що при роз-різах шкіри краї рани, завдяки скороченню еластичних волокон, розходяться. Ми знаємо напрям волокон у різних ділянках тіла лю-дини, і це необхідно враховувати при хірургічних втручаннях.

При зовнішньому огляді шкіри можна побачити гребені, утворе-ні сосочками сосочкового шару, та борозни між ними. Гребені найкра-ще виражені на шкірі долоні та підошви, де утворюють індивіду-альний і постійний протягом усього життя людини малюнок. У бо-розни відкриваються протоки залоз шкіри, тому, коли долоня або-підошва стикається з рівною поверхнею, на ній залишається ма-люнок гребенів, що використовують у судово-медичній практиці.

Підшкірна основа (tela subcutanea) зв'язує шкіру з глибше роз-міщеними тканинами. Вона побудована із сполучної тканини, в пет-лях якої розміщуються жирові скупчення, різні за формою та ма-сою. Вони є не тільки запасом поживних речовин, а й виконують ме-ханічну функцію — пом'якшують різні струси та удари. ' У власне шкірі та підшкірній основі розміщуються кровоносні та лімфатичні судини і нерви, які утворюють сітки та сплетення.

У підшкірній основі артерії розміщені в сполучній тканині між жировими скупченнями. Від них відходять гілки, які у власне шкі-рі утворюють дермальну артеріальну сітку, гілки від якої йдуть до потових залоз шкіри та її вищерозміщених шарів.

На межі між сітчастим та сосочковим шарами артеріальні суди-ни формують підсосочкову артеріальну сітку. Від підсосочкових су-дин відходять артеріоли до сосочків та сальних залоз. У кожному сосочку міститься тільки одна артеріола, яка утворює внутрішньо-сосочкову капілярну петлю. Звідси кров потрапляє у поверхневе підсосочкове венозне сплетення, потім у глибоке підсосочкове венозне сплетення і, нарешті, в глибоке дермальне венозне сплетення, а звід-ти — у підшкірне венозне сплетення. Лімфатичні судини форму-ють підшкірну лімфокапілярну сітку шкіри.

У власне шкірі та підшкірній основі .містяться нервові закінчен-ня та сплетення, які сприймають та проводять різні подразнення. За функцією нервові закінчення — рецептори — поділяють на до-тикові, больові, температурні. Рецептори — це закінчення відрост-ків нейроцитів, тіла яких лежать у спинномозковому вузлі. Від спинномозкового вузла збудження поширюється по відростках, що входять до складу заднього корінця, в задні роги спинного мозку, а звідти по висхідних шляхах у головний мозок.

Доведено, що в деяких ділянках шкіри (наприклад, на голові та долонях) на 1 см2 її поверхні знаходиться до 300 чутливих точок, завдяки чому шкіру вважають величезним рецепторним полем. По-ряд з цим у шкірі виділяють близько 700 біологічно активних то-чок, більшість з яких була відома в глибокій давнині. На основі цих знань розроблений один з методів рефлексотерапії — голкоте-рапія, або акупунктура, що існує протягом 5000 років і не втратила свого значення.

У більшості ссавців та людини майже вся шкіра (за винятком проміжної частини губ, долонь, підошов, головки статевого члена, внутрішньої поверхні передньої шкірочки, клітора, малих стате-вих губ) покрита